Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.05.2018 року у справі №815/4338/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №815/4338/17

адміністративне провадження №К/9901/50005/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №?815/4338/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Потоцької Н.В., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Бітова А.І., суддів Лук`янчук О.В., Ступакової І.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ГТУЮ в Одеській області), у якому просила:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГТУЮ в Одеській області від 24 липня 2017 року №?963-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області з 25 липня 2017 року;

1.3. постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області допустити до негайного виконання;

1.4. стягнути з ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

1.5. постанову в частині стягнення з ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання;

1.6. стягнути з ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її було незаконно звільнено з державної служби, адже вона не відмовлялася від її проходження. Позивач також доводить, що будь-яких організаційних змін у штаті й структурі державного органу, де вона проходила службу, не відбувалося. Одночасно з цим позивач зазначає, що в момент попередження про істотні зміни умов служби відповідач не запропонував їй усіх вакантних посад в органі, які б вона могла обійняти відповідно до своєї кваліфікації.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проходила службу в ГТУЮ в Одеській області на посаді начальника Відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

4. 26 травня 2017 року позивача ознайомлено з повідомлення про зміну істотних умов служби у зв`язку з уведенням у дію нової структури та штатної чисельності ГТУЮ в Одеській області згідно з наказом ГТУЮ в Одеській області від 23 травня 2017 року №?687-к.

5. Одночасно з повідомлення про зміну істотних умов служби позивачеві запропоновано обійняти посаду державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області.

6. Позивачеві також роз`яснено, що у випадку незгоди з продовженням державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов служби, подається заява про звільнення або заява про переведення на запропоновану посаду.

7. У заяві від 24 липня 2017 року, адресованій начальнику ГТУЮ в Одеській області, позивач відмовилась обійняти запропоновану їй у повідомленні від 26 травня 2017 року посаду.

8. Цього ж дня позивач подала начальнику ГТУЮ в Одеській області заяву, у якій просила звільнити її із займаної посади відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» (у зв`язку з незгодою на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов).

9. Наказом ГТУЮ в Одеській області від 24 липня 2017 року №?936-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області у зв`язку з незгодою на проходження державної служби через зміну істотних умов державної служби відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».

10. Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернулася до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, керувався тим, що звільнення позивача відбулося на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

13. Так, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами відповідача про те, що в ГТУЮ в Одеській області відбувалися організаційні зміни, наслідком яких було розширення посадових обов`язків за посадою, яку займала позивач.

14. З`ясувавши, що після попередження про зміну обсягу посадових обов`язків позивач звернулася до суб`єкта призначення із заявою, у якій повідомила про відмову від проходження служби з урахуванням змін її умов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач мав правові підстави для звільнення позивача.

15. Водночас суди відхили доводи позивача про те, що така заява була написана нею під впливом психологічного тиску та протиправних дій відповідача.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. У касаційній скарзі позивач, не погоджуючися з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати їх із підстав порушення норм матеріального та процесуального права й ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

17. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що її звільнення відбулося незаконно, адже відповідач після попередження про зміну істотних умов служби не запропонував їй вакантних посад, які вона могла обійняти відповідно до своєї кваліфікації.

18. Позивач також наполягає на тому, що суди дійшли необґрунтованих висновків про відсутність доказів вчинення щодо неї психологічного тиску.

19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій повно й всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

20. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Шарапи В.М. від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 06 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл вказаної касаційної скарги.

22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу - Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Порядок проходження державної служби, а також підстави для її припинення врегульовано Законом України «Про державну службу» №?889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №?889-VIII).

28. Відповідно до частини першої статті 43 Закону №?889-VIII підставами для зміни істотних умов державної служби є: ліквідація або реорганізація державного органу; зменшення фонду оплати праці державного органу; скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

29. Частиною другою статті 43 Закону №?889-VIII передбачено, що не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов`язана зі зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків.

30. Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №?889-VIII зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

31. Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону №?889-VIII про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

32. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів із дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

33. Якщо протягом 60 календарних днів із дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

34. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Закону №?889-VIII державна служба припиняється в разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

VI. Позиція Верховного Суду

35. Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу може бути підставою для зміни істотних умов служби.

36. У розумінні статті 43 Закону №?889-VIII зміною істотних умов служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

37. У випадку зміни принаймні однієї з указаних умов служби, суб`єкт призначення зобов`язаний повідомити державного службовця про це не пізніше як за 60 днів. Одночасно з повідомленням про зміну істотних умов служби суб`єкт призначення зобов`язаний запропонувати державному службовцю інші вакантні посади, які він може обійняти з урахуванням своєї кваліфікації.

38. Державний службовець, який не погоджується продовжувати службу з урахуванням істотних змін, може або припинити державну службу з власної ініціативи, або звернутися до суб`єкта призначення із заявою про переведення на іншу запропоновану посаду.

39. Державний службовець, від якого не надійшло заяв про звільнення у зв`язку з відмовою від проходження служби з урахуванням зміни її істотних умов або про переведення на іншу запропоновану посаду продовжує проходження державної служби та уважається таким, що погодився на зміну її істотних умов.

40. Таким чином, зміна істотних умов служби є підставою для її припинення лише у випадку відмови державного службовця від її продовження у зв`язку з істотними змінами.

41. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у зв`язку з уведенням у дію нової структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції в Одеській області змінювався обсяг основних посадових обов`язків за посадою, яку обіймала позивач. Так, начальник Управління - начальник Відділу матеріально-технічного забезпечення та договірно-претензійної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області: у випадку відсутності начальника Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення виконує обов`язки головного бухгалтера; за погодженням із начальником Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ в Одеській області вносить начальнику ГТУЮ в Одеській області пропозиції щодо заохочення працівників відділу, або застосування до них дисциплінарних стягнень; погоджує прийняття на посаду та звільнення з посади працівників відділу.

42. З урахуванням викладеного, Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що в спірних правовідносинах відбулись істотні зміни умов служби позивача.

43. Беручи до уваги, що позивач, подавши відповідну заяву, відмовилася від проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність у відповідача правових підстав для видачі наказу про звільнення позивача відповідно до пункту 6 частини першої статті Закону 83 №?889-VIII.

44. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що заяву про відмову від проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов нею було написано під тиском, адже позивачем під час розгляду справи указаних обставин належними й достатніми доказами доведено не було. Зокрема, позивачем не було зазначено, у чому виражався тиск, яким чином і коли він здійснювався.

45. Аргументи касаційної скарги з приводу того, що відповідач, повідомивши її про те, що вона буде звільнена після закінчення строку попередження, увів її в оману й змусив написати заяву про відмову від проходження служби, Суд відхиляє.

46. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач була ознайомлена з повідомленням про зміну істотних умов служби від 26 травня 2017 року, у якому містилося роз`яснення про те, що державний службовець, який після повідомлення про зміну істотних умов служби, не подав суб`єкту призначення заяви про звільнення або заяви про проведення на іншу посаду, уважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

47. Отже, доводи позивача з приводу того, що відповідач увів її в оману щодо правових наслідків зміни істотних умов служби є необґрунтованими.

48. Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що після попередження її про зміну істотних умов служби їй не були запропоновані всі вакантні посади, адже самі по собі указані обставини не мають значення для правильного вирішення спору.

49. Суд зазначає, що предметом позову є наказ про звільнення позивача, підставою для видання якого слугувала його заява про відмову від проходження служби у зв`язку зі зміною її істотних умов.

50. Таким чином, предметом доказування в цій справі є обставини, які свідчать про зміну істотних умов служби й наявність волевиявлення позивача у формі відповідної заяви про її припинення з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 83 Закону №?889-VIII.

51. Ураховуючи, що наявність указаних обставин у спірних правовідносинах підтверджується доказами, зібраними і дослідженими судами попередніх інстанцій, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для скасування спірного наказу про звільнення й задоволення позовних вимог у вказаній частині.

52. Беручи до уваги, що вимоги позивача про поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про відсутність підстав для їхнього задоволення.

53. Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

54. Суд зазначає, що передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність настає у випадку невиплати звільненому працівникові в день звільнення всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, якщо така затримка відбулась із вини підприємства, установи, організації.

55. Як установлено судами попередніх інстанцій, у день звільнення (24 липня 2017 року) ГТУЮ в Одеській області сформувало, підписало й направило для виконання розрахунково-платіжну відомість щодо ОСОБА_1 за липень 2017 року, яку орган Казначейства виконав лише 27 липня 2017 року.

56. Беручи до уваги, що виплата працівникам ГТУЮ в Одеській області заробітної плати та інших платежів відбувається через Казначейство та його територіальні органи, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що вина позивача в проведенні зарахування належних позивачеві коштів на його банківській рахунок через три дні після звільнення була відсутня.

57. З огляду на викладене в сукупності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили позивачеві в задоволенні адміністративного позову.

58. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

62. Доводи касаційної скарги висновків судів і фактичних обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

63. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

64. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

65. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

66. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в справі №?815/4338/17 залишити без змін.

67. Судові витрати розподілу не підлягають.

68. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко