Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №804/2371/16

адміністративне провадження №К/9901/299/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного» господарства Нікопольської міської ради

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року

у справі №804/2371/16

за позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного» господарства Нікопольської міської ради

до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення від 28 січня 2016 року №0000721705 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Підприємство не мало можливості проводити своєчасну сплату єдиного внеску, оскільки на виконання вимог положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» від 21.10.2004 №2103-IV, в першу чергу здійснювало виплату заробітної плати працівникам, а також посилається на встановлений законом обов'язок центральних органів виконавчої влади відшкодовувати підприємствам в повному обсязі збитки, зумовлені змінами цін/тарифів на послуги/товари.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про правомірність оскаржуваного рішення контролюючого органу, зазначивши при цьому про порушення позивачем граничних термінів сплати єдиного внеску.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що був позбавлений можливості своєчасно сплачувати єдиний внесок, оскільки усі кошти першочергово спрямовувались на виплату заробітної плати працівникам.

Заперечень на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником єдиного внеску.

28 січня 2016 року відповідачем прийнято рішення №0000721705 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 265 328 грн. 59 коп. та нараховано пеню у розмірі 13 892 грн. 97 коп.

Факт порушення термінів сплати єдиного внеску позивач не заперечує.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, на думку колегії суддів, рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації,інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ст. 12 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, що досліджувалися судами передніх інстанцій, а саме з даних інформаційної системи контролюючого органу, та не заперечується сторонами, загальна сума самостійно нарахованого платником єдиного внеску, що підлягала сплаті за звітні періоди з вересня по листопад 2015 року складає 2 304 086, 19 грн.:

за вересень 2015 року сума самостійно нарахованого платником сума єдиного внеску складала 760 082, 25 грн. (граничний термін сплати - 20.10.2015). Станом на 20.10.2015 у платника була наявна переплата у сумі 484 320, 91 грн., таким чином сума недоїмки склала - 275 761, 34 грн. та була погашена платником у повному обсязі 28.10.2015;

за жовтень 2015 року сума самостійно нарахованого платником сума єдиного внеску складала 791 248, 95 грн. (граничний термін сплати - 20.11.2015 року). Станом на 20.11.2015 у платника була наявна переплата у сумі 285 994, 27 грн., таким чином сума недоїмки склала 505 254,68 грн., та була погашена платником у повному обсязі 11.12.2015;

за листопад 2015 року сума самостійно нарахованого платником єдиного внеску складала 752 754,99 грн. (граничний термін сплати - 21.12.2015). Станом на 21.12.2015 у платника була наявна переплата у сумі 207 127, 94 грн., таким чином сума недоїмки склала 545 627, 05 грн. та була погашена повному обсязі 13.01.2016.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи встановлений факт порушення позивачем граничних термінів сплати єдиного внеску, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідача.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного» господарства Нікопольської міської ради залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова