Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2020 року у справі №260/1334/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2021 року

Київ

справа №260/1334/19

адміністративне провадження №К/9901/16683/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є. А., Яковенка М. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 260/1334/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Управління Державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості та пені, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2020 року (суддя-доповідач - Шинкар Т. І., судді: Пліш М. А., Коваль Р. Й.),

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" (далі - позивач, ТОВ "Фаворит-М") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), Управління Державної казначейської служби України у Тячівському районі Закарпатської області (далі - УДКУ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: стягнути із Державного бюджету України на користь ТОВ "Фаворит-М" заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 116666,67 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості за період з 30 серпня 2011 року по 11 вересня 2019 року, у сумі 144691,54 грн.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ "Фаворит-М" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, були скасовані в судовому порядку. Тобто судами була підтверджена правомірність заявлених ТОВ "Фаворит-М" до бюджетного відшкодування сум від'ємного значення ПДВ 70000,00 грн за травень 2011 року та 46666,67 грн за червень 2011 року, які залишаються не відшкодованими. Звертає увагу, що сума бюджетного відшкодування повинна була бути перерахована з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок ТОВ "Фаворит-М" в обслуговуючому банку до 22 вересня 2016 року включно. Однак, в порушення норми права відповідні суми бюджетного відшкодування на рахунок ТОВ "Фаворит-М" відшкодовано так і не було, що порушує законне право ТОВ "Фаворит-М" на отримання такого бюджетного відшкодування.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 21 грудня 2019 року позов задовольнив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 1 червня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ "Фаворит-М" заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ у сумі 116666,67 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості за період з 26 жовтня 2016 року по 11 вересня 2019 року, у сумі 60410,96 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

Позивач у встановленому законом порядку подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ від 19 червня 2011 року за травень 2011 року та податкову декларацію з ПДВ від 20 липня 2011 року за червень 2011 року, у яких заявив до відшкодування з бюджету шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок від'ємне значення сум ПДВ, фактично сплачених у попередніх податкових періодах у сумі 100556,00 грн за травень 2011 року та 99900,00 грн за червень 2011 року.

Однак, за результатами проведення контролюючим органом позапланових перевірок не було підтверджено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, в тому числі 70000,00 грн за травень 2011 року та 46666,67 грн за червень 2011 року, внаслідок чого контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення: № 579/0001742352/1735 від 15 серпня 2011 року, яким ТОВ "Фаворит-М" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 70000,00 грн; № 671/0002182332/1998 від 14 вересня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 46666,67 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив у судовому порядку, за наслідками судового розгляду податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані Закарпатським окружним адміністративним судом постановою від 2 жовтня 2012 року (адміністративна справа № 2а-0770/2473/12), яку в подальшому залишив в силі Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 вересня 2016 року.

Однак, відповідні суми бюджетного відшкодування на рахунок позивача відшкодовано не було.

Листами від 30 січня 2019 року та 22 серпня 2019 року ТОВ "ФАВОРИТ-М" зверталось до контролюючого органу із вимогою про відшкодування ПДВ, однак листом від 6 березня 2019 року ГУ ДФС повідомило, що залишки невідшкодованих сум ПДВ по деклараціям за травень 2011 року та червень 2011 року відсутні у зв'язку із зменшенням в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ має наслідком відшкодування таких сум з бюджету, що, однак, станом на день звернення до суду з позовом зроблено не було. Відповідно, такі суми підлягають стягненню в судовому порядку. Вирішуючи питання стягнення сум пені, нарахованої на таку бюджетну заборгованість, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона підлягає розрахунку за період з 31 серпня 2011 року по 11 вересня 2019 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спірному випадку ТОВ "ФАВОРИТ-М" набуло право на нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 статті 200 ПК України за період з 26 жовтня 2016 року. При цьому, пеня за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість повинна бути розрахована з облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення такої пені (постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №825/1835/15-а, від 24 квітня 2020 року у справі №818/984/15, від 29 травня 2020 року у справі №821/1115/16). Станом на дату виникнення пені 26 жовтня 2016 року облікова ставка Національного банку України становила 15 %, відповідно пеня, що нарахована на суму заборгованості, має бути розрахована за період з 26 жовтня 2016 року по 11 вересня 2019 року із застосуванням ставки НБУ 15 %, що становить 60410,96 грн.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції і зазначив, що станом на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій податкове законодавство не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та направлення такого до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Однак, зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов'язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

Під час ухвалення судового рішення суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 3 червня 2014 року у справі №21-131а14, а також Верховного Суду, викладені у постановах від 26 березня 2020 року у справі №808/1731/16, від 3 квітня 2020 року у справі №2а-1870/9166/12 (щодо права на пред'явлення вимоги про стягнення пені), від 30 січня 2018 року у справі №825/1835/15-а, від 24 квітня 2020 року у справі №818/984/15, від 29 травня 2020 року у справі №821/1115/16 (щодо застосування ставки НБУ, встановленої на момент виникнення такої пені) та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 (щодо ефективного способу захисту порушеного права).

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "ФАВОРИТ-М" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не отримав належне йому бюджетне відшкодування сум ПДВ у встановлений строк (із врахуванням всіх законодавчо встановлених процедур) виключно через протиправні рішення податкового органу, протиправність яких встановлена судовим рішенням. На переконання скаржника, право на отримання належних сум бюджетного відшкодування у встановлений законом строк не може бути порушено внаслідок протиправних рішень податкового органу.

Податкові повідомлення-рішення, визнані судом протиправними, не можуть бути обґрунтованою та законною підставою для зміни строку отримання позивачем належних йому сум бюджетного відшкодування. У разі, якщо внаслідок прийняття таких протиправних рішень відповідна затримка бюджетного відшкодування мала місце, платник податку має право на отримання з бюджету компенсації у вигляді пені за несвоєчасне відшкодування сум ПДВ за весь період затримки.

Враховуючи, що суми бюджетного відшкодування, які позивач мав право отримати з бюджету ще у 2011 році за умови правомірної поведінки податкового органу, станом на день звернення до суду з позовом він не отримав (минуло майже 9 років), то вважає, що зазнав значних майнових втрат у вигляді знецінення коштів внаслідок інфляції, що також повинно бути враховано для забезпечення принципу справедливості. Будь-якого іншого механізму захисту майнових прав позивача як платника податку внаслідок таких майнових втрат, крім нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, закон не передбачає.

На переконання позивача, наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 14 травня 2020 року у справі №804/6138/16, оскільки право на нарахування пені за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості має виникати з моменту отримання права на таке бюджетне відшкодування, яке в подальшому підтверджено судовими рішеннями.

При цьому, у випадку, коли пеня за невчасне виконання податкових зобов'язань нараховується платнику податків, така пеня стягується в тому числі і за період адміністративного чи судового оскарження (підпункт 129.1.1. статті 129 ПК України). Відповідно, враховуючи принцип справедливого балансу у відносинах між платниками та державою, при нарахуванні пені за прострочення відшкодування ПДВ держава також повинна сплачувати пеню в тому числі за період адміністративного чи судового оскарження, якщо внаслідок такого оскарження рішення податкового органу визнано протиправним.

У постанові від 14 березня 2019 року у справі №822/553/17 Верховний Суд виходив з необхідності забезпечення принципів справедливості, рівності й балансу у відносинах між платниками та державою, а тому, на переконання позивача, у питанні нарахування пені має бути застосований збалансований підхід, а саме - можливість її нарахування і стягнення за період адміністративного чи судового оскарження.

Ухвалою від 7 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів ТОВ "ФАВОРИТ-М" про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №804/6138/16.

ГУ ДПС подало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. ГУ ДПС вважає, що спірна сума бюджетного відшкодування стала узгодженою 8 вересня 2016 року і до цієї дати позивач не мав права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, а отже і не має права на отримання з бюджету компенсації у вигляді пені за період до 26 жовтня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів встановила, що в межах доводів касаційної скарги, ключовим у цій справі є питання періоду, за який платник податків має право на нарахування і стягнення пені за несвоєчасне відшкодування сум бюджетної заборгованості з ПДВ.

З огляду на доводи касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені за період до 26 жовтня 2016 року.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 травня 2020 року у справі №804/6138/16, факт нарахування пені нерозривно пов'язується із фактом існування заборгованості бюджету. Набуття відповідною сумою бюджетного відшкодування статусу узгодженої та перетворення її на бюджетну заборгованість пов'язано саме із закінченням законодавчо встановленого строку після отримання відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, протягом якого держава в особі відповідних державних органів зобов'язана повернути платнику ПДВ суму бюджетного відшкодування. Тобто, право на нарахування пені пов'язане із набуттям відповідною сумою бюджетного відшкодування статусу узгодженої та перетворення її на бюджетну заборгованість.

Однак, на переконання позивача, право на нарахування пені має бути пов'язано із кінцевим днем, у який бюджетне відшкодування з ПДВ мало бути фактично перераховано на рахунок платника податків у разі, якби ГУ ДПС не вчинило протиправних дій з його зменшення шляхом винесення податкових повідомлень-рішень, які в подальшому визнані протиправними в судовому порядку.

На обґрунтування підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 травня 2020 року у справі №804/6138/16, позивач зазначає, що у спосіб, про який він зазначає у касаційній скарзі, буде забезпечено принцип справедливості у спорах щодо нарахування пені контролюючими органами відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129 статті 129 ПК України та платниками податків відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Вирішуючи ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пунктів 200.12 і 200.15 статті 200 ПК України (у редакції, чинній у 2011 році) орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пунктів 200.12 і 200.15 статті 200 ПК України (у редакції, чинній у 2016 році) контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такої заяви повинен її задовольнити. У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пункт 200.14 статті 200 ПК України (у редакціях, чинних у 2011 році і 2016 році) передбачав, що у випадку, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України (у редакції, чинній у 2019 році) зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого пункту 200.12 статті 200 ПК України для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого пункту 200.12 статті 200 ПК України для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України (у редакції, чинній у 2019 році) якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України (у редакції, чинній у 2019 році) у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, редакція якої не змінювалася протягом 2011-2019 років, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, як на час подання ТОВ "ФАВОРИТ-М" декларацій з ПДВ, у яких заявлено суми до бюджетного відшкодування, так і на час закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень, ПК України пов'язував обов'язок контролюючого органу з подання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із результатом проведеної перевірки заявлених до відшкодування сум.

Наведене дає підстави для висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику ПДВ суму бюджетного відшкодування протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Факт нарахування пені нерозривно пов'язується із фактом існування заборгованості бюджету, що дозволяє стверджувати про пеню як про міру відповідальності держави перед платником за порушення нею обов'язку вчасного відшкодування від'ємного значення суми ПДВ. Така пеня нараховується рівно стільки часу, скільки триває зазначене порушення держави у вигляді нездійснення відповідними державними органами необхідного комплексу дій по відшкодуванню податку, а відтак її нарахування і виплата є похідним зобов'язанням від основного - відшкодувати бюджетну заборгованість з ПДВ. На дату погашення заборгованості з бюджету державою має бути сплачена і пеня, нарахована на таку заборгованість.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №804/6138/16 і колегія суддів не вбачає підстав для його відступу, оскільки відсутні підстави вважати, що такий висновок не відповідає правильному тлумаченню норм права.

Доводи позивача, фактично, зводяться до незгоди із самим правовим регулюванням, встановленим Податковим кодексом України, що, однак, не може бути підставою для відступлення від висновків Верховного Суду. Наявність однозначного правового регулювання, яке закріплено у нормах ПК України, унеможливлює застосування підходу, про який зазначає скаржник, який йому суперечить.

У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суми бюджетного відшкодування за травень і червень 2011 року скасовані Закарпатським окружним адміністративним судом постановою від 2 жовтня 2012 року (справа № 2а-0770/2473/12). Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 вересня 2016 року скасував судове рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову і залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог і скасування податкових повідомлень-рішень. Отже, з моменту постановлення судом касаційної інстанції ухвали від 8 вересня 2016 року процедура судового оскарження є закінченою.

Копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 вересня 2016 року у справі №2а-0770/2473/12 контролюючий орган отримав 18 жовтня 2016 року.

Отже, правильним є висновок апеляційного суду, що останнім днем для подачі контролюючим органом висновку було 25 жовтня 2016 року, відповідно, ТОВ "ФАВОРИТ-М" набуло право на нарахування пені в порядку, визначеному пунктом
200.23 статті 200 ПК України, за період з 26 жовтня 2016 року.

Здійснивши розрахунок пені за період з 26 жовтня 2016 року по 11 вересня 2019 року із застосуванням ставки НБУ 15 %, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума пені складає 60410,96 грн і заперечень проти такого розрахунку касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір з правильним застосуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при дотриманні норм процесуального права. Застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права відповідає висновкам Верховного Суду, підстави для відступлення від яких відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2020 року у справі №260/1334/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон Є. А. Усенко М. М. Яковенко