Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Київ

справа №280/4404/25

адміністративне провадження № К/990/41203/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року (головуючий суддя Шлай А.В., судді - Малиш Н.І., Круговий О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання безнадійним податкового боргу та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому просив: 1) зобов`язати відповідача визнати безнадійним податковим боргом податкові зобов`язання померлого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ш» від 22 листопада 2019 року №0000000006 у розмірі 1079232,24 грн та №0000000005 у розмірі 339 781,29 грн на загальну суму 1419013,53 грн; 2) зобов`язати відповідача списати безнадійний податковий борг померлого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на загальну суму 1419013,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 щодо якого були прийняті вказані вище податкові повідомлення-рішення, які надійшли на адресу останнього після смерті. Позивач прийняв спадщину, зокрема, у частині права оренди земельних ділянок, стосовно яких виник податковий борг. Відтак існують податкові зобов`язання по відповідним податковим повідомленням- рішенням, які рахуються на особовому рахунку померлого і не переведені на рахунок позивача спадкоємця. На підставі підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області із пропозицією визнати податкові зобов`язання померлого ОСОБА_2 безнадійним податковим боргом та списати його у встановленому законодавством порядку, проте відповіді від контролюючого органу не отримано, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив розмір судового збору у сумі 17028,17 грн та дійшов помилкового висновку, що цей спір є спором майнового характеру.

На думку скаржника, законодавець визначив, що суму судового збору за подання позовної заяви визначає суд першої інстанції, а суд апеляційної інстанції вже виходить із суми визначеної судом першої інстанції.

Таким чином при поданні у 2025 році адміністративного позову сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 2422,40 грн, оскільки заявлені позовні вимоги по зобов`язанню вчинення дій є немайновими. Тому за подання апеляційної скарги через систему "Електронний суд" необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2906,88 грн (2422,40 грн х 150% х 0,8).

Суд першої інстанції прийняв цей позов із зазначеною оплатою судового збору та розглянув справу, прийнявши рішення 28 липня 2025 року на яке і була подана апеляційна скарга, за подання якої ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у сумі 2906,88 грн.

Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року про повернення апеляційної скарги прийнята на підставі незаконної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2025 року, і яка була реалізована з порушенням законодавчо встановлених термінів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Положеннями пункту 8 статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Не погоджуючись із рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, який ухвалою від 8 вересня 2025 року залишив скаргу без руху, з огляду на те, що скаржником судовий збір сплачено не у повному обсязі. Позивачу надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для надання до суду належним чином оформленого документа про сплату судового збору у розмірі 14121,77 грн.

Копію вказаної ухвали скаржником отримано 9 вересня 2025 року о 14.21, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа від 9 вересня 2025 року.

12 вересня 2025 року позивачем до суду подано заяву та квитанцію від 12 вересня 2025 року №49RQ-ETF3-14DE про сплату cудового збору у розмірі 0,48 грн. У заяві позивачем зокрема зазначено, що судовий збір за подання апеляційної скарги становить 2906,88 грн, оскільки на думку ОСОБА_1 , цей спір носить немайновий характер.

У період з 16 вересня 2025 року по 29 вересня 2025 року включно суддя Шлай А.В. перебувала у відпустці.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України повернуто, у зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги скаржником у строк визначений судом та на момент постановлення ухвали не усунуто, та не сплачено у повному обсязі судовий збір при поданні апеляційної скарги.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).

Положеннями підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн.

За приписами частини третьої статті 4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи те, що у позові заявлено вимогу майнового характеру на суму 1419013,53 грн, тому при поданні у 2025 році позову до суду першої інстанції, сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 14190,14 грн (1419013,53 грн х 1%).

Отже ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції мав сплатити судовий збір у розмірі 17028,17 грн (14190,14 грн х 150% х 0,8), враховуючи понижуючий коефіцієнт за подання скарги в електронній формі.

Оскільки Третій апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 8 вересня 2025 року дійшов обґрунтованого висновку, що поданий ОСОБА_1 позов є спором, який носить майновий характер та визначив розмір судового збору, який необхідно сплатити позивачу за подання апеляційної скарги, однак скаржником у встановлений судом строк такі недоліки усунуті не були, - колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Щодо посилання позивача у скарзі на неправомірність прийняття Третім апеляційним адміністративним судом ухвали від 8 вересня 2025 року, оскільки ухвалою від 3 вересня 2025 року судом апеляційної інстанції вже було залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху та вказано, що судовий збір за подання апеляційної скарги становить 2906,88 грн, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає про їх безпідставність, оскільки як у матеріалах справи так і Єдиному державному реєстрі судових рішень така ухвала відсутня.

Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу для скасування рішення суду посилається на те, що суд апеляційної інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги не врахував правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 1 травня 2024 року у справі №620/2557/23, від 19 березня 2019 року у справі №806/499/18, від 29 січня 2025 року у справі №160/1732/24.

Надаючи оцінку доводам позивача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у постановах Верховного Суду вказаних позивачем у скарзі, то колегія суддів касаційної інстанції вказує на те, що наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших обставин, тому посилання на те, що ухвалу про повернення апеляційної скарги у цій справі постановлено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх