Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року

м. Київ

справа № 280/3401/22

адміністративне провадження № К/990/1847/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №280/3401/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про скасування рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2022 (ухвалено судом у складі: головуючого судді Новікової І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 (колегія у складі: головуючого судді Кругового О.О., суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

26.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод» (далі - позивач, ТОВ «ЗЛМЗ») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - відповідач, Фонд), в якому позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення №393 від 20.10.2021 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду;

визнати протиправним та скасувати рішення №394 від 20.10.2021 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів Фонду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022, у задоволенні позову ТОВ «ЗЛМЗ» відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем допущено нецільове використання коштів Фонду, а оскаржувані у цій справі рішення відповідача є правомірними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

16.01.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Запорізький ливарно-механічний завод", в якій заявник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У доводах касаційної скарги позивач послався, як на підставу оскарження судових рішень у цій справі, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо виконання Фондом обов`язків утримання сум аліментів з доходів працівників відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення, просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Крім того, від позивача надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ "Запорізький ливарно-механічний завод" підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою 23.01.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Запорізький ливарно-механічний завод".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 20.09.2021 по 01.10.2021 співробітниками Фонду проведено документальну перевірку дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України.

Результати перевірки оформлені актом №19 від 01.10.2021.

У вказаному акті відображено висновок контролюючого органу про порушення позивачем, зокрема:

статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV), яке полягає у тому, що в порушення частини 2 статті 34 Закону № 1105-XIV, страхові кошти, які зараховані на окремий поточний рахунок ТОВ «ЗЛМЗ» за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 були частково використані не за призначенням. Частина коштів у сумі 192775,14 грн (73 випадки) після отримання фінансування від органу Фонду спрямована на оплату аліментів, а не надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам;

частини 2 статті 33 Закону № 1105-XIV та абзацу 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» №1266 (далі - Постанова №1266) при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, із розрахункового періоду, згідно табелів обліку робочого часу, не виключено місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застраховані особи не працювали з поважних причин. Розрахунок додано у додатку 3 до акту перевірки (строка 35-45). Неправомірно використані кошти Фонду у сумі 481,07 грн. (11 випадків);

абзацу 4 частини першої статті 34 Закону № 1105-XIV та пункту 12 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 12 (далі- Постанова №12) за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 невикористані страхові кошти, які отримано на фінансування матеріального забезпечення згідно заяви-розрахунку повернуті страхувальником в сумі 16415,50 грн. (в т.ч. протягом трьох робочих днів у сумі 16370,93 грн., понад трьох робочих днів 44,57 грн.).

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач подав на них письмові заперечення, які залишені без задоволення.

20.10.2021 Фондом прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №393, яким позивача зобов`язано повернути Фонду соціального страхування України неправомірно витрачені страхові кошти Фонду у сумі 214118,48 грн. та сплатити штраф у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів у сумі 107059,24 грн.

Також, 20.10.2021 відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів Фонду №394, яким до позивача застосовано фінансові санкції в таких розмірах: пеня в розмірі 0,1 відсотка за кожний день простроченого платежу за несвоєчасне повернення страхових коштів у сумі 1,23 грн., штраф у розмірі 10% несвоєчасно повернутих страхових коштів у сумі 4,46 грн., усього 5,69 грн.

Позивачем проводилась процедура адміністративного оскарження рішень відповідача, за результатами якої скарги залишено без задоволення, після чого ТОВ «ЗЛМЗ» звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом № 1105-XIV.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

В силу приписів пункту 5 частини першої статті 10 Закону № 1105-XIV Фонд має право накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

Пунктами 2, 3, 4,5 частини другої статті 10 Закону № 1105-XIV передбачено, що Фонд зобов`язаний: здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів; вживати заходів щодо раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування; стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Щодо встановленого порушення частини 2 статті 34 Закону № 1105-XIV, в частині неправомірного використання страхових коштів, які були зараховані на окремий рахунок ТОВ «ЗЛМЗ» за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що підставою для висновків про порушення позивачем вимог частини 2 статті 34 Закону № 1105-XIV слугувало те, що підприємством страхові кошти, які зараховані на окремий рахунок ТОВ «ЗЛМЗ» частково на суму 192775,14 грн. перераховувались на виплату аліментів, а не на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Частиною другою статті 11 Закону № 1105-XIV визначено, що кошти Фонду використовуються на: 1) виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом; 2) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності Фонду, його робочих органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем Фонду; 3) формування резерву коштів Фонду.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 15 Закону № 1105-XIV роботодавець несе відповідальність за: 1) порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення; 2) несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; 3) подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду; 4) шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків, визначених цим Законом.

У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Пунктом другим частини 1 статті 16 Закону № 1105-XIV визначено, що застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 1105-XIV страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено можливості безпосередньо з окремого рахунку страхувальника стягнення аліментів з сум допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Крім того, надання застрахованою особою заяви про утримання коштів з окремого рахунку страхувальника не є підставою для здійснення такого стягнення.

Стягнення коштів за заявою застрахованої особи можливе лише з особового рахунку цієї застрахованої особи, а не із страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ТОВ «ЗЛМЗ», здійснивши виплату з коштів, які зараховані Фондом на окремий рахунок роботодавця, на оплату аліментів, допустив порушення статті 34 Закону № 1105-XIV.

Щодо висновку відповідача про неправомірне використання позивачем коштів Фонду у сумі 481,07 грн. внаслідок неправильного розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності через невиключення із розрахункового періоду місяця, в якому застраховані особи не працювали, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено та відображено у акті перевірки:

ОСОБА_1 згідно табелю обліку робочого часу у квітні 2017 року з 01.04.2017 по 28.04.2017 - тимчасова непрацездатність, а дні 29-30 квітня припали на суботу та неділю, які, відповідно, є вихідними днями для зазначеного працівника згідно обліку робочого часу;

ОСОБА_2 згідно табелю обліку робочого часу за січень 2019 року з 02.01.2019 по 31.01.2019 тимчасова непрацездатність, а 01.01.2019 припало на святковий день, який відповідно, є вихідним днем для зазначеного працівника згідно табелю обліку робочого часу;

ОСОБА_3 згідно табелю обліку робочого часу у квітні 2020 року з 04.04.2020 по 30.04.2020 тимчасова непрацездатність, а дні 1-3 квітня є вихідними днями для зазначеного працівника згідно табелю обліку робочого часу;

ОСОБА_4 згідно табелю обліку робочого часу у лютому 2021 року з 01.02.2021 по 28.02.2021 тимчасова непрацездатність.

За визначенням частини 1 статті 22 Закону №1105-XIV, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Згідно частини 2 статті 33 Закону №1105-XIV порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова №1266 визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці).

Відповідно до пункту 3 Постанови №1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності, розраховується відповідними комісіями (уповноваженим) із соціального страхування на підприємстві, виходячи із середньоденної заробітної плати працівника, яка обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування на кількість календарних днів зайнятості.

У разі, коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідності до вище наведених норм правового регулювання при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат може включатися лише заробіток, з якого у розрахунковому періоді сплачено страхові внески (єдиний внесок) до Фонду, який підлягає діленню на календарні дні перебування в трудових відносинах у розрахунковому періоді, без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Судами встановлено, що у спірні періоди позивачем враховані при визначенні середньоденного заробітку місяці, у яких фактично співробітники не працювали через те, що у всі робочі дні у відповідних місяцях, згідно трудового розпорядку, перебували на лікарняному.

Суди дійшли у цій справі дійшли обґрунтованого висновку про те, що та обставина, що початок чи закінчення тимчасової непрацездатності робітника припадає на вихідний день не свідчать про необхідність врахування цих неробочих днів для визначення середньоденного заробітку, оскільки працевлаштовані особи у спірний період фактично не поверталися до виконання трудових обов`язків.

В такому випадку, якщо особа не працювала у вихідні дні, то не отримувала заробітну плату для розрахунку виплат на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а, відповідно, місяці, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, а також у вихідні дні, мають виключатись із розрахунку.

Таким чином, обґрунтованим є висновок Фонду про порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині неправомірного використання коштів Фонду у сумі 481,07 грн. внаслідок неправильного розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності через невиключення із розрахункового періоду місяцю, в якому застраховані особи не працювали.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог частини 6 статті 15 Закону №1105, яке полягає у несвоєчасності повернення страхових коштів розмірі 44,57 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_5 отримана страхувальником від Фонду 24.11.2020, виплачена - 25.11.2020, граничний термін повернення страхувальником коштів до Фонду 30.11.2020, дата повернення страхових коштів у сумі 3,93 грн. до Фонду 11.01.2021;

допомога по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_6 отримана страхувальником від Фонду 11.12.2020, виплачена застрахованій особі 11.12.2020, граничний термін повернення страхувальником коштів до Фонду 16.12.2020, дата повернення страхових коштів у сумі 40,64 грн. до Фонду 11.01.2021.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 34 Закону 1105-XIV, у разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Згідно пункту 12 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою Фонду соціального страхування України 19.07.2018 №12, якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на проведення виплат за рахунок коштів Фонду, невикористані страхові кошти протягом трьох робочих днів повертаються страхувальником на рахунок робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення, з якого надійшло фінансування, та листом надсилається пояснення причин повернення коштів.

Відповідно до пункту 13 Порядку №12, у разі виявлення страхувальником помилок при нарахуванні виплат за минулі періоди (за межами діючого бюджетного року) надлишково нараховані та виплачені кошти повертаються страхувальником до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення та одночасно надсилається обґрунтоване письмове пояснення щодо причин повернення страхових коштів.

За правилами, передбаченими частиною 6 статті 15 Закону №1105-XIV, за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Судами встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності у спірних випадках виплачена застрахованим особам 25.11.2020 та 11.12.2020, а повернення надлишково замовлених підприємством кошів здійснено 11.01.2021.

При цьому, позивач в обґрунтування заявлених вимог про протиправність застосування до нього пені посилався на те, що відповідно до листа Фонду від 23.09.2020, у випадку самостійного виявлення страхувальником помилки при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності за минулий період та повернення у повному обсязі до Фонду надлишково нарахованих та виплачених коштів до початку перевірки страхувальника, за наявності відповідної бухгалтерської довідки та обґрунтованого письмового пояснення щодо причин повернення страхових коштів, фінансові санкції за порушення порядку використання страхових коштів до страхувальника не застосовуються.

Водночас, положення Закону №1105-XIV не містять такої умови звільнення від нарахування штрафу, як самостійне виправлення страхувальником помилки. Так само лист Фонду соціального страхування України від 23.09.2020 не містить жодних посилань на чинне законодавство України, на підставі якого було б зроблено відповідні висновки. Крім того, у листі Фонду соціального страхування України від 23.09.2020 йдеться про незастосування до страхувальника фінансових санкцій саме за порушення порядку використання страхових коштів.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 5 статті 15 Закону №1105-XIV, роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Отже, законодавець у пункті 1 частини 5 статті 15 Закону №1105 виокремлює дві підстави для застосування до роботодавця відповідальності, а саме: 1) порушення порядку використання коштів Фонду; 2) несвоєчасне або неповне їх повернення.

В свою чергу, частина 6 статті 15 Закону №1105, виділяє різні види відповідальності для цих порушень, а саме:

порушення порядку використання коштів Фонду - у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми (ч.6 ст.15 Закону №1105);

несвоєчасне або неповне їх повернення - за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів; одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (ч.6 ст.15 Закону №1105).

З наведеного слід дійти висновку, що у листі Фонду від 23.09.2020 йдеться саме про незастосування штрафних санкцій за порушення порядку використання страхових коштів, а не за несвоєчасне або неповне їх повернення.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення від 20.10.2021 №394.

Таким чином, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій. У них також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець