ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

Київ

справа №826/2271/15

адміністративне провадження №К/9901/8494/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року (головуючий суддя Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (якого протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2015 року замінено правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників; далі - Офіс, відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування пені в сумі 1 659 970,96 грн. в картці особового рахунку Товариства по податку на додану вартість та зобов`язання відповідача зняти з нарахування у картці особового рахунку по податку на додану вартість Товариства пеню у розмірі 1 659 970,96 грн. (з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) суми нарахованої пені).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало на протиправність нарахування контролюючим органом пені, враховуючи, що після набрання податковим зобов`язанням з податку на додану вартість (далі - ПДВ) статусу узгодженого воно без зайвих зволікань звернулось до контролюючого органу із заявою про зарахування переплати з частини чистого прибутку у сплату цього податкового зобов`язання, а в зв`язку із нездійсненням відповідачем цього зарахування його було зобов`язано вчинити такі дії судовим рішенням, що і було в подальшому ним здійснено; отже порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ відбулось саме внаслідок протиправної бездіяльності Офісу.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Податковий кодексу України (далі - ПК України) не містить норм, які б дозволяли платникам податків не сплачувати узгоджених податкових зобов`язань у строк, встановлений чинним законодавством, у зв`язку з відмовою податкового органу здійснювати перерахунок надмірно сплачених коштів з одного податку в рахунок погашення податкового зобов`язання з іншого податку або під час оскарження такої відмови у судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 травня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Приймаючи таке рішення, суд прийшов до висновку, що, нараховуючи пеню, відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі та в межах повноважень, проте без урахування всіх обставин, що мають значення в даному випадку, й дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення (або дії), враховуючи, що Офісом пеня у зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання нараховувалась за період і після 21 березня 2014 року, тобто дати звернення Товариства із заявою про зарахування суми переплати з частини чистого прибутку у сплату зобов`язання з ПДВ.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Офіс звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що контролюючим органом правомірно нараховано Товариству пеню у зв`язку із несплатою останнім у встановлений законом строк узгоджених зобов`язань з ПДВ; разом з тим Офісом на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі №826/10513/14 проведено зарахування переплати з частини чистого прибутку у рахунок сплати податкового зобов`язання з ПДВ, при цьому до набрання зазначеним судовим рішенням законної сили відповідач не мав правових підстав для проведення такого зарахування.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 10 серпня 2005 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №882/23-4/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7 664 143,00 грн.

За результатами судового оскарження Товариством зазначеного податкового повідомлення-рішення Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 25 липня 2012 року у справі №2а-350/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, відмовив в задоволенні позовних вимог.

Отже після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 липня 2012 року у справі №2а-350/12/2670 податкове зобов`язання Товариства з ПДВ набуло статус узгодженого.

У зв`язку з несплатою у встановлений ПК України строк узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 7 664 143,00 грн. у позивача (з урахуванням наявної переплати з ПДВ у розмірі 1 974 684,00 грн.) виник податковий борг у розмірі 5 689 459,00 грн.

В той же час станом на 01 березня 2014 року у позивача виникла переплата платежу з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 26 035 650,00 грн., а тому з метою погашення податкового зобов`язання з ПДВ 21 березня 2014 року Товариство звернулось до Офісу із заявою №18-00/109/957, в якій просило зарахувати із суми переплати з частини чистого прибутку (код КБК 21010100) кошти у сплату податкового зобов`язання з ПДВ (код КБК 14010100), однак таких дій відповідачем вчинено не було, натомість 24 березня 2014 року винесено податкову вимогу №84-11 та прийнято рішення №6390110128-10-25-14 про опис майна Товариства у податкову заставу.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нездійснення зарахування переплати з частини чистого прибутку у сплату податкового зобов`язання з ПДВ, Товариство звернулось до суду з позовом, але постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2014 року у справі №826/10513/14 в задоволенні позовну було відмовлено в повному обсязі.

