Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2020 року

Київ

справа №286/465/17

адміністративне провадження №К/9901/34150/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №286/465/17

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови в частині, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 06 березня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кулініча Я.В., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Бучик А.Ю., суддів Жизневської А.В., Шевчук С.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (далі - УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області (далі - Управління ДВС ГТУЮ в Житомирській області, відповідач) із вимогою скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2017 року, винесену на підставі виконавчого листа №286/8118/14а, виданого 24 березня 2015 року Овруцьким районним судом Житомирської області, у частині стягнення з УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області на користь держави виконавчого збору в розмірі 12800,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судове рішення, за яким видано виконавчий документ, стосується стягнення періодичних платежів, які виплачуються щомісячно, тому за правилами пункту 1 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягненню не підлягає.

3. Позивач також звернув увагу на те, що добровільно виконав судове рішення щодо перерахунку відповідних виплат стягувачеві задовго до відкриття виконавчого провадження.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Житомирській області від 01 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження №53317520 з примусового виконання виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року №286/8118/14 про зобов`язання УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області провести донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва ОСОБА_1 за період з 01 липня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до статті 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 40% від мінімальної заробітної плати, установленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.

5. Цією ж постановою вирішено стягнути з УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області виконавчий збір у розмірі 12800,00 грн.

6. Не погоджуючись із зазначеною постановою в частині стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 06 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

8. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконавчий лист Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року №286/8118/14 не передбачає стягнення з боржника коштів і має виключно зобов`язальний характер, а тому його виконання не може здійснюватися в порядку та з особливостями, передбаченими Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

9. Суди попередніх інстанцій також відхилили аргументи позивача про те, що вказаним виконавчим листом стягується соціальна виплата, яка має періодичний характер, зазначивши, що виконавчий лист Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року №286/8118/14 має зобов`язальних характер, у зв`язку з чим застереження щодо неможливості стягнення виконавчого збору, передбачені частиною п`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», до спірних правовідносин не застосовується.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

11. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що виконання виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року №286/8118/14 має відбуватися в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

12. Позивач доводить, що УПСЗН Овруцької РДА Житомирської області є територіальним органом виконавчої влади. Водночас виконавчий лист Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року №286/8118/14 передбачає стягнення грошової допомоги, передбаченої для осіб, які проживають на території радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

13. З урахуванням викладеного позивач уважає, що виконання виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2015 року №286/8118/14 має відбуватися в порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

14. Позивач також наполягає на тому, що виплата, про яку йдеться у виконавчому листі, має періодичний (щомісячний) характер, водночас за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів виконавчий збір не стягується.

15. Відповідач правом подати заперечення (відзив) на касаційну скаргу не скористався.

16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

17. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

18. 05 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

19. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М., Данилевич Н.А.

20. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

21. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.

22. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 22 травня 2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Шевцової Н.В. у відпустці, призначений повторний автоматизований розподіл у справі №286/465/17.

23. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

24. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

28. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

30. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

32. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

34. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

35. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

36. Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII установлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

37. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

38. Згідно з частиною третьою статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

39. Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

40. Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

41. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

VI. Позиція Верховного Суду

42. З аналізу статей 26, 27 Закону №1404-VIII випливає, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець обов`язково зазначає одночасно з відкриттям виконавчого провадження у відповідній постанові.

43. Водночас у Законі №1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п`ята статті 27 Закону №1404-VIII), а також умову, коли зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір не підлягає стягненню.

44. В останньому випадку йдеться про частину дев`яту статті 27 Закону №1404-VIII, за змістом якої виконавчий збір не стягується, якщо відповідне рішення було виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом до відкриття виконавчого провадження.

45. Отже, одночасно з відкриттям виконавчого провадження (крім випадків, визначених у частині п`ятій статті 27 Закону №1404-VIII) державний виконавець зазначає про стягнення виконавчого збору. Проте, якщо під час виконавчого провадження буде встановлено, що рішення суду виконано до його відкриття, виконавче провадження закривається, а зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір не стягується.

46. Тотожну за змістом правову позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже неодноразово викладав у постановах 23 січня 2019 року в справі №703/1086/17, від 20 лютого 2019 року в справі №712/5014/17, від 13 лютого 2019 року в справі №295/13991/16-а та інших і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

47. Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що на момент відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було правових підстав для того, щоб не зазначати про стягнення виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження.

48. Щодо аргументів скаржника про те, що з огляду на зміст зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду в справі №286/8118/14, його виконання мало відбуватися в порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), Суд зазначає таке.

49. Закон №4901-VI регулює правовідносини, що виникають під час виконання рішень суду про стягнення коштів, боржниками за якими є державні органи; державні підприємства, установи, організації; юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства.

50. Водночас рішенням суду в справі №286/8118/14 на відповідача покладено обов`язок учинити певні дії: провести донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначений спосіб захисту порушеного права особи, на користь якої ухвалене судове рішення (стягувача), не є тотожним такому способу захисту порушеного права як «стягнення» визначеної судом суми за певним видом платежу, зокрема періодичного, яким є передбачена статтею 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» допомога.

51. З урахуванням викладеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що положення Закону № 4901-VI до спірних правовідносин не застосовуються.

52. З цих же підстав Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що за виконавчим документом в справі №286/8118/14 з боржника стягуються періодичні платежі, у зв`язку із цим відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

53. Отже, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили позивачеві у задоволенні позовних вимог.

54. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

57. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

58. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

59. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

60. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

61. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 06 березня 2017 року й ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року в справі №286/465/17 залишити без змін.

62. Судові витрати не розподіляються.

63. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко