Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.08.2019 року у справі №826/467/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №826/467/16

адміністративне провадження №К/9901/14023/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/467/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс»

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний Кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправними дій та рішення

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року (колегія у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів: Бужак Н.П., Сорочка Є.О.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний Кредит» Паламарчук В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний Кредит» Паламарчука В.В. про визнання Договору про внесення змін від 30.04.2015 до Депозитного договору № DU1219/2014-1 від 16.05.2014 нікчемним.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що правочин Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний Кредит» визнано нікчемним безпідставно та необґрунтовано, оскільки зміна розміру процентів, що нараховуються та сплачуються Банком за Договором депозиту у разі розірвання Договору депозиту та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 березня 2016 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 червня 2016 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемним договору. У скасованій частині прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний Кредит» Паламарчук В.В. про визнання нікчемним договору від 30.04.2015 про внесення змін до депозитного договору № DU1219/2014-1 від 16.05.2014. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні п. 2 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», сам по собі він не створює жодних прав та обов'язків особі, якій його адресовано, а відтак, визнання його протиправним та скасування жодним чином не може поновити порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також суд зазначив, що здійснення банком виплати процентів за ставкою вищою, ніж це було передбачено депозитним договором, шляхом внесення відповідних змін при обізнаності про дострокове розірвання Договору № DU1219/2014-1 від 16.05.2014 є підставою для визнання договору нікчемним, а тому дії Уповноваженої особи Фонду про визнання Договору про внесення змін від 16.05.2015 вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемним договору, виходив з того, що у постанові від 27.04.2016 по справі № 910/1335/16 Київський апеляційний господарський суд зробив висновок про те, що виплата Банком відсотків за користування депозитом з розрахунку 17% річних є належним виконанням Банком своїх зобов'язань за депозитним договором і не може вважатись відмовою Банку від власних майнових вимог. Таким чином, питання нікчемності договору від 30.04.2015 про внесення змін до депозитного договору № DU1219/2014-1 від 16.05.2014 не доказується при розгляді даної справи, так як існує рішення, що набрало законної сили про ті самі обставини та щодо тих самих осіб. За таких обставин, відповідач дійшов необґрунтованого висновку про нікчемність договору від 30.04.2015 про внесення змін до депозитного договору № DU1219/2014-1 від 16.05.2014, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо визнання вказаного договору нікчемним є необґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 червня 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» Паламарчук В.В. звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що діяв у відповідності та у спосіб передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в результаті чого, під час перевірки договору про внесення змін від 30.04.2015 до договору банківського вкладу «Стандартний» № DU1219/2014-1 від 16.05.2014 виявив, що останній є нікчемним.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» Паламарчука В.В.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16.05.2014 між ПАТ "Банк Національний Кредит" (Банк) та ТОВ "Факторинг Фінанс" (Вкладник) укладено договір про депозитний вклад «Стандартний» № DU1219/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день, відповідно до умов якого Вкладник передає, а Банк приймає на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 20 000 000,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено строк розміщення депозиту з 16.05.2014 по 16.05.2015 включно.

Згідно з п. 2.3 Договору, Банк сплачує Вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 17,00 процентів річних.

Вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми Депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту та нарахованих процентів (п. 3.7 Договору).

У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% (два) процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку (абз. 3 п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 4.4.1 Договору, вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом банківського операційного часу письмово попередивши по це Банк за 10 робочих днів.

30.04.2015 між Банком та Вкладником укладено Договір про внесення змін до Договору про депозитний вклад «Стандартний» DU1219/2014-1 від 16.05.2014, яким змінено п. 3.7 Договору, а саме: «У випадку розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 17 % (два) процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку».

Судом встановлено, що Постановою Правління Національного банку України "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних" від 05 червня 2015 року № 358 ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" віднесено до категорії неплатоспроможних.

05 червня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" № 114, на підставі якого, з 08 червня 2015 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 08 червня 2015 року по 07 вересня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Онищука Дмитра Вікторовича.

З 03.07.2015 відповідно до рішення № 126 виконавчої дирекції Фонду, Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків департаменту запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича.

В подальшому, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний Кредит» Паламарчуком В. В. проведено перевірку Договору про внесення змін до Договору про депозитний вклад «Стандартний» DU1219/2014-1 від 16.05.2014 за наслідками якої виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Листом Уповноваженої особи Фонду "Щодо встановлення факту нікчемності правочину" від 28.08.2015 позивача повідомлено про те, що після перевірки Договору про внесення змін до Договору про депозитний вклад «Стандартний» DU1219/2014-1 від 16.05.2014 було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначено про необхідність повернення протягом 3 (трьох) днів з дня отримання повідомлення грошових коштів у розмірі 2860273,98 грн. за вказаними реквізитами.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина 1 статті 6 КАС України, тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 3 Закону № 4452-VI, Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого, - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

У цій справі правовідносини стосуються визнання протиправним та скасування дій та рішення Уповноваженої особи Фонду про віднесення правочинів до нікчемних.

Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Отже, правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI незалежно від того, чи проведена ПАТ «Банк Національний Кредит» перевірка правочинів, передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону, і чи видане з цього приводу рішення або направлене повідомлення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі №826/23064/15.

Оскільки наказ (рішення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому внаслідок прийняття цього рішення не можуть порушуватися будь-які права таких осіб.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання Договору про внесення змін від 30.04.2015 до Депозитного договору № DU1219/2014-1 від 16.05.2014 нікчемним, як і дії відповідача по визнанню такого правочину нікчемним, не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Статтею 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року і закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі № 826/467/16 скасувати.

Провадження у справі № 826/467/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний Кредит» Паламарчук В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду