ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа №815/2073/17

адміністративне провадження №К/9901/42992/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (суддя Танцюра К.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (колегія суддів у складі Бойко А.В., Димерлія О.О., Єщенко О.В.)

у справі № 815/2073/17

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області

третя особа на стороні позивача - Селянське фермерське господарства "ЗАДУМ"

треті особи на сторону відповідача - Дочірнє підприємство "УКРАГРОСОЮЗ", Одеська регіональна філія Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру"

про зобов`язання вчинити певні дії та визнання протиправними дій.

І. РУХ СПРАВИ

1. 05.04.2017 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - СФГ "ЗАДУМ", треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ДП "УКРАГРОСОЮЗ", Одеська регіональна філія ДП "Центр Державного земельного кадастру".

2. Позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області щодо державної реєстрації 20.06.2012 договору оренди землі від 10.10.2007 та додаткової угоди до договору оренди землі від 10.10.2007, укладені між ОСОБА_1 та ДП "УКРАГРОСОЮЗ" (запис №512020004001308).

- скасувати запис № 512020004001308 про реєстрацію договору оренди землі від 10.10.2007 та додаткової угоди до договору оренди землі від 10.10.2007, укладених між ОСОБА_1 та ДП "УКРАГРОСОЮЗ".

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, адміністративний позов залишено без розгляду.

4. 13.10.2017 ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Касаційну скаргу просив розглядати за його участю.

5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано до Верховного Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. 10.10.2007 між ОСОБА_1 та ДП «Украгроюз» укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5120281400:01:001:0345) для сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, яка знаходиться на масиві № 57 , поле №374 . Згідно з п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,49 га. Пунктом 43 договору визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Також сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 10.10.2007.

7. 20.06.2012 Відділом Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області здійснено державну реєстрацію договору оренди землі від 10.10.2007 та додаткової угоди до договору оренди землі від 10.10.2007, укладені між ОСОБА_1 та ДП "УКРАГРОСОЮЗ", про що зроблено запис №512020004001308.

8. 06.04.2016 за СФГ "ЗАДУМ" було зареєстровано право оренди тієї ж земельної ділянки (кадастровий номер 5120281400:01:001:0345) на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.03.2016, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ "ЗАДУМ".

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Позов мотивовано тим, що договір оренди та додаткова угода від 10.10.2007 протиправно зареєстровані 20.06.2012, оскільки вони не відповідали вимогам законодавства. Станом на час укладення договору законодавство не передбачало реєстрацію речового права, а станом на час його реєстрації, така проведена з порушенням чинного законодавства. Позивачеві не було відомо, що 20.06.2012 було зареєстровано договір оренди та додаткову угоду від 10.10.2007.

10. ДП «Украгросоюз» клопотало перед судом про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв`язку з порушенням строку звернення до адміністративного суду. Позивач не міг не знати про існування зареєстрованого договору оренди землі від 10.10.2007 та додаткової угоди, оскільки орендодавець отримував оренду плату, договір оренди та у додаткова угода від 10.10.2007 підписані особисто ОСОБА_1 , а 27.08.2012 він особисто отримав зареєстровані договір оренди землі та додаткову угоду.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду виходили з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 99 КАС України, відсутні підстави для поновлення зазначеного строку, оскільки підтверджено поінформованість позивача про державну реєстрацію договору оренди землі від 10.10.2007 та додаткової угоди до нього.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення з тих підстав, що свого підпису у книзі реєстрацій не ставив, підпис йому не належить. Отже, зареєстровані договір та додаткову угоду не отримував. Про реєстрацію він дізнався лише в березні 2017, отримавши копію позову ДП «Украгросоюз», поданого до суду про скасування запису про реєстрацію договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ "ЗАДУМ". Позивач не заперечує необхідності обов`язкової державної реєстрації договору оренди, а лише ставить під сумнів процедури проведення реєстрації.

13. Заперечення на касаційну скаргу не подані.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги частково.

15. Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій розглядали його як адміністративний спір та застосовували відповідні норми КАС України, що регулюють строки звернення до адміністративного суду.

16. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким застосування норм процесуального права, з огляду на наступне.

17. Розглядаючи касаційну скаргу, Верховний Суд в першу чергу відзначає, що ним неодноразово розглядались справи з аналогічними правовідносинами, в яких предметом спору є державна реєстрація договору оренду за третьою особою, в той час як одночасно укладено та зареєстровано договір оренди земельної ділянки з іншою особою (постанова від 13.02.2019 у справі №823/375/16, постанова від 23.04.2019 у справі №823/919/16, постанова від 23.04.2019 у справі №823/320/16).

18. У цих справах Верховний Суд дійшов висновків, що спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

19. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

20. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

21. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права передачі в оренду земельної ділянки і відсутністю права у орендаря ДП «Украгросоюз» проводити державну реєстрацію договору оренди землі, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

22. Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ДП «Украгросоюз» щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

23. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

24. Також Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою орендаря, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

25. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб`єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.

26. Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

27. Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

28. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

29. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

30. Верховний Суд, розглядаючи цю касаційну скаргу не вбачає підстав для відступу від цієї судової практики.

31. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

33. Отже, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

34. Верховний Суд вказує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

35. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасувати.

3. Провадження у справі № 815/2073/17за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області, третя особа на стороні позивача - Селянське фермерське господарства "ЗАДУМ", треті особи на сторону відповідача - Дочірнє підприємство "УКРАГРОСОЮЗ", Одеська регіональна філія Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" про зобов`язання вчинити певні дії та визнання протиправними дій закрити.

4. Роз`яснити, що справу належить розглядати в порядку цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб