Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.05.2018 року у справі №826/12446/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/12446/17

адміністративне провадження № К/9901/50378/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/12446/17

за позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, Київської міської державної адміністрації, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 січня 2018 року, прийняте у складі: головуючого судді Келеберди В. І., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Глущенко Я. Б., суддів Кузьмишиної О. М., Пилипенко О. Є.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича (далі - відповідач-1), Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач-2), Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-3) із вимогами:

1.1. визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача-1 від 08 вересня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 із посади директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

1.3. стягнути з відповідача-3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2017 року по день поновлення на роботі.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його за результатами конкурсу було призначено з випробуванням на посаду директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з якої його було незаконно звільнено як того, що за наслідками випробування не відповідає займаній посаді.

3. Позивач доводив, що на вказаній посаді він належним чином, сумлінно та якісно виконував покладені на нього обов'язки, а висновки відповідачів про зворотнє не відповідають дійсності та спростовуються наданими ним доказами.

4. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Розпорядженням Київського міського голови від 25 квітня 2017 року №299 ОСОБА_1 за результатами конкурсу було призначено на посаду директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 10 травня 2017 року.

6. Указаним розпорядженням позивачеві було встановлено строк випробування тривалістю чотири місяці.

7. Як убачається з копії цього розпорядження, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 встановлено строк випробування на чотири місяці.

8.01 вересня 2017 року відповідач-1 листом письмово попередив позивача про звільнення за результатами випробування 11 вересня 2017 року відповідно до частини 6 статті 35, пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

9. Розпорядженням відповідача-1 від 08 вересня 2017 року №685 ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до частини 6 статті 35, пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" з 11 вересня 2017 року.

10. Не погоджуючись із звільненням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Рішенням окружного адміністративного суду від 03 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у випробувальний строк суб'єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади у разі встановлення його невідповідності займаній посаді на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

13. Обчислення строку випробування, у межах якого суб'єкт призначення може звільнити державного службовця, здійснюється за правилами, передбаченими 241-1 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких, якщо останній день такого строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем його закінчення вважається найближчий робочий день.

14. Установивши, що останній день строку випробування позивача припав на неділю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач мав підстави для припинення публічної служби позивача з підстав, передбачених частиною 6 статті 35, пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", у понеділок 11 вересня 2017 року.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

16. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що його звільнення з підстав, передбачених частиною 6 статті 35, пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", відбулося у межах випробувального строку.

17. Позивач доводить, що положення частини 5 статті 241-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), які передбачають перенесення останнього дня строку з неробочого (святкового) дня на перший за ним робочий день, застосовуються виключно до строків, що визначені днями.

18. Позивач зазначає, що в спірних правовідносинах строк випробування був установлений в місяцях. Водночас частина 3 статті 241-1 КЗпП України, якою визначений порядок обчислення строків, установлених в місяцях, не передбачає зміщення його закінчення в залежності від того, чи припадає відповідне число останнього місяця строку на неробочий день.

19. Позивач також звертає увагу на те, що в судових рішеннях судів попередніх інстанцій відсутня оцінка його аргументів про те, що мотиви, які були підставою для висновку про невідповідність його займаній посаді, є необґрунтованими.

20. Відповідачі проти касаційної скарги заперечили. У спільному відзиві на касаційну скаргу зазначили, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

21. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В. М., суддям Желтобрюх І. Л., Шарапі В. М.

22. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скарго.

23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 квітня 2020 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Смоковичу М. І.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

25.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

26. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

27. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

28. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Правовий статус державних службовців, підстави та порядок притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, а також її види передбачено Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі-Закон №889-VІІІ).

30. Відповідно до ~law27~ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються ~law28~, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих ~law29~.

31. ~law30~ передбачено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених ~law31~.

32. Згідно з ~law32~ в акті про призначення на посаду суб'єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку. Випробування при призначенні на посаду державної служби встановлюється строком до шести місяців.

33. Відповідно до ~law33~ суб'єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі ~law34~. Суб'єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді.

34. ~law35~ передбачено, що у разі якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він уважається таким, що пройшов випробування.

35. Відповідно до ~law36~ встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Одним із принципів державної служби є професіоналізм, під яким розуміється компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону.

37. Професіоналізм у державній службі досягається, зокрема шляхом установлення державному службовцеві випробування, яке за своїм змістом є особливим строковим правовим режимом проходження державної служби, зумовленим потребою в перевірці відповідності державного службовця займаній посаді.

38. Строк випробування не може перевищувати шести місяців та обчислюється відповідно до правил, установлених статтею 241-1 КЗпП України.

39. Аналіз положень статті 241-1 КЗпП України дає підстави для висновків, що строк, визначений місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Водночас, якщо закінчення цього строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

40. Аргументи позивача про те, що строки, обчислені в місяцях, не зміщуються, якщо відповідне число останнього місяця строку припадає на неробочий день, Суд відхиляє.

41. Встановлене у другому реченні частини 5 статті 241-1 КЗпП України правило, відповідно до якого строк не може закінчуватися у святковий, вихідний або неробочий день, є універсальним і застосовується незалежно від одиниці обчислення строку: роками, місяцями, тижнями чи днями.

42. Отже, беручи до уваги, що кінець випробування припадав на вихідний день (неділю 10 вересня 2017 року) суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що днем закінчення строку випробування необхідно вважати найближчий робочий день - понеділок 11 вересня 2017 року.

43. Щодо ненадання судами попередніх інстанцій відповідей на всі аргументи позивача, які стосувалися мотивів відповідача, якими він обґрунтовував невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, Суд зазначає таке.

44. У період випробувального терміну суб'єкт призначення з'ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатність виконувати якісно і сумлінно свої обов'язки. У разі, якщо суб'єкт призначення в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. При цьому суб'єкт призначення самостійно визначає, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено, і, визначаючи у цьому контексті критерії якості виконання роботи за посадою, наділений певною свободою розсуду.

45. Суд зазначає, що в рішеннях судів попередніх інстанцій викладені фактичні обставини, які були підставою для висновку про невідповідність позивача займаній посаді, і, надаючи їм правову оцінку, суди попередніх інстанцій погодилися з тим, що відповідач-1 мав підстави уважати, що позивач не відповідав займаній посаді.

46. Суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень не може давати правової оцінки доказам, якими сторони обґрунтовують свої позиції. Водночас аргументи, наведені в касаційній скарзі в цій частині, власне цього і вимагають.

47. З огляду на наведене правове регулювання і установлені обставини цієї справи Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій про правомірність звільнення позивача у зв'язку з виявленою під час випробувального строку його невідповідністю займаній посаді є правильними.

48. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

49. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

52. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

53. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

54. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

55. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №826/12446/17 залишити без змін.

56. Судові витрати не розподіляються.

57. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

М. І. Смокович