Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.08.2018 року у справі №804/7172/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 грудня 2018 року

справа №804/7172/17

адміністративне провадження №К/9901/66817/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у складі судді Жукової Є.О. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів Прокопчук Т.С., Круговий О.О., Шлай А.В. у справі №804/7172/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинним рішення,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець, позивач у справі) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просить визнати нечинним рішення відповідача від 04 жовтня 2017 року про застосування фінансових санкцій за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (надалі - Закон №481) в розмірі 17000 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

08 грудня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено. Суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові рішення висновувалися на дотриманні податковим органом при призначенні та проведенні перевірки вимог статей 75, 80 Податкового кодексу України та наявності в діях підприємця складу правопорушення, а саме не дотримання ним при здійсненні господарської діяльності вимог статті 15 Закон №481 (роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них ліцензій).

30 листопада 2018 року позивачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує доводами щодо наявності в межах спірних відносин обставин, встановлених рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили та які не доказуються при розгляді цієї справи з огляду на положення частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (преюдиція), при цьому позивач вказує на надання до суду апеляційної інстанції постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2018 року у справі № 216/4852/17 та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року у справі № 216/2724/17, які на його думку доводять відсутність в його діях складу правопорушення Закону №481. По-друге, скаржник аналізуючи положення пункту 75.1 статті 75, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, вказує на порушення податковим органом способу реалізації владних управлінських функцій щодо проведення фактичної перевірки без наявності законних підстав її призначення та проведення. По-третє, підприємець не погоджується з розміром штрафної санкції застосованої до нього спірним рішенням відповідача. Також позивач наголошує на наявності у нього ліцензії від 26 квітня 2017 року 704041094345 зі строком дії з 03 травня 2017 року по 03 серпня 2017 року, яка діяла в період продажу алкогольних напоїв, проте під час перевірки відповідачу була надана ліцензія від 12 липня 2017 року №704041095774, яка діяла на час проведення фактичної перевірки, при цьому скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не встановлювався факт наявності чи відсутності у позивача діючої на час продажу алкоголю діючої ліцензії.

04 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №804/7172/17 з суду першої інстанції.

12 грудня 2018 року справа №804/7172/17 надійшла до Верховного Суду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону вони не відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 31 липня 2017 року на адресу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області направлено лист за № 21/31-2317 від Центрально - Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, в якому зазначалося про виявлення порушень діючого законодавства у магазині «Хаб» (продаж алкогольних напоїв на розлив) з боку ФОП ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1 за адресою: вул. Миколаївське шосе, 8/1, виявлених у ході проведення відповідних моніторингів.

12 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі статті 19 -1, статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням інформації про порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, винесено наказ №4972-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 і.н. НОМЕР_1 з 13.09.2017 року».

Копію наказу разом з відповідними направленнями на проведення перевірки від 12 вересня 2017 року №10909 та №10908 пред'явлено представнику ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_3, що посвідчується особистими підписами зазначеної особи на вказаних документах.

22 вересня 2017 року податковим органом проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 12857/04-36-40-05/НОМЕР_1 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом» (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення з боку позивача статті 15 Закону №481/95, а саме встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без придбання відповідної ліцензії на місці здійснення діяльності (вул. Миколаївське шосе, 8/1, м. Кривий Ріг).

04 жовтня 2017 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 04 жовтня 2017 року №000141/04-36-40-05/НОМЕР_1, відповідно до якого на підставі абзацу 5 частини другої 17 Закону №481/95 до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Здійснюючи касаційний перегляд в межах доводів та вимог касаційної скарги, Суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон № 481.

За положеннями статті 15 Закону № 481, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону № 481, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Відтак, в межах спірних правовідносин відповідачем на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути доведений факт реалізації позивачем, як суб'єктом господарювання алкогольного напою без наявності у нього відповідної ліцензії.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790.

Відповідно до пункту 5 Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Як встановили суди попередніх інстанцій в основу прийняття спірного рішення податковим органом покладений акт фактичної перевірки від 22 вересня 2017 року, яким серед іншого зазначено, що до перевірки надана ліцензія від 12 липня 2017 року №704041095774 терміном дії з 18 липня 2017 року по 18 липня 2018 року (тобто яка була чинна на час перевірки), а порушення позивачем Закону № 481 встановлено за період з 12 травня 2017 року по 06 липня 2017 року, при цьому жодної інформації щодо наявності або відсутності в цей період у позивача відповідної ліцензії акт перевірки не утримує.

Судами попередніх інстанцій такі обставини не встановлені, проте саме відсутність у позивача ліцензії на час реалізацій алкогольних напоїв за період з 12 травня 2017 року по 06 липня 2017 року характеризує об'єктивну сторону складу правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції спірним рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до апеляційної скарги додана копія ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 26 квітня 2017 року №704041094345, строком дії з 03 травня 2017 року по 03 травня 2018 року (сплата вчинена з 03 травня 2017 року по 03 серпня 2017 року), тобто у період встановленого порушення, яка судом апеляційної інстанції не врахована, не досліджена, її оригінал не витребувано, жодного доводу щодо прийняття або відхилення цього доказу судом апеляційної інстанції з огляду на належність, допустимість, достовірність, достатність доказів (статті 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України), а також з огляду на межі апеляційного перегляду (частина 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України) постанова цього суду не містить.

Позивачем до апеляційної скарги також додані копії судових рішень, а саме постанова Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2018 року у справі № 216/4852/17 та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року у справі № 216/2724/17, які за позицією позивача мають преюдиціальне значення при вирішенні цього спору та мають бути враховані судом при постановленні рішення, проте ці судові рішення не враховані судом апеляційної інстанції, не оцінені на предмет наявності підстав звільнення від доказування в розумінні частин четвертої та шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в постанові суду апеляційної інстанції відсутні жодні посилання на додані позивачем до апеляційної скарги документи та їх оцінка, не містять матеріали справи журналу судового засідання та/або аудиозапис засідання, а відтак встановити прийняття або відхилення судом апеляційної інстанції наданих позивачем доказів не представляється можливим.

Суд також зазначає, що судами попередніх інстанцій при встановленні фактичних обставин справи прийняті як належні і допустимі докази скриншоти екрану з контрольними стрічка створеними у електронній формі на відповідному контрольно - касовому апараті (а.с.31-35) та пояснювальна записка від 22 вересня 2017 року (а.с.44), які не завірені судом, є неякісними світлокопіями, з яких неможливо ідентифікувати дані (інформацію), що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ці документи не є письмовими доказами в розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не є належними та достовірними доказами фактів реалізації позивачем алкогольних напоїв відповідно до статей 73, 75 цього кодексу.

Відтак, судом апеляційної інстанції не враховані та не досліджені надані позивачем суду апеляційної інстанції докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд зокрема не дослідив зібрані у справі докази.

Суд визнає, що порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року скасувати, справу №804/7172/17 направити до Третього апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер