Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

м.Київ

справа №360/137/19

адміністративне провадження №К/9901/17163/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року (суддя: Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (судді: Міронова Г.В., Сіваченко І.В., Геращенко І.В.) у справі №360/137/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування вимоги,

в с т а н о в и в :

ПАТ "Старобільський молокозавод» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), в якому просило визнати нечинною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 року № Ю-15454-17.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

Так, зокрема, відповідач зазначає, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов`язків до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, за умови подання відповідної заяви та сертифіката Торгово-Промислової палати України.

Проте, під час вирішення даного спору судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що на дату складання спірного рішення заява та сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс мажорних обставин, позивачем до ГУ ДФС у Луганській області не надавались.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПАТ "Старобільський молокозавод" перебуває на обліку як платник податків у Сєвєродонецькому управлінні ГУ ДФС в Луганській області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 23-Б.

Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 30.11.2018 заборгованість ПАТ "Старобільський молокозавод" із самостійно нарахованих зобов`язань у період з серпня 2016 року по жовтень 2018 року становила 2 159 992,91 грн.

На підставі даних інтегрованої картки ГУ ДФС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 № Ю-15454-17 на суму 2 159 992,91 грн., яка складається виключно з недоїмки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач, вважаючи таку вимогу протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги, оскільки позивач у вказаний період за законом був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в цей період.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) .

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464.

Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

В свою чергу, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669).

Закон №1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9- 3 наступного змісту:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.».

Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4.

За положеннями Закону №1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту перебування платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.

На підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-8 зазначену норму було виключено із Закону № 1669.

Разом з тим, наведена норма у незмінному вигляді збережена в Законі № 2464 та продовжує свою дію.

Перебування позивача на обліку у Сєвєродонецькому управлінні ГУ ДФС в Луганській області, тобто на території проведення АТО, встановлено судами попередніх інстанцій та визнається сторонами у справі.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови продовження його перебування на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

При цьому, ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безпосередньою умовою такого звільнення, оскільки можливість звернення із відповідною заявою законодавцем передбачено лише після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу прямої дії якого не потребує додаткового звернення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №805/930/16-а та від 15 травня 2019 року у справі №805/1949/17-а.

Окрім того, Верховний Суд зауважує, що наявність або відсутність сертифікату Торгово-промислової палати про існування форс-мажорних обставин також не впливає на вирішення спірних відносин з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії, а саме у пункті 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, а тому, згідно із положеннями Закону № 1669-VII, не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов`язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску.

Водночас Верховний Суд наголошує, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська