ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 1640/2469/18

адміністративне провадження № К/9901/67456/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Берназюка Я. О., Стародуба О. П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 (суддя Костенко Г. В. ) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
01.11.2018 (колегія у складі суддів Русанової В. Б., Катунова В. В., Присяжнюк О. В. )

у справі №1640/2469/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1.16.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затверджені проекту землеустрою від 02.05.2018, від 16.05.2018, від 04.06.2018, від 22.06.2018 неправомірними в частині невідповідності проекту чинному законодавству;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області переоформити проект землеустрою за рахунок коштів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області таким чином - поділ земельної ділянки 5323084400:00:003:0069 на дві ділянки 0,1912 га та 1,8088 га із присвоєнням кадастрових номерів на підставі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 13.12.2017 №11829 - СГ;

- затвердити проект землеустрою земельної ділянки на ім'я ОСОБА_1 площею 1,8088 га.

2. У судовому засіданні 14.08.2018 представник позивача подав заяву про зміну предмету позову та просить суд визнати відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затверджені проекту землеустрою від
02.05.2018, від 16.05.2018, від 04.06.2018, від 22.06.2018 неправомірними в частині невідповідності проекту чинному законодавству та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою земельної ділянки 5323084400:00:003:0069.

3. Ухвалою суду від 14.08.2018 прийняті уточнення до позовних вимог.

4. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у вирішенні заяви ОСОБА_1 від 08.06.2018 (зареєстрована за №А-8261/0/25-18) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту;

- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (5323084400:00:003:0069) у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту (зареєстрована за №А-8261/0/25-18) з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у даному рішенні;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та вирішено:

- рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.

Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36038, код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2018 року та вирішити питання про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (5323084400:00:003:0069) у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту (зареєстрована за №А-8261/0/25-18)";

- в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від
21.08.2018 залишити без змін.

6.10.12.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

7. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2018 відкрито провадження у справі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2007 по справі №816/2095/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання вчинити дії, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.12.2017 №11829-СГ позивачу наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

9. За заявою ОСОБА_1 та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою Приватним підприємством "Алідада" розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

10. Під час виготовлення проекту землеустрою на виконання вимог частини 8 статті 118 Земельного кодексу України та в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного кодексу України, отримано погодження компетентного органу, яке відображено у Висновку експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16.03.2018 №2353/82-18.

11. На виконання вимог Закону України "Про державний земельний кадастр" державним кадастровим реєстратором проставлено відповідні відмітки на проекті землеустрою, земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 5323084400:00:003:0069.

12.18.04.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, до якої додав відповідний проект та витяг з Державного земельного кадастру.

13. Листом від 02.05.2018 №3886/0/26-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про наявні недоліки, а саме:

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен відповідати вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 22, 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, Вимогам до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від
11.04.2013 №255;

- у клопотанні не зазначено умов надання земельної ділянки (передати у власність чи надати у користування (оренду);

- не враховано вимоги, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від
04.03.2004 №266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", а саме не передбачено примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для органу по земельних ресурсах;

- у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки уточнити дані щодо віднесення (не віднесення) до земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронної зон у відповідності до вимог статей 58,60 Земельного та 4,87,88 Водного кодексів України;

- у разі віднесення до земель водного фонду проект землеустрою погодити у відповідності до вимог статті 1861 Земельного кодексу України;

- відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель водного фонду підлягають обов'язковій експертизі;

- за результатами обстеження геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі - пункт ДГМ "Філія" (індекс М362323900), який використаний розробником землевпорядної документації при виконанні геодезичних робіт при здійсненні землеустрою - не знайдено;

- при прокладенні теодолітного ходу не враховані вимоги пункту 5 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000,1:2000,1:1000 та 1:500, затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.041998 №56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23.06.1998 за №393/2833 щодо допустимих довжин теодолітних ходів та кількості сторін;

- кадастровий план земельної ділянки та акт приймання - передачі межових знаків на зберігання доопрацювати з урахуванням вимог статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 із змінами;

- не уточнено дані щодо віднесення (невіднесення) земельної ділянки до земель природоохоронного призначення, законсервованих земель з урахуванням "Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП "Прогрес" та інших матеріалів, особливо цінних земель з урахуванням вимог пункту "г" частини 1 статті 150 Земельного кодексу України.

14. Окрім того, відповідач зазначив, що Новотагамлицька сільська рада Машівського району Полтавської області входить до складу Машівської селищної об'єднаної територіальної громади. Головним управлінням на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" вживаються заходи щодо передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення до земель комунальної власності Машівської селищної об'єднаної територіальної громади.

Після завершення передачі відповідних земель питання щодо передачі у власність буде здійснюватися виключно Машівською селищною об'єднаною територіальною громадою.

15.04.05.2018 позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, до якої додав відповідний проект та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

16. Листом від 16.05.2018 №4171/0/26-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про наявні недоліки, а саме:

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен відповідати вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 22, 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, Вимогам до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від
11.04.2013 №255;

- кадастровий план земельної ділянки та акт приймання - передачі межових знаків на зберігання слід доопрацювати з урахуванням вимог статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 із змінами;

- потребують уточнення дані щодо віднесення (невіднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель з урахуванням вимог пункту "г" частини 1 статті 150 Земельного кодексу України;

- за результатами обстеження геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі у 2017 році пункт ДГМ "Філія" (індекс М362323900) - не знайдено;

- при прокладенні теодолітного ходу не враховані вимоги пункту 5 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000,1:2000,1:1000 та 1:500, затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.041998 №56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23.06.1998 за №393/2833 щодо допустимих довжин теодолітних ходів та кількості сторін.

17. Крім того, відповідач повторив аргумент, наведеній у п. 14 цієї постанови суду.

18.24.05.2018 позивач втретє звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, до якої додав відповідний проект та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

19. Листом від 04.06.2018 №4540/0/26-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про недоліки, а саме:

- акт приймання - передачі межових знаків на зберігання слід доопрацювати з урахуванням вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 із змінами;

- потребують уточнення дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель з урахуванням вимог пункту "г" частини 1 статті 150 Земельного кодексу України.

20. Крім того, відповідач повторив аргумент, наведеній у п. 14 цієї постанови суду.

21.08.06.2018 позивач вчетверте звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, до якої додав відповідний проект та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

22. Листом від 22.06.2018 №5220/0/26-18 відповідач повідомив позивачу про недоліки, а саме:

- потребують уточнення дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель з урахуванням вимог пункту "г" частини 1 статті 150 Земельного кодексу України;

- потребують уточнення дані щодо підстав набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1912 га для ведення особистого селянського господарства. кадастровий номер 5323084404:04:001:0108.

23. Крім того, відповідач повторив аргумент, наведеній у п. 14 цієї постанови суду.

24. Позивач, розцінюючи вищезазначені листи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області як відмову в задоволенні його заяв, звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

25. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність відмови у затвердженні проекту землеустрою. За твердженням позивача, проект землеустрою у повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства.

26. Відповідач проти позову заперечував, зазначав, що позивачем не усунуто зауваження, висловлені Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у листах від 02.05.2018 №3886/0/26-18, від 16.05.2018 №4171/0/26-18, від
04.06.2018 №4540/0/26-18 та від 22.06.2018 №5220/0/26-18. Повноваження Головного управління із затвердження проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями органу державної влади, а тому відповідне питання не може вирішуватись судом.

Стверджував, що у власності позивача перебуває земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1912 га, кадастровий номер undefined, а отже ОСОБА_1 використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Задовольняючи позов в частині позовної вимоги про визнання протиправною відмови та зобов'язання повторно розглянути заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

28. Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листів від 02.05.2018 №3886/0/26-18, від 16.05.2018 №4171/0/26-18, від 04.06.2018 №4540/0/26-18 та від 22.06.2018 №5220/0/26-18 свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, у спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність.

29. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що, оскільки відповідачем не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто вирішити питання про затвердження проекту землеустрою.

З огляду на вищевикладене, рішення суду підлягає зміні шляхом викладення 3 абзацу в новій редакції та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 08.06.2018 про затвердження проекту землеустрою та вирішити питання про затвердження проекту землеустрою.

30. Відмовляючи у задоволенні позову стосовно зобов'язання затвердити проект землеустрою, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому з метою повного захисту прав та інтересів вийшов за межі позовних та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

31. Позивач не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у зобов'язанні відповідача затвердити проект землеустрою і вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а також судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки не було застосовано ефективного способу захисту порушених прав позивача.

32. Скаржник заявляє, що працівники відповідача створили позивачу перешкоди на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність, відтак, порушене право позивача підлягає захисту.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті рішення відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою.

33. Затвердження проекту землеустрою, який погоджено у встановленому законом порядку, є єдиним правомірним рішенням в розумінні ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

34. Також у касаційній скарзі позивач просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та розподілити судові витрати, понесені ним внаслідок розгляду справи.

35. Доводи позивача є аналогічними доводам, висловленим в першій та апеляційній інстанціях.

36. Відзив від відповідача не надходив.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд оцінив перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

38. Суд звертає уваги, що розглядає справу виключно в межах касаційної скарги, а саме щодо правомірності рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою земельної ділянки undefined.

39. Всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального права, у касаційній скарзі не зазначено.

40. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Відповідно до ч.2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

42. Відповідно до ч.9. ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ч.9. ст.118 ЗК України у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

43. Згідно з ч. 13 ст.123 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

44. Отже, наведеними правовими нормами визначено альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

45. Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється.

Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

46. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками розгляду звернень позивача відповідач складав листи. При цьому Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розгляд звернення у такий спосіб не є законним способом поведінки органу, оскільки листи є проміжними відповідями на звернення, які не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у затвердженні проекту у розумінні закону.

47. Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

48. У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

49. Отже, рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

50. Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про вирішення питання про затвердження проекту землеустрою після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

51. Аналізуючи доводи позивача щодо невідповідності висновків судів попередніх інстанцій постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №817/586/17, Суд зазначає таке.

52. У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив:

"Отже, враховуючи приписи Положення про Головне управління Держгеокадастру в області та статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Крім того, Суд бере до уваги положення частини 1 статті 6 КАС України де зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип "належного урядування".

Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

За наведених обставин та правового регулювання, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що дії відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га ОСОБА_3 безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства з земель державної власності на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, викладені в листах від 31 березня 2017 року № К-1157/0-2786/0/6-17 та від 14 квітня 2017 року № К-1488/0-3195/0/6-17 є протиправними".

53. Суд зауважує відмінність обставин справи №817/586/17 та справи, що розглядається. У вищезазначеній справі відповідач прийняв рішення та відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою. Натомість, у справі, що розглядається, відповідач допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши відповідного рішення.

54. Оскільки відповідачем не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто вирішити питання про затвердження проекту землеустрою.

55. Крім того, за результатом розгляду справи №817/586/17 Верховний Суд залишив без змін Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, якими зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вчинити дії щодо розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_3 площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області в порядку та у спосіб передбачений частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, у справі №817/586/17 Верховний Суд не приймав висновку щодо зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою.

56. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

57. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

58. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

59. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

60. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

61. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

62. Щодо вимог позивача встановити контроль за виконанням судового рішення, то відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

63. Враховуючи, що Верховний Суд не ухвалював рішення у цій справі, а дійшов висновку про наявність підстав для залишення без змін рішень судів попередніх інстанції, у Суду відсутні підстави для встановлення судового контролю.

64. Щодо вимог про розподіл судових витрат, Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

65. Оскільки Верховний Суд не ухвалював нового рішення та не змінював рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, у Суду відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року у справі №1640/2469/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб

Суддя Я. О. Берназюк