Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2019 року у справі №750/9930/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №750/9930/14

провадження №К/9901/4906/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьменко В.В., Василенко Степанюка А.Г. від 22 січня 2015 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради, у якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 6 рішення Чернігівської міської ради від 20 червня 2014 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, про передачу земельних ділянок у власність, оренду громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва та будівництва індивідуальних гаражів».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 листопада 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 рішення Чернігівської міської ради від 20 червня 2014 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, про передачу земельних ділянок у власність, оренду громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва та будівництва індивідуальних гаражів».

3. Рішення суду мотивовано тим, що на підставі рішення Чернігівської міської ради шостого скликання від 25 квітня 2014 року у позивача виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів, а тому позбавлення його на підставі оспорюваного рішення відповідача права власності є протиправним.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного від 22 січня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Рішення суду мотивовано тим, що момент прийняття оскаржуваного рішення від 20 червня 2014 року право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку не було зареєстровано, а тому Чернігівська міська рада, скасовуючи своє попереднє рішення, діяла у межах наданих повноважень. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 червня 2009 року, яке набрало законної сили, у справі №2-317/09, встановлено, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1, проведено переобладнання, здійснено прибудову, тощо, будинок в експлуатацію не прийнято, для проживання не придатний. Вказаним судовим рішенням визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частин сукупності вартості будівельних матеріалів та будівельних робіт незавершеного переобладнанням вказаного житлового будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 квітня 2014 року Чернігівською міською радою прийнято рішення «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, про передачу земельних ділянок у власність, оренду громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва», пунктом 1.16 якого вирішено затвердити ОСОБА_2 технічну документацію та передати у власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, площею 0,0604 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

20 червня 2014 року Чернігівською міською радою прийнято рішення «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, про передачу земельних ділянок у власність, оренду громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва та будівництва індивідуальних гаражів», яким у зв'язку із уточненням, вирішено визнати таким, що втратив чинність пункт 1.16 рішення Чернігівської міської ради від 20 червня 2014 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, про передачу земельних ділянок у власність, оренду громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва».

Чернігівська міська рада, приймаючи оспорюване рішення, виходила з того, що рішення ради від 25 квітня 2014 року було прийнято на підставі поданих позивачем недостовірних відомостей та не чинних правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 31 липня 2014 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0604 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 червня 2009 року, яке набрало законної сили, у справі №2-317/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності, поділ майна в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частин сукупності вартості будівельних матеріалів та будівельних робіт незавершеного переобладнанням житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що йому на праві приватної власності, зареєстрованого належним чином, належить житловий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Предметом спору у справі не є визнання права приватної власності, як помилково зазначено судом апеляційної інстанції. Чинним законодавством міській раді надано право скасовувати та вносити зміни у свої попередні рішення, а не визнавати їх такими, що втратили чинність. Львівською міською радою не надано належних доказів на підтвердження наявності законних підстав для визнання таким, що втратив чинність пункт попереднього прийнятого нею рішення. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити зміни до них, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Підтвердженням реалізації ним таких прав є отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 31 липня 2014 року.

9. Львівська міська рада своїх доводів відносно касаційної скарги не надіслала.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

11. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

12. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

14. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

16. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

17. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

18. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

19. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

20. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень в частині визнання таким, що втратило чинність прийняте ним раніше рішення, яким затверджено технічну документацію та передано у приватну власність земельну ділянку.

21. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,0604 га є приватною власністю ОСОБА_2

22. Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

23. Отже, прийняте відповідачем рішення про затвердження технічної документації та передачу позивачу у приватну власність земельної ділянки є ненормативним актом суб'єкту владних повноважень, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання.

24. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

25. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

26. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

27. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року (справа № 761/33504/14-а), від 18 квітня 2018 року (справа № 802/950/17-а), від 14 листопада 2018 року (справа № 826/240/16).

28. Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення - закрити.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців