Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2018 року у справі №823/1818/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №823/1818/17

провадження №К/9901/47135/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Парінова А. Б., суддів: Беспалова О. О., Губської О. А.,

І. Суть спору

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації ОСОБА_1 за порушення строку перерахування коштів за виконавчими листами у справі № 2а/97/11, виданими 19 липня 2012 року Соснівським районним судом міста Черкаси та виконавчому листу у справі № 2а/5113/11, виданому 18 жовтня 2012 року Соснівським районним судом міста Черкаси, внесеним у реєстрів рішень, що гарантуються державою за № 46293126, № 46293265, № 46491463;

1.2. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошових коштів позивачу відповідно до виконавчого листа у справі № 2а-4192/11, виданого 25 лютого 2013 року Соснівським районним судом міста Черкаси, внесеним в реєстр рішень, які гарантуються державою 28 січня 2015 року, за № 46256055 в сумі 7388,00 грн., відповідно до черговості прийняття до обліку та відомостей реєстру;

1.3. зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити з Державного бюджету України ОСОБА_1 компенсацію у розмірі трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів по виконавчих листах у справі № 2а-97/11, внесених в реєстр рішень, що гарантуються державою за № 46293126, № 46293265 та у справі № 2а-5113/11 внесеного в реєстр рішень, які гарантуються державою за № 46491463 на особистий рахунок позивача;

1.4. зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити дії щодо невідкладного виконання виконавчих листів у справах: № 2а-4192/11, виданому 25 лютого 2013 року Соснівським районним судом міста Черкаси, внесеному в реєстр рішень, що гарантуються державою за № 46256055 в сумі 7388,00 грн., з нарахуванням та виплатою ОСОБА_1, з Державного бюджету України компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми, визначеною у виконавчому листі; № 2а-5113/11, виданому 18 жовтня 2012 року Соснівським районним судом міста Черкаси, внесеному в реєстр рішень, що гарантуються державою за № 51588463 в сумі 5532,00 грн., з нарахуванням та виплатою позивачу, з Державного бюджету України компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми, визначеною у виконавчому листі;

1.5. стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду (сатисфакцію) на користь ОСОБА_1 в сумі 92610,00 гривень.

2. В мотивування позову зазначає, що Державна казначейська служба України всупереч вимогам Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та з урахуванням Закону України "Про виконавче провадження" не виплатила грошові кошти, що були присудженні згідно з постановою Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а-5113/11, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-4192/11, а також виплати з затримкою грошові кошти, визначені постановою Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а/97/11, № 2а/5113/11 без компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми.

2.1. Позивач вказує, що такою бездіяльністю Державної казначейської служби України йому завдано матеріальної та моральної шкоди, оскільки гарантії держави щодо виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" тривалий час не виконувалися.

2.2. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. В провадженні Державної казначейської служби України знаходяться матеріали з виконання на користь ОСОБА_1 постанов Соснівського районного суду міста Черкаси у справах № 2а/97/11, № 2а/5113/11 та Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-4192/11.

4. Відповідно до супровідного листа Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 10 квітня 2015 року № 2-5/1095 на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області надійшов акт приймання-передавання, рішень прийнятих, зокрема, на користь ОСОБА_1 за І квартал 2015 року (перша черга), а саме:

- виконавчий документ Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а/5113/11 від 21 березня 2013 року щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з УПСЗН в Соснівському районі міста Черкаси коштів у сумі 4225,00 грн., за порядковим № 1947;

- виконавчий документ Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а-97/11 від 03 червня 2011 року щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з УПФУ в місті Черкаси коштів у сумі 20024,84 грн., за порядковим № 1948;

- виконавчий документ Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а-97/11 від 03 червня 2011 року щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з УПФУ в місті Черкаси коштів у розмірі 4400,85 грн., за порядковим № 1949.

5. Крім того, відповідно до супровідного листа Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 10 липня 2015 року за № 2-5/2073 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області надійшов акт приймання-передавання, рішень прийнятих зокрема на користь ОСОБА_1 за ІI квартал 2015 року (перша черга), а саме: виконавчий документ Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-4192/11 від 25 лютого 2013 року щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Соснівської районної у місті Черкаси ради коштів у розмірі 7388,07 грн., за порядковим № 939.

6. Також, на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області надійшов лист від 08 липня 2016 року № 2.2-08/2730 разом з актом приймання-передавання рішень, прийнятих, зокрема, на користь ОСОБА_1 за ІI квартал 2016 року (перша черга), а саме: виконавчий документ Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а/5113/11 від 19 липня 2011 року щодо стягнення на користь позивача з Департаменту соціальної політики ЧМР коштів у сумі 5532,00 грн., за порядковим № 1900.

7. В подальшому, згідно з листом від 20 липня 2017 року № 12-06/429-3958 Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області направлено до Державної казначейської служби України реєстр за І квартал 2015 року, в який також включено виконавчі документи: у справі № 2а/5113/11 від 21 березня 2013 року на суму 4225,00 грн., № 2а-97/11 від 03 червня 2011 року на суму 20024,84 грн. та № 2а-97/11 від 03 червня 2011 року на суму 4400,85 гривень.

8. За наслідками звернення позивача зі скаргою Державною казначейською службою України повідомлено ОСОБА_1 листом від 27.10.2076 № 5-13/6716-17867 про те, що погашення заборгованості за судовими рішеннями у справі № 2-а-97/11 буде розглянуто відповідачем у жовтні - листопаді поточного року, а щодо рішення Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-4192/11 та рішення Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а-5113/11, що надійшли до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області 10 липня 2015 року та 08 липня 2016 року відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" відносяться до першої черги погашення заборгованості. Однак, згідно з інформацією, рішення суду у справах № 2а-4192/11, № 2а-5113/11 казначейство немає можливості здійснити з погашення заборгованості за рахунок програми у поточному році, а компенсація нараховується після погашення основної суми заборгованості.

9. Відповідно до даних реєстру рішень, виконання яких гарантовано державою (http://stack.informjust.ua):

виконавчий документ Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-4192/11 на суму 7388,07 грн., прийнято для обліку та включено до першої черги задоволення вимог за № 46256055;

виконавчий документ Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а-97/11 на суму 4400,85 грн., прийнято для обліку та включено до першої черги задоволення вимог за № 46293126;

виконавчий документ Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а-97/11 на суму 20024,84 грн., прийнято для обліку та включено до першої черги задоволення вимог за № 46293265;

виконавчий документ Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а/5113/11 на суму 4225,00 грн., прийнято для обліку та включено до першої черги задоволення вимог за № 46491463;

виконавчий документ Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 2а/5113/11 на суму 5532,00 грн., прийнято для обліку та включено до першої черги задоволення вимог за № 51588463.

10. Згідно з платіжними дорученнями від 11 вересня 2017 року за № 1068, № 1069, № 1070 Державна казначейська служба України перерахувала на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 4225,00 грн. (виконавчий документ у справі № 2а/5113/11 від 21 березня 2013 року), 20024,84 грн. (виконавчий документ у справі № 2а-97/11 від 19 липня 2012 року) та 4400,85 грн. (виконавчий документ у справі № 2а-97/11 від 19 липня 2012 року) відповідно.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

11.1. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо ненарахування компенсації ОСОБА_1 за порушення строку перерахування коштів за виконавчими листами у справі № 2а/97/11, виданих Соснівським районним судом міста Черкаси 19 липня 2012 року, та виконавчому листі у справі № 2а/5113/11, виданого Соснівським районним судом міста Черкаси 18 жовтня 2012 року, внесеним у реєстрів рішень, які гарантуються державою за № 46293126, №46293265, №46491463.

11.2. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа у справі № 2а-4192/11, виданому Соснівським районним судом міста Черкаси 25 лютого 2013 року, внесеному в реєстр рішень, що гарантуються державою 28 січня 2015 року, за № 46256055 в сумі 7388,00 грн., відповідно до черговості прийняття до обліку.

11.3. Зобов'язано Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити з Державного бюджету України ОСОБА_1 компенсацію у розмірі трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів:

- за виконавчим листом № 2а-97/11 за період з 10 липня 2015року по 11 вересня 2017 року (р/н 46491463);

- за виконавчим листом № 2а-97/11 за період з 10 липня 2015 року по 11 вересня 2017 року (р/н 46293265);

- за виконавчим листом № 2а-5113/11 за період з 10 липня 2015 року по 11 вересня 2017 року (р/н 46491463);

- за виконавчим листом № 2а-4192/11 за період з 10 жовтня 2015 року по 13 грудня 2017 року (р/н 46256055);

- за виконавчим листом № 2а-5113/11 за період з 08 жовтня 2015 року по 13 грудня 2017 року (р/н 51588463).

11.4. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 8500,00 гривень.

11.5. В решті позову - відмовлено.

12. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 березня 2018 року скасував постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та прийняв нову, якою в позові відмовлено.

13. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано у встановлений законодавством строк рішення, що ухвалені на користь позивача.

14. Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, прийшов до висновку, що з метою забезпечення відновлення порушених прав на забезпечення виконання рішень судів, позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки повинен був звернутися в порядку частини дев'ятої статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) до суду, яким було ухвалено рішення, що виконуються.

IV. Касаційне оскарження

15. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.

16. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції, оскільки справи у спорах з приводу виконання органами Казначейства рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство, організація, суди розглядають у загальному порядку.

17. Водночас представник Державної казначейської служби України у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

23. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень, за якими боржником є держава, її державні органи, покладається на органи державної виконавчої служби.

24. Частиною другою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

25. За приписами частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

26. В силу частини першої статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

27. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011року № 845 (далі - Порядок №845).

28. Визначення безспірного списання міститься у пункті 2 Порядку № 845 та означає операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

29. Так, відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників-у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

30. Приписами пункту 50 Порядку № 845 обумовлено, що компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

31. Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

32. Відповідно до пункту 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

VI. Позиція Верховного Суду

33. За правилами статті 267 КАС України, в редакції, чинній на момент звернення до суду, передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах:

- зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-8 ст. 267 КАС України);

- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 9 ст. 267 КАС України);

- визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (ч. 12 ст. 267 КАС України).

34. Приписам статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) кореспондуються норми статей 382 - 383 КАС України (в редакції після 15.12.2017), з системного аналізу яких вбачається виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України в редакції після 15.12.2017) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України в редакції після 15.12.2017).

35. Таким чином, законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них.

36. З матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин у цій справі є відсутність нарахування та виплати ОСОБА_1 із Державного бюджету України компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої у встановлений строк суми, визначеною у виконавчих листах.

37. Виходячи з аналізу норми, закріпленої у частині першій статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", підставою для виплати стягувачу компенсації, передбаченої цим Законом, слугує порушення органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади.

38. При цьому, положення статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не обумовлюють виникнення у стягувача права на отримання компенсації лише фактичним виконанням органом казначейства рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади. Достатньою підставою для стягнення відповідної компенсації є порушення органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду, визначених цим Законом, що мало місце у випадку спірних правовідносин.

39. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що Державна казначейська служба України не виконала обов'язку, визначеного статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та не забезпечила перерахування ОСОБА_1 коштів на виконання судових рішень у справах № 2а-97/11, № 2а-5113/11, № 2а-4192/11.

40. Однак, суд апеляційної інстанції, розглядаючи позов, підставою якого слугувало, насамперед, відсутність нарахування та виплати компенсації, передбаченої статтею 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" дійшов хибного висновку щодо необхідності звернення позивача до Соснівського районного суду міста Черкаси із заявами в порядку статті 383 КАС України та, відмовляючи у позові, не навів мотивів такої відмови із посиланням на відповідні норми чинного законодавства, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості надати правову оцінку висновкам суду у цій частині.

41. Зважаючи на приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Верховний Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не перевірив усі обставини справи, не надав належної оцінки доводам сторін, що потягло за собою ухвалення необґрунтованого рішення, оскільки ці обставини мають значення для правильного вирішення спору та обґрунтованості рішення по справі. Тому, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

42. При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

44. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

VII. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду, питання про розподіл судових витрат в порядку частини шостої статті 139 КАС України судом касаційної інстанції не вирішується.

Керуючись статтями 3, 195, 341, 345, 349, п. 3 ч. 2 ст. 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець