Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №813/6002/14

касаційне провадження №К/9901/40545/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 (суддя - Хома О.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (головуючий суддя - Довгополов О.М., суддя - Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі - Товариство) до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування повідомлення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати повідомлення Інспекції № 48 від 06.08.2014.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що у декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року Товариством було заявлено до відшкодування 1221706,00 грн., 10% від цієї суми становить 122170,60 грн. Три попередні періоди (березень, квітень, травень) були предметом перевірок Інспекції, за наслідками яких не було виявлено розбіжностей між даними податкового кредиту Товариства та податкових зобов'язань його контрагентів у сумі 122170,60 грн. чи більше, з огляду на що спірне повідомлення містить недостовірну інформацію та не відповідає вимогам підпункту 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23.09.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував повідомлення Інспекції № 48 від 06.08.2014.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що Інспекція не надсилала на адресу Товариства жодних розрахунків щодо факту виявлення порушення вимог пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України в частині розбіжностей між податковим кредитом Товариства та податковими зобов'язаннями його контрагентів, тоді як згідно відповіді Інспекції, наданої на запит Товариства про отримання публічної інформації, така розбіжність становить 3091,21 грн., що менше, ніж 10% заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість. Також суди виходили з того, що посилання Інспекції на суму розбіжностей за останні три роки, а не за три попередні календарні місяці, є безпідставним.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, Інспекція зазначає, що станом на день формування повідомлення про невідповідність Товариства критеріям, які дають право на отримання бюджетного відшкодування в автоматичному режимі, по Товариству згідно даних АІС «Податковий блок» рахувалися розбіжності по податковому кредиту у сумі 2022349,16 грн. за періоди: липень - грудень 2012 року, січень - березень 2013 року, які виникли за рахунок внесення до АІС «Податковий блок» інформації згідно акту виїзної позаплановою перевірки ТОВ «Укр Енерго Холдінг» від 18.06.2014 № 488/3-22-08/38038769.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 22.05.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 16.07.2014 Товариство подано до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, згідно з якою задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, становить 1221706,00 грн. Інспекція надіслала Товариству повідомлення від 06.08.2014 № 48 про те, що Товариство не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: відсоток загальної суми розбіжностей до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування (Кр ? 10 %) становить 166%. При цьому, податковим органом не надсилалось на адресу Товариства жодних розрахунків щодо факту виявлення порушення ним пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу в частині розбіжностей між податковим кредитом підприємства та податковими зобов'язаннями його контрагентів, з огляду на що Товариство звернулося до податкового органу із запитом №03.01-487 від 14.08.2014 щодо роз'яснення наявності розбіжностей за три попередні календарні місяці відповідно до повідомлення №48 від 06.08.2014 року. На вказаний запит Інспекція надала Товариству відповідь №10090/13-04-15-01-07 від 01.09.2014, з якої слідує, що сума розбіжностей за три попередні роки по податковому кредиту Товариства складає 2103903,63 грн. У зв'язку з тим, що податковий орган надав відповідь про суму розбіжностей за три попередні роки, а не за три попередні календарні місяці, які мають значення для визначення відповідності платника критеріям для автоматичного відшкодування, Товариство звернулося до Інспекції із запитом про отримання публічної інформації №03.12-527 від 02.09.2014. Листом №10417/13-04-11-00-05 від 09.09.2014 Інспекція надала відповідь на запит позивача про отримання публічної інформації, згідно якої повідомила, що за даними АІС «Податковий блок» станом на 09.09.2014 існують розбіжності між податковим кредитом, сформованим Товариством за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями контрагентів за період березень 2014 року - у сумі 2034,48 грн., за квітень 2014 року - у сумі 333,94 грн., за травень 2014 року - у сумі 722,79 грн. Загальна сума розбіжностей за три попередні календарні місяці становить 3091,21 грн.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Пунктом 200.20 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

У разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку (абзац перший пункту 200.21 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

За приписами підпункту 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям, зокрема, загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

На виконання пунктів 200.18-200.21 статті 200 Податкового кодексу України Міністерство доходів і зборів України наказом від 10.12.2013 № 781 затвердило Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідно до пункту 4 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) коефіцієнт розбіжностей (Кр) визначається як співвідношення загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями його контрагентів в частині постачання таких товарів/послуг до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування у поточному звітному періоді, за формулою: Кр = СзсР/Сбв*100, де: СзсР - розбіжність між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями контрагентів у частині постачання таких товарів/послуг на перше число місяця, наступного за звітним періодом, що виникла протягом попередніх трьох послідовних календарних місяців; Сбв - сума ПДВ, задекларована платником до відшкодування у поточному звітному періоді. Показник (Кр) не повинен бути більшим ніж 10 відсотків суми податку, задекларованої платником до відшкодування.

Зважаючи на те, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що показник (Кр) Товариства є більшим, ніж 10 відсотків суми податку, задекларованої позивачем до відшкодування, матеріали справи не містять, а також зважаючи на те, що Інспекція не надсилала на адресу Товариства жодних розрахунків щодо факту виявлення порушення вимог пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України в частині розбіжностей між податковим кредитом Товариства та податковими зобов'язаннями його контрагентів, тоді як згідно відповіді Інспекції, наданої на запит Товариства про отримання публічної інформації, така розбіжність становить 3091,21 грн., висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. Посилання Інспекції на інформацію, викладену у акті виїзної позаплановою перевірки ТОВ «Укр Енерго Холдінг» від 18.06.2014 № 488/3-22-08/38038769, спростовуються відповіддю податкового органу на запит Товариства про отримання публічної інформації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна