Історія справи

Постанова КАС ВП від 21.10.2021 року у справі №808/1028/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 808/1028/17

адміністративне провадження № К/9901/43169/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 (суддя - Матяш О. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (судді - Семененко Я. В., Бишевська Н. А., Добродняк І. Ю.) у справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

встановив:

У квітні 2017 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому просило:

стягнути з відповідача на його користь суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 10822355,03 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач подав до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників, що працювала у відповідача у 2016 році склала 5080 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, склала 91 особу, кількість інвалідів- штат-них працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинна складати 203 особи, фонд оплати праці штатних працівників - 490625,80 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 96589,9 грн. (том І а. с. 4)

Крім того, судами встановлено, що відповідачем на виконання вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
04.09.2015 видано наказ №147 "Про створення робочих місць в ТОВ "Метінвест-Промсервіс", згідно якого на підприємстві створено 150 штатних одиниць для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. (том І а. с. 183)

На виконання цього наказу у штатному розписі відповідача на 2016 рік затверджені вакансії "підсобний працівник" у кількості 150 штатних одиниць з умовами праці - 8 годин на день, 40 годин на тиждень.

Крім того, відповідач протягом 2016 року звертався до Маріупольського та Запорізького міських центрів зайнятості зі звітами за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". (том І а. с. 62; том V а. с. 3-48)

Згідно з листом Запорізького міського центру зайнятості №759/04-11 від
19.04.2017 відповідач протягом 2016 року подавало до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування інвалідів, в кожному з яких зазначено про пошук працівника на 0,1 ставки. (том І а. с. 35)

Вважаючи, що відповідачем не виконано відсоткового нормативу працевлаштування інвалідів у 2016 році та в добровільному порядку не сплачено адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач не виконав норматив, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо працевлаштування у 2016 році осіб з інвалідністю у кількості 203, а тому за порушення норм чинного законодавства відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 10816946,56 грн та у зв'язку із порушенням строків їх сплати на вказану суму нараховано пеню у розмірі 5408,47 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Метінвест-Промсервіс" на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 10822355,03 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем подавалась інформація, яка не відповідала дійсності, оскільки всі робочі місця, призначені для інвалідів, створювалися як повні робочі місця, тобто за однією повною ставкою (8 годин на день, 40 годин на тиждень), поряд з тим відповідач протягом 2016 року подавав до центру зайнятості інформацію для працевлаштування інвалідів, в кожному з яких зазначено про пошук працівника на 0,1 ставки. Надалі отриману від підприємства інформацію центр зайнятості доводив до відома особам з обмеженими фізичними можливостями, які відмовлялись від таких пропозицій працевлаштування з огляду на запропоновані умови роботи - 0,1 ставки та, відповідно, рівня заробітної плати.

При цьому суди виходили з того, що вказані обставини свідчать про суто формальний підхід відповідача до виконання обов'язку щодо належного інформування центру зайнятості про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, що, в свою чергу, свідчить про відсутність мети фактичного працевлаштування інвалідів. Крім цього, суди дійшли висновку про існування прямого зв'язку між відмовою інвалідів від працевлаштування та створення відповідачем умов.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що підприємством у 2016 році виконано вимоги законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформування центру зайнятості, фонд соціального захисту та засобів масової інформації щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів на підприємстві, тому в цьому випадку немає підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, посилається на те, що ані Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ані Інструкцією за статистики кількості працівників, затв. наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, що регулює питання забезпечення інвалідам право на працю, не встановлюється заборона щодо працевлаштування осіб з обмеженими можливостями на неповний робочий день (з неповною ставкою).

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі-Закон №875-XII), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі-Закон №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі-Закон №875-XII, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі-Закон №5067-VI), чинного на час виникнення спірних правовідносин, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не виконано, застосовані позивачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку не сплачені, а тому суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність передбачених законом підстав для їх стягнення в примусовому порядку.

Покликання відповідача на те, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не виконано у зв'язку з не направленням центром зайнятості таких осіб для працевлаштування є безпідставним, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач належним чином не інформував центр зайнятості про наявні вакансії, а подана ним інформація про вакансії не відповідала дійсності.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №805/1434/16-а та від 23.08.2018 у справі №826/9079/16.

Також безпідставними є посилання відповідача на вчинення останнім всіх можливих залежних від нього дій, спрямованих на працевлаштування на підприємстві інвалідів, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що всі направлені центром зайнятості особи з інвалідністю відмовляються від запропонованих вакансій саме через встановлену підприємством ставку оплати праці.

Покликання відповідача на відсутність вимоги закону про працевлаштування саме на повний робочий день також є безпідставним, оскільки санкції щодо відповідача застосовано позивачем саме за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, не направлення до центру зайнятості інформації про наявність вакансій для осіб з інвалідністю з повним робочим днем не відповідає вимогам пункту 4 частини 3 статті 50 Закону "Про зайнятість населення" щодо обов'язку роботодавців подавати інформацію про вакансії в повному обсязі.

В решті доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і стосуються додаткової перевірки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс" залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

Н. В. Коваленко

В. М. Кравчук