ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2018 року

Київ

справа №303/2823/17

адміністративне провадження №К/9901/2114/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді - Глушко І.В., Шинкар Т.І.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області

про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2016 року, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 22 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2016 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №49493601 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-а/303/174/13, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП №49493601 щодо примусового виконання виконавчого листа №2а/303/174/13, виданого 03.02.2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, про зобов'язання Лалівської сільської ради Мукачівського району надати ОСОБА_3 повну інформацію на запит від 24.03.2013 року. Однак, незважаючи на те, що рішення суду фактично не виконано, 22.02.2016 року головним державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 та ст.50 ЗУ "Про виконавче провадження".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 липня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

3.1. Визнано незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2016 року винесену у виконавчому провадженні ВП №49493601 з примусового виконання виконавчого листа №2а/303/174/13, виданого 03.02.2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.

4. Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 та відповідно ч.3 ст.75 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції 1999 року), із вказівкою на те, що виконати рішення без участі боржника неможливо, суд сприймає як безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Оскільки державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення, у державного виконавця не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження саме з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст.49 та ч.3 ст.75 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції 1999 року), а тому суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області задоволено частково.

6.1. Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2017 року у справі №303/2823/17 (2а/303/196/17) скасовано.

6.2. Прийнято нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про оскарження дій виконавчої служби відмовлено.

7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції послався на те, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень; Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Такі структурні підрозділи органів державної виконавчої служби, як відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, як вказано судом, не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах. Таким чином, апеляційний суд дійшов виноску, що позов ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, який є неналежним відповідачем у даному спорі, задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. 05 січня 2018 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернувся до Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року.

9. В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, залишити в силі постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 липня 2017 року, відправити справу на розгляд до першої інстанції із заміною відповідача, а саме Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на безвідповідальне ставлення посадових осіб органів державної виконавчої служби до своїх посадових обов'язків та невиконання ними вимог закону, наслідком чого стали обставини затягування примусового виконання судового рішення. Скаржник вказує на те, що апеляційним судом порушено приписи ст. 242 та ст. 317 КАС України при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

11. Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми процесуального права в частині визначення кола органів ДВС, які можуть бути відповідачами у відповідній категорії справ. Таким чином, вважає, що судом першої інстанції дана справа розглянута за участю неналежного відповідача.

12. Скаржник та відповідач просили здійснити касаційний розгляд даної справи без їхньої участі.

13. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у відділі ПВР УДВС ГТУЮ в Закарпатській області знаходився виконавчий лист №2а/303/174/13-а, виданий 03.02.2014 року, щодо зобов'язання Лалівської сільської ради в особі голови Гелмеці Є.В. надати повну інформацію, що запитувалась згідно інформаційного запиту від 24.03.2013 року.

15. 22.02.2016 року головним державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області Вудмаска М.Ф. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49493601 з примусового виконання виконавчого листа №2а/303/174/13-а. Зазначена постанова винесена на підставі п.11 ч.1 ст.49 та ст.50 ЗУ "Про виконавче провадження".

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

16. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Частина 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

18. Частина 3 статті 52 КАС України: якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

19. Частина 3 статті 181 КАС України: відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

20. Частина 1 статті 2 Закону №606-XIV: примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

21. Пункт 11 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

22. Частина 3 статті 75 Закону України Закону №606-XIV: у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

23. Частина 1 статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 № 202/98-ВР: органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції &?о;…&?,;.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

27. Підставою для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд визначив участь у справі неналежного відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

28. Із системного аналізу норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що відділи примусового виконання рішень є структурними підрозділами управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, входять до системи органів державної виконавчої служби. Таким чином, в розумінні приписів КАС України, вказані структурні підрозділи не можуть бути відповідачами в адміністративних справах щодо оскарження дій, рішень та бездіяльності державних виконавців.

29. Разом з тим, Суд вважає за необхідне зазначити, що для захисту свого порушеного права позивач може звернутись з позовом до належного відповідача.

30. За таких обставин, Суд, вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, з огляду на що підстави для його скасування відсутні.

31. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку доводам, наведеним під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

32. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції інстанцій - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

34. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

35. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

36. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

37. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.

38. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа