Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №235/3003/17

провадження №К/9901/21020/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №235/3003/17

за позовом ОСОБА_2 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа - управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (у складі судді Хмельової С.М.) від 25 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Ястребова Л.В., Васильєва І.А., Компанієць І.Д.) від 05 вересня 2017 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа - управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії за віком;

- зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії за віком з 01 квітня 2017 року та здійснити виплату заборгованості за весь час невиплати пенсії.

2. Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_2;

- зобов'язано Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 квітня 2017 року та здійснити виплату заборгованості за весь час невиплати пенсії;

- стягнуто з Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь держави, за рахунок бюджетних асигнувань свудові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

5. Від позивача 18 жовтня 2017 року та 24 жовтня 2017 року до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу.

6. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. 13 лютого 2018 року касаційну скаргу Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 235/3003/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1(а.с. 9).

10. Відповідно до довідки від 28 липня 2016 року № 1427031898, ОСОБА_2 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

11. З 01 квітня 2017 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачу, що підтверджується листом Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10 травня 2017 року №13618/02/25 про припинення виплати пенсій відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365 на підставі інформації про тривалу відсутність позивача за місцем фактичного проживання.

12. Не погоджуючись з рішенням Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що предметом спору є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2017 року на підставі непідтвердження його місця перебування.

14. Судами попередніх інстанцій враховані норми національного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, а саме:

- статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

- згідно ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

- питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону № 1058 за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Красноармійським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області припинено виплату пенсії позивачеві з квітня 2017 року. Пенсійний орган в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачеві припинено виплату пенсії у зв'язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи, що позбавляє відповідача можливості та законних підстав для поновлення виплати пенсії.

16. Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058).

17. Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

18. Враховуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, оскільки з квітня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що припиняючи виплату пенсії позивачу Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області діяло в межах чинного законодавства, а саме у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», № 637 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», № 365 від 08 червня 2016 року «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а також Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

21. Погоджуючись з оцінкою спірних правовідносин судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.

22. Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

23. У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

24. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

25. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

26. У доводах касаційної скарги відповідач як на підставу для припинення виплати пенсії позивачу посилається на акти Кабінету Міністрів України, зокрема постанови від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

27. Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

28. Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

29. Тому, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

30. З огляду на викладене, втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

31. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

32. Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

33. З огляду на викладене Суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

34. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог позивача.

35. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 235/3003/17залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В.Коваленко

Судді Я.О.Берназюк

М.І.Гриців