В подальшому ж постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 серпня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП щодо незарахування переплати з частини чистого прибутку у сплату податкового зобов`язання з ПДВ та зобов`язано відповідача провести таке зарахування.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року Офіс здійснив Товариству зарахування переплати частини чистого прибутку у сплату податкового зобов`язання з ПДВ, а також вніс відповідні зміни до його облікової картки.

Разом з тим за результатами проведеного податковим органом із позивачем звіряння розрахунків платника податків з бюджетом за період з 01 січня 2014 року по 26 листопада 2014 року (які оформлені актом №5674-20 від 27 листопада 2014 року) встановлено, що станом на 27 листопада 2014 року у зв`язку з невчасною сплатою грошових зобов`язань за позивачем обліковується несплачена пеня у розмірі 1 659 154,40 грн.

Товариство звернулось до відповідача з листом №18-00/299/4724 від 04 грудня 2014 року, в якому просило скасувати нараховану у період з 01 квітня 2014 року по 26 листопада 2014 року пеню як неправомірно нараховану та привести у відповідність картку особового рахунку.

Листом №23459/10/28-10-25-17 від 25 грудня 2014 року відповідач повідомив позивача про те, що пеня нарахована за порушення встановлених ПК України строків погашення узгодженого податкового зобов`язання, а тому у відповідача відсутні правові підстави для її скасування.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175, 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання; погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

За змістом підпунктів 54.3.2 та 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

В пункті 14.1.162 ПК України закріплено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Як вже вказувалось в цій постанові та встановлено судами, з метою погашення узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ позивач 21 березня 2014 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування переплати з частини чистого прибутку у сплату податкового зобов`язання з ПДВ, проте відповідачем такого зарахування здійснено не було, що стало підставою для оскарження позивачем цих дій у судовому порядку, за результатами чого, в свою чергу, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі №826/10513/14 (яка набрала законної сили та підлягала виконанню) бездіяльність контролюючого органу визнана неправомірною із зобов`язанням здійснити таке зарахування відповідно до заяви платника.

Незважаючи на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року виконана відповідачем в повному обсязі 24 листопада 2014 року, ним за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з ПДВ нараховано Товариству пеню за період з 21 березня 2014 року по 19 листопада 2014 року.

Наведені обставини свідчать про те, що Товариство, проявляючи добросовісне ставлення до своїх прав й з метою неухильного та своєчасного виконання встановлених законом обов`язків, без зайвих зволікань почало вчиняти можливі та залежні від нього дії, спрямовані на виконання обов`язку по погашенню узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ; затримка ж у його погашенні відбулась саме внаслідок бездіяльності контролюючого органу (щодо зарахування коштів переплати з одного платежу в рахунок погашення заборгованості з іншого), яку в подальшому визнано протиправною в судовому порядку (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі №826/10513/14).

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно та розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункти 3, 5, 6, 8 частини 2 статті 2 КАС України).

За змістом частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на встановлене статтею 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, з метою забезпечення захисту прав та інтересів Товариства, апеляційний суд, за обставин даної справи, прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують в цілому мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Що ж до посилань Офісу на те, що апеляційним судом позовні вимоги Товариства задоволено без врахування здійсненої судом першої інстанції заміни відповідача його правонаступником та зменшення Товариством розміру позовних вимог в частині суми нарахованої пені, то, як вже зазначалось в цій постанові, Товариство звернулось до суду з позовом саме до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, якого протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2015 року замінено правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників; крім того в позові зазначалось саме про нарахування пені в сумі 1 659 999,23 грн. й лише заявою від 09 квітня 2015 року Товариство зменшило розмір позовних вимог до 1 659 970,96 грн. (про що, в свою чергу, відображено в рішенні суду першої інстанції).

За таких обставин касаційний суд не вважає за потрібне втручатися в оскаржуване судове рішення апеляційного суду, оскільки зазначені у ньому неточності мають ознаки описок (щодо назви відповідача (зазначено Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, замість правильного - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) та суми нарахованої позивачеві пені (вказано 1 659 999,23 грн., замість правильної - 1 659 970,96 грн.)) й не змінюють суті та правильності прийнятого рішення.

Згідно із частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду