Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.11.2018 року у справі №817/2190/15
Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №817/2190/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №817/2190/15

адміністративне провадження №К/9901/5568/17

К/9901/5575/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача -В.М.Бевзенка,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та Володимирецької селищної ради

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (прийняту у складі судді - Щербакова В.В.)

та на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (прийняту у складі суддів Моніча Б.С., Капустинського М.М., Охрімчука І.Г.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області

третя особа - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

про визнання незаконною бездіяльності, стягнення коштів та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся в суд з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області в якому просив:

визнати бездіяльність відповідачів щодо тривалого не виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа Кононова та інші проти України), заява №11770/03 та 89 інших заяв щодо невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року щодо придбання та надання мені житла, яке залишається невиконаним, невжиття позитивних дій, незабезпечення принципів недискрминіації, саботажу, - незаконними і протиправними;

стягнути з відповідачів солідарно на його користь кошти у суммі 54 390,10 доларів США (1 200 389,50 грн.), які виплатити заявнику, членам його сім'ї чи спадкоємцям, конвертувавши їх в національну валюту за курсом Національного банку України на день здійснення платежу. А зі закінченням трьохмісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховувати прости відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункту;

стягнути з відповідачів солідарно на мою користь моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. які виплатити протягом трьох місяців з моменту набранням рішення законної сили відповідно до статті 8 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду" та застосувати штрафні санкції у разі порушення даного строку відповідно до практики Європейського суду з прав людини;

з огляду на хворобливий стан здоров'я (інвалід 2-ї гр.) значну відстань до суду, складнощі у проїзді прошу судове засідання провести з моєю участю в режимі відеоконференції через Володимирецькій районний суд відповідно до статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року позов задоволено частково:

Визнано протиправною бездіяльність Володимирецької селищної ради щодо тривалого невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, постановленої у справі №К-7011/09, якою Володимирецьку селищну раду Рівненської області зобов'язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, що має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України.

Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа "Кононова та інші проти України") в частині зобов'язання держави - відповідача виконати рішення національних судів ухвалених на користь ОСОБА_2.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" липня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди з Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області, прийнято у цій частині нову постанову, якою позов в цій частині задоволено частково.

Стягнено на користь ОСОБА_2 з Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області моральну шкоду в розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч гривень), завдану тривалим невиконанням ухвали Вищого адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, постановленої у справі №К-7011/09, якою Володимирецьку селищну раду Рівненської області зобов'язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, що має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового Кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів до них

У касаційній скарзі позивач, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року в частині відмови від позовних вимог скасувати, а позовні вимоги задовольнити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу позивача, відповідач, Володимирецька селищна рада, просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

У касаційній скарзі, відповідач, Володимирецька селищна рада, посилаючись на порушення судів першої та апеляційної інстанцій у своєму рішенні норм процесуального права, вважає їх незаконними на необґрунтованими, просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року скасувати та прийняти нове судове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача, позивач, ОСОБА_2, просить касаційну скаргу Володимирецької селищної ради залишити без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з такого.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі, щодо стягнення з відповідачів коштів на відшкодування шкоди завданої їх незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю у розмірі 54390,10 доларів США (1200389,50 грн) є безпідставними та не можуть бути задоволені, оскільки такі вимоги по своїй суті є заміною способу виконання рішення національного суду.

Крім того, чинне законодавство не передбачає можливості сплати коштів на придбання квартири замість надання квартири у користування, у зв'язку з цим обраний спосіб виконання судового рішення є помилковим. Даний спосіб міг би бути можливим, за умови, коли відповідач буде зобов'язаний придбати за рахунок власник коштів жиле приміщення для передачу у користування позивача.

Безпосередньо, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що спір між сторонами був про право користування жилим приміщенням, тобто не майновим, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів коштів в сумі 54390,10 доларів США були предметом розгляду саме справи №К-7011/09, зокрема, в ухвалі від 14 квітня 2016 року, яка набрала законної сили 27 квітня 2016 року, Вищий адміністративний суд України вказував на відсутність підстав для задоволення вимоги заявника про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення на його користь 54 390,10 доларів США, а тому, в силу частини першої статті 72, частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (що діяв на момент винесення рішення у справі, далі - КАСУ), не може оскаржуватися в іншій судовій справі.

Таким чином, Вищим адміністративним судом України вже було встановлено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 червня 2007 року, згідно з яким Володимирецьку селищну раду Рівненської області зобов'язано придбати та надати у користування ОСОБА_2 квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі, щодо сплати моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Цю частину позовних вимог позивач мотивував тим, що він отримав значне накопичення негативних емоцій, стресу та переживань які негативно відображаються як на його здоров'ї так і на ділових якостях, а також на репутації як громадянина, так і адвоката.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту як саме дії відповідачів відображаються на його ділових якостях, репутації адвоката та громадянина, не зазначено з яких міркувань позивач виходив визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що рішення національного суду не виконується з 2011 року, при цьому позивач продовжує бути незабезпеченим житловим приміщенням. Це безумовно потребує від нього додаткових зусиль по організації свого побуту та побуту членів його сім'ї. Сама по собі тривалість невиконання судового рішення безумовно завдає моральних страждань, посилює відчуття безнадійності та відсутності правового захисту. Відповідні моральні страждання посилюються також й тим, що ситуація не зазнає змін навіть після ухвалення рішення Європейського суду з прав людини, яким зобов'язано виконати рішення національних судів щодо позивача.

Тому Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відшкодування моральної шкоди має здійснювати саме Володимирецька селищна рада Володимирецького району Рівненської області, оскільки виконання рішень національних судів цілком залежить від її волевиявлення, а завдана шкода знаходиться у прямому причинному зв'язку із її бездіяльністю. Саме Володимирецька селищна рада всіляко затягувала та ухилялася від виконання вищевказаних рішень судів щодо забезпечення житлом позивача.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі, щодо незрозумілості як саме виконувати судове рішення, що стало предметом судового розгляду, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 48 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Згідно з частини першої статті 50 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним відповідно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Під санітарними та технічними вимогами слід розуміти перш за все умови, за яких можливе проживання людини без шкоди для її здоров'я. Благоустроєне житлове приміщення має бути обладнане необхідними комунальними зручностями, зокрема, водопроводом, каналізацією, опаленням, газопостачанням тощо.

Згідно з пунктом 18 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок №470 від 11 грудня 1984 року "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об'єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.

Виходячи з системного аналізу цієї норми, Суд робить висновок, що для правильного обрахунку жилої площі слід враховувати кожного члена сім'ї який перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" (далі - Постанова), установити соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив, для: оплати житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; витрат на управління багатоквартирним будинком - 13,65 кв. метра загальної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Постанови, установлено соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком для оплати житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; витрат на управління багатоквартирним будинком - 21 кв. метр загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

Враховуючи викладене, відповідач мав би надати квартиру позивачу у розмірі передбаченому у зазначених актах з усіма благоустроєними умовами для проживання.

Всі інші доводи касаційних скарг не спростовують рішення суду апеляційної інстанції.

Тим самим, апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин Суд робить висновок, що касаційні скарги позивача та відповідача мають бути залишені без задоволення, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій - залишене без змін.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд робить висновок, що судом апеляційної інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, Суд робить висновок, що касаційні скарги - залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 242, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та Володимирецької селищної ради залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М.Шарапа

Н.А.Данилевич