Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2018 року у справі №820/651/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №820/651/16

адміністративне провадження №К/9901/32757/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (головуючий суддя Старосуд М.І., судді: Лях О.П., Яковенко М.М.)

у справі №820/651/16 за позовом ОСОБА_2 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить, з урахуванням доповненої позовної заяви, визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 27.10.2015 №0000051502, від 14.01.2016 №0000011502.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій ФОП ОСОБА_2 оскаржила їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів є незаконними, оскільки прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що суди, які розглядали справу прийняли докази, які не можуть бути належними та допустимими. Як зазначає позивач, протокол засіданні адмінкомісії Старовірівської сільської ради та рішення адмінкомісії ухвалені з процесуальними порушеннями, тому не можуть бути належними доказами у даній справі. Крім цього, на думку позивача, підставою для скасування судових рішень являється також та обставина, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки ФОП ОСОБА_2 не приймала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

У свою чергу, податковим органом подано до суду заперечення на касаційну скаргу. Відповідач вважає аргументи і доводи позивача безпідставними та помилковими, а касаційну скаргу, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що рішення про застосування фінансових санкцій є обґрунтованими та такими, що прийняті у відповідності до положень чинного законодавства. Відповідач наголошує на тому, що постанова адмінкомісії не скасована та є чинною, адміністративне стягнення у розмірі 510грн. ФОП ОСОБА_2 сплачено. Також, зауважує, що як вбачається з протоколу адмінкомісії, ФОП ОСОБА_2 з документом ознайомлена та надала пояснення стосовно того, що здійснила продаж пива і сигарет особі, оскільки останній не викликав сумніву щодо віку. Таким чином, відповідач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 попередній розгляд справи призначено на 22.01.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.09.2015 працівниками Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача. Протоколом зафіксовано факт продажу спиртних напоїв та тютюнових виробів неповнолітньому, що є порушенням правил торгівлі алкогольними та тютюновими виробами (продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років).

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення від 21.09.2015 адміністративна комісія при виконкомі Старовірівської сільської ради дійшла висновку визнати позивача винною та притягнути її до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в сумі 510грн. за порушення частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З урахуванням встановлених фактів відповідачем прийнято рішення:

від 27.10.2015 №0000051502, згідно якого до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800грн. за реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років; фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000грн. за реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями; фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000грн. за реалізацію тютюнових виробів без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами; фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000грн. за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру;

від 14.01.2016 №0000011502, згідно якого до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800грн. за реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років та фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000грн. за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не віднесених до Єдиного реєстру.

За наслідками адміністративного оскарження спірні рішення про застосування фінансових санкцій залишено без змін.

Судами в даній справі встановлено, що приймаючи оскаржувані рішення відповідач виходив з того, що співробітниками органів поліції, як слідувало з наданих відповідачу матеріалів, був встановлений факт продажу позивачем 02.09.2015 у магазині, в якому вона здійснює свою підприємницьку діяльність, спиртних напоїв (пиво), а також тютюнових виробів (цигарки) неповнолітній особі, а також відсутність у позивача ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях, не віднесених до Єдиного реєстру.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що рішення про застосування фінансових санкцій від 27.10.2015 №0000051502 та від 14.01.2016 №0000011502 за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: Закону України "Про держане регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а також Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно положень статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктам господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Стаття 15 України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачає, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Частиною першою статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до частини четвертої статті 15-3 вказаного Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та/ експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості, отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Абзацом 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачена відповідальність за порушення вимог статті 15-3 цього Закону, а саме фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 6 800,00 грн.

Відповідно до абзацу 11 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Частиною четвертою статті 17 цього Закону визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Згідно пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як з'ясовано судами та підтверджено матеріалами справи, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 18.03.2003 та перебуває на податковому обліку як платник податків. На час виникнення спірних правовідносин право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_1, магазин, здійснювалось згідно ліцензії від 26.05.2015 серія АЕ № 596765 (реєстраційний номер 152024662715) на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, а також ліцензії від 26.05.2015 серія АЕ № 593736 (реєстраційний номер 152024642714) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданими ФОП ОСОБА_3

Згідно договорів оренди від 01.02.2015 №№ 19,20, а також акту приймання-передачі основних засобів від 01.02.2015 позивач прийняла у строкове платне користування частину нежитлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 (магазин).

Під час розгляду справи судами встановлено, що ФОП ОСОБА_2 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами не видавалися, а відтак, здійснювати торгівлю зазначеними товарами вона не мала права.

При цьому, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 02.09.2015, позивач в приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_1, продала спиртні напої та тютюнові вироби неповнолітній особі.

Стосовно наведених у апеляційній та касаційній скарзі аргументів, стосовно того, що у позивача не виникало сумніву, щодо віку покупця ОСОБА_4, остання вважала, що покупець досяг повнолітнього віку, суд апеляційної інстанції, з позицією якого погоджується суд касаційної інстанції, правомірно відхилив їх.

Частиною четвертою статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, а тому суб'єкт господарювання повинен дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

Також, доводи позивача, що протокол засідання адмінкомісії Старовірівської сільради та постанова цієї комісії не можуть бути належними та допустими доказами у цій справі, суд апеляційної інстанції вірно вважав необґрунтованими, оскільки зазначеними документами також підтверджується факт продажу позивачем пива та пачки сигарет неповнолітній особі. При цьому, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 21.09.2015 у судовому порядку не скасована та є чинною, адміністративне стягнення у розмірі 510грн. позивачем сплачено.

Відтак, під час розгляду справи різними інстанціями позивач не надавала доказів зворотнього та фактично визнала, у тому числі у протоколі від 02.09.2015, а також у протоколі засідання адмінкомісії від 21.09.2015, здійснення продажу пива та пачки сигарет покупцю ОСОБА_4, оскільки у неї не виникало сумніву, що покупець досяг повнолітнього віку.

Касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що безпідставними є твердження позивача, що за одне правопорушення до неї двічі застосовані фінансові санкції.

Так, фінансові санкції до ФОП ОСОБА_2 правомірно застосовано за:

реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років - у розмірі 6800грн.;

реалізацію тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років - у розмірі 6800грн.;

реалізацію алкогольних напоїв без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями - у розмірі 17000грн;

реалізацію тютюнових виробів без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами - у розмірі 17000грн.;

зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру - у розмірі 17000грн.;

зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру - у розмірі 17000грн.

Визначальною ознакою для висновку про наявність підстав для притягнення ФОП ОСОБА_2 до відповідальності, передбаченої Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», є встановлення фактів, які свідчать, що при здійсненні господарської діяльності позивачем було продано неповнолітній особі алкогольні напої, тютюнові вироби, які, реалізовані без ліцензії та зберігались у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України унормовано, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду