Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №806/2098/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №806/2098/17

адміністративне провадження №К/9901/3814/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 806/2098/17

за позовом Державної іпотечної установи до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація", про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (прийняту в складі головуючого судді - Токаревої М. С.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого - Моніча Б. С., суддів: Капустинського М. М., Охрімчук І .Г.), у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року Державна іпотечна установа звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація", в якому просила:

1.1. Скасувати постанову головного державного виконавця Віддлу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Корнєєва Миколи Миколайовича ВП № 53903210 від 25 травня 2017 року про опис та арешт майна боржника ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой":

- об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А, загальною площею 1009,2 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 7772099, виданого 09 серпня 2013 року;

- майно, що стане власністю Іпотекодавця в майбутньому, а саме квартири № 1, 2, 3 , 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, загальною площею 3 340,34 кв. м., розташовані в об'єкті незавершеного будівництва житлового призначення, будівництво якого не завершено за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А;

1.2. Заборонити Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області вчинення будь-яких дій спрямованих на продаж цього ж майна ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" до погашення суми заборгованості за кредитними договором №29/3 від 17 вересня 2013 року, який укладений між Державною іпотечною установою та ПАТ "Коменрційний банк "Промекономбанк".

2. В обґрунтування позову позивач посилається на порушення державним виконавцем Корнєєвим М.М., під час винесення оскаржуваної постанови ВП № 53903210 від 25 травня 2017 року, положень статей 50, 51 Закон України від 2 червня 2016 року, № 1404-VIII "Про виконавче провадження", оскільки винесена постанова свідчить про намір реалізувати належне ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" майно.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2017 року в задоволені позовних вимог відмовив.

4. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що наявність арешту на майно у одному виконавчому провадженні жодним чином не позбавляє права державного виконавця застосувати арешт до цього ж майна у ході примусового виконання іншого рішення та у іншому виконавчому провадженні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 грудня 2017 року апеляційну скаргу Державна іпотечна установа залишив без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року - без змін.

6. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечення

7. У січні 2018 року представник Державної іпотечної установи за довіреністю - Тодісієнко В. М. звернувся з касаційною скаргою до суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

8. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача за довіреністю - Колесник А. С. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивач у справі)

9. На думку позивача, постанова ВП № 53903210 від 25 травня 2017 року про опис та арешт майна боржника ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" спрямована на реалізацію майна Товариства, що суперечить рішенню Господарського суду Житомирської області від 15 вересня 2015 року у справі № 906/1079/15 і постанові державного виконавця ВП № 51034613 від 6 травня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

10. Додатково позивач обґрунтовує скаргу тим, що суди не дослідили та не надали оцінку позовній вимозі про заборону Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не вчиняти будь-яких дій спрямованих на продаж майна ТОВ "Виробничо-комерційного підприємства "Інтертрансстрой". Відмовляючи в її задоволенні, лише вказали що ця вимога є похідною від вимоги про скасування постанови державного виконавця.

Б. Доводи особи, яка подала відзив на скаргу (відповідач у справі)

11. У відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Відзив обґрунтований тим, що оскаржувана постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 17 вересня 2013 року між Державною іпотечною установою та ПАТ "Промекономбанк" було укладено кредитний договір №29/3 щодо надання кредитних коштів у сумі 7300000,00 грн.

13. Згідно Договору цільовим призначенням Фінансового кредиту було здійснення Позичальником кредитування замовника будівництва ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" для завершення будівництва за адресою: Житомирська обл., місто Коростень, вул. Маяковського, будинок 111 -А.

14. В забезпечення виконання Банком зобов'язань за Договором, між Установою та ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" був укладений Договір іпотеки нерухомого майна від 17 вересня 2013 року № 29/3.1-3, згідно якого в іпотеку було передано наступне майно:

- об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А, загальною площею 1009,2 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 7772099, виданого 09 серпня 2013 року.

- майно, що стане власністю Іпотекодавця в майбутньому, а саме квартири № 1, 2, 3 , 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, загальною площею 3 340,34 кв. м., розташовані в об'єкті незавершеного будівництва житлового призначення, будівництво якого не завершено за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А.

15. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15 вересня 2015 року в справі №906/1079/15 Договір іпотеки визнано недійсним.

При розгляді зазначеної справи суд задовольнив заяву ДІУ та наклав арешт на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, 111-А, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", до погашення суми заборгованості за кредитним договором № 29/3 від 17.09.13, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою.

16. На виконання рішення господарського суду у справі № 906/1079/15, 6 травня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой", а саме нерухомого майна - об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А, загальною площею 1009,2 кв. м. та оголошено заборону на його відчуження.

17. В подальшому у ході примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області у справі №906/1193/16 винесено постанову від 25 травня 2017 року у виконавчому провадженні № 53903210 та накладено арешт на майно боржника ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой", а саме: об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, 111-А загальною площею 1009,2 кв.м. та майнові права ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" - на квартири № 1, 2, 3 , 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, загальною площею 3 340,34 кв. м., розташовані в об'єкті незавершеного будівництва житлового призначення, будівництво якого не завершено за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А.

18. Вважаючи, що постанова від 25 травня 2017 року у виконавчому провадженні №53903210 про накладення арешту на майно боржника ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" призведе до порушення його прав та позбавить можливості виконати рішення у справі № 906/1079/15, Державна іпотечна установа звернулась до суду з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

19.1. Стаття 51. Звернення стягнення на заставлене майно

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

19.2. Стаття 56. Арешт і вилучення майна (коштів) боржника

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Щодо доводів касаційної скарги

22. Оскільки предметом позовних вимог є постанова головного державного виконавця Віддлу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Корнєєва Миколи Миколайовича ВП № 53903210 від 25 травня 2017 року про опис та арешт майна боржника ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", тому для правильного вирішення спору визначальним є питання встановлення порушення прав особи, яка звернулася до суду на їх захистом.

Відповідно до положень статей 2, 4 і 5 КАС України (в редакції до 15.12.2017) обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

На думку колегії суддів наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Вказаний висновок зроблений з урахуванням практики ЕСПЛ, що викладена у його Рішенні від 30 жовтня 2014 року, по Справі «ШВИДКА ПРОТИ УКРАЇНИ», (Заява № 17888/12), остаточним стало 30.01.2015, у п. 54 якого вказав, що Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці.

Таким чином посилання скаржника в касаційній скарзі на можливе порушення його прав в майбутньому свідчать, що спір заявлений спір передчасно, а тому не можуть бути задоволені на майбутнє.

Разом з цим колегія суддів врахувала Рішення Конституційний Суд України від 1 грудня 2004 року, по справі № 18-рп/2004 за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, в якому Суд дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «прав» має один і той же зміст.

23. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскаржувана постанова прийнята з метою покладених на виконавчу службу обов'язків відповідно до вимог частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII щодо обов'язку винести постанову про арешт майна (коштів) боржника під час відкриття виконавчого провадження.

24. Посилання скаржника на неправильне застосування судами положення статей 50 і 51 Закону № 1404-VIII, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки вони регулюють питання звернення стягнення на заставлене майно, тоді як позивач не є заставодержателем відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 15 вересня 2015 року № 906/1079/15, яким договір іпотеки визнано недійсним.

25. Таким чином суди обґрунтовано вказали, що оскаржувана постанова винесена без порушень вимог Закону № 1404-VIII, а позивач не довів протилежного висновку.

26. Твердження скаржника на залишення поза увагою позовної вимоги про заборону Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не вчиняти будь-які дії спрямовані на продаж майна ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" не відповідає дійсності, та спростовується висновками судів, що втручання у непередбачений законом спосіб в дискреційні повноваження державного виконавця не є допустимим. Додатково суди вказали, що ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів які порушені права мають бути захищені у такий спосіб.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

28. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходив з того, що всі доводи позивача були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів в касаційній скарзі не зазначено.

29. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх