Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2019 року

Київ

справа №804/20193/14

касаційне провадження №К/9901/8954/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 (суддя - Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., суддя - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та ДФС України, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції щодо невизнання податковою декларації Товариства з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2014 року; скасувати рішення Інспекції № 22523/10/04-61-18-2 від 13.10.2014 про невизнання податковою декларації Товариства з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2014 року; зобов'язати Інспекцію прийняти податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2014 року з додатками датою її фактичного отримання , а саме - 10.10.2014; зобов'язати Інспекцію відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - вересень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі й у картці особового рахунку Товариства.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що невизнання Інспекцією податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за вересень 2014 року податковою звітністю з підстав того, що Товариство не являється платником податку на додану вартість є протиправним, оскільки Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено таких підстав, з урахуванням того, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 у справі № 804/940/14, яка набрала законної сили, рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 72 від 12.12.2013 було визнане протиправним та скасоване. Також Товариство послалося на наявність у нього матеріально-правового інтересу у тому, щоб дані карток особових рахунків відображали показники (дані), зазначені у податкових деклараціях, зокрема, з податку на додану вартість.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 26.12.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015, позов задовольнив повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, під час прийняття якої посадова особа податкового органу перевіряє лише наявність та достовірність заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а інші показники, зазначені у податковій декларації, до її прийняття перевірці не підлягають; оскільки контролюючий орган не зазначив жодних інших підстав для відмови у прийнятті податкової декларації, окрім тієї, що скасована у судовому порядку, суд з урахуванням положень статті 19 Конституції України, пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України дійшов висновку, що декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 року, подана Товариством, має бути визнана такою, що прийнята у день її фактичного отримання контролюючим органом. Також, суди виходили з того, що відображення Інспекцією показників (даних) податкових декларацій, зокрема, з податку на додану вартість у картці особового рахунку платника податків є необхідним заходом для належного захисту прав Товариства.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.08.2015 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства було анульоване 12.12.2013 на підставі підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, то податкова декларація Товариства з податку на додану вартість за вересень 2014 року була складена з порушенням норм статті 48 Податкового кодексу України та не вважається податковою звітністю.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.03.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив справу до касаційного розгляду з 05.03.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

08.10.2014 за допомогою засобів поштового зв'язку Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року з додатками, яку було вручено уповноваженій особі Інспекції 10.10.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4909404146362.

Рішенням № 22523/10/04-61-18-2 від 13.10.2014, оформленим у формі листа, Інспекція повідомила Товариство, що в порушення вимог пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України у надісланій засобами поштового зв'язку декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року зазначено недостовірний реквізит - індивідуальний податковий номер платника податку, який відсутній у реєстрі платників податку на додану вартість, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства анульовано 12.12.2013 на підставі підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, з огляду на що податкова декларація Товариства з податку на додану вартість за вересень 2014 року не вважається податковою звітністю відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України.

Також, суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 у справі № 804/940/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 72 від 12.12.2013 було визнане протиправним та скасоване.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Абзацом 1 пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

За визначенням, наведеним у пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначений у пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими є: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з положеннями пунктів 49.10, 49.11 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 року, подана Товариством, містила усі необхідні реквізити, які передбачені пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, з урахуванням того, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 у справі № 804/940/14, яка набрала законної сили, рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 72 від 12.12.2013 було визнане протиправним та скасоване.

Також, суди правомірно виходили з того, що в силу положень Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відображення Інспекцією показників (даних) податкових декларацій, зокрема, з податку на додану вартість на зворотному боці інтегрованої картки платника податків є необхідним заходом для належного захисту прав Товариства.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна