Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2019 року

Київ

справа №810/2574/18

адміністративне провадження №К/9901/60572/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 810/2574/18

за позовом ОСОБА_2

до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Феневицької сільської ради Іванківського району Київської області,

про визнання протиправним та скасування положень переліку, рішення, податкових повідомлень - рішень,

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року (у складі судді Головешка О.Д.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року (у складі колегії: судді-доповідача Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Земляної Г.В.),

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Феневицької сільської ради Іванківського району Київської області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати положення рядка 2 в стовпчиках 16 і 17 Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державного або комунальної власності по Феневицькій сільській раді станом на 25 січня 2017 року, виданого Феневицькою сільською радою Іванківського району Київської області, щодо розміру орендної плати 3% та річної суми орендної плати 2 625,67 грн. за укладеним 27 серпня 2012 року між орендодавцем Феневицькою сільською радою та орендарем ОСОБА_2 договором оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,3045 га;

- визнати протиправним та скасувати положення рядка 3 в стовпчиках 16 і 17 Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державного або комунальної власності по Феневицькій сільській раді станом на 25 січня 2017 року, виданого Феневицькою сільською радою Іванківського району Київської області, щодо розміру орендної плати 3% та річної суми орендної плати 5 349,21 грн. за укладеним 09 квітня 2012 року між орендодавцем Феневицькою сільською радою та орендарем ОСОБА_2 договором оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,2500 га;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 23 квітня 2018 року № 5833/Ш/99-99-11-02-01-14 про залишення без змін податкових повідомлень - рішень Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 10 серпня 2017 року № 85743-0000. № 85742-0000, а скарги ОСОБА_2 - без задоволення;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10 серпня 2017 року № 85741-0000 про визначення податкового зобов'язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 5 349, 21 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10 серпня 2017 року № 85743-0000 про визначення податкового зобов'язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 2 625,67 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, позовну заяву повернуто позивачеві.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги до Феневицької сільської ради не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 28 серпня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 серпня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Васильєву І.А., суддів Пасічник С.С., Юрченко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 810/2574/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 22 березня 2019 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, неправильно застосували положення закону про порушення правил об'єднання позовних вимог (стаття 172 КАС України). Також, позивач звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах Феневицька сільська рада є суб'єктом владних повноважень, оскільки подаючи контролюючому органу переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, виконує владну управлінську функцію покладену на неї Податковим кодексом України.

Від інших учасників відзиву або заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Справа стосується головним чином застосування судами попередніх інстанцій статті 172 КАС та поверненню без розгляду позовної заяви. Оскільки суд не приймав рішення щодо закриття провадження у справі і сторони не порушували перед судом зазначене питання, то відсутні підстави передбачені частиною шостою статті 346 КАС України для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 виходив з того, що ним було самостійно об'єднано у одне провадженні позовні вимоги, що належить розглядати у порядку цивільного та адміністративного судочинства. При цьому суд зазначив, що перша та друга позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ним оскаржується Перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі державного або комунальної власності по Феневицькій сільській раді станом на 25 січня 2017 року, що виданий Феневицькою сільською радою Іванківського району Київської області. Даний перелік не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні приписів КАС України, а є документом, що несе інформаційний характер щодо розміру орендної плати за орендовані ОСОБА_2 згідно договорів оренди від 09 квітня 2012 року та від 27 серпня 2012 року земельних ділянок та в обґрунтування заявлених вимог вказує, що така інформація не відповідає договорам оренди. В даному випадку позовні вимоги заявлені до відповідачів, об'єднані однаковими правовими підставами виникнення (правовим обґрунтуванням), проте, стосуються договірних відносин ОСОБА_2 з сільською радою і, відповідно, обґрунтовуються різними пакетами документів (доказами), що значно ускладнює їх розгляд в одному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Визначення поняття «адміністративна справа» наведено у пункті 1 частини першої статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт другий частини першої статті 4 КАС України містить положення, згідно з якими публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Тобто, органи місцевого самоврядування надають контролюючим органами лише інформацію щодо орендарів, з якими укладено договори оренди землі.

Із наведеного випливає, що у правовідносинах, які є предметом спору у цій справі, Феневицька сільська рада не є суб'єктом владних повноважень, у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у статтях 2 та 4 КАС України, а подані цим відповідачем списки орендарів не є рішенням в розумінні КАС України.

У зв'язку із чим, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що такі дії Феневицької сільської ради не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас, згідно частини четвертої названої статті КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне правило викладене в частині шостій статті 21 КАС України, згідно якої не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим.

Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо ним порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

З огляду на зміст та юридичну природу обставин, описаних у позовній заяві, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що КАС України не передбачає можливості розгляду окружним адміністративним судом позовів у яких об'єднано вимоги, що належить розглядати за правилами різної юрисдикції.

Такий підхід щодо неможливості об'єднання позовних вимоги, що належить розглядати за правилами різної юрисдикції, спрямований головним чином на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи судом встановленим законом.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

При цьому, суд звертає увагу, що повернення позовної заяви не є перешкодою для звернення до суду у разі дотримання імперативних положень процесуального закону щодо об'єднання позовних вимог встановлених статтею 172 КАС України.

Так, відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко