Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.01.2020 року у справі №804/6242/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 804/6242/17

адміністративне провадження № К/9901/36797/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року (у складі головуючого судді Букіна Л. Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я. В. (доповідач), суддів: Бишевської Н. А., Добродняк І. Ю.)у справі № 804/6242/17,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною завою до Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області, відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення зі служби в органах Національної поліції № 280 о/с від 04.09.2017, наказ № 3500 від 21.08.2017 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, поновити його на посаді начальника відділу боротьби із злочинними проявами, пов'язаними з діяльністю радикальних молодіжних угруповань і розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них управління карного розшуку Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що його звільнення і оскаржений наказ є незаконним, протиправним та таким, що грубо порушує трудові права, оскільки на момент накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, відсутній відповідний вирок суду у рамках розслідування кримінального провадження, в якому йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 368 Кримінального кодексу України. На думку позивача, вказані дії порушують принцип презумпції невинуватості, закріпленого у Конституції України і необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу, оскільки накладення дисциплінарного стягнення відповідачем відбулось за відсутності беззаперечних доказів причетності позивача до вимагання та отримання неправомірної вигоди. З підстав викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2019, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від
31.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції мотивовані правомірністю та обґрунтованістю застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з огляду на встановлений факт порушення позивачем службової дисципліни. З приводу аргументів позивача щодо відсутності доказів вчинення дисциплінарного проступку, суд першої інстанції вказав на те, що такий факт підтверджується матеріалами службового розслідування, яким встановлено обставини, що свідчать про порушення позивачем ст.7 та ст.8 Дисциплінарного статуту, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015, Присяги працівника поліції, абзаців 1,2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.

5. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновків, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку а у свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

6. Оскаржувані судові рішення мотивувались також тим, що законодавець розрізняє випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби.

Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. А відтак, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

7. Судом апеляційною інстанції додатково зазначалось, що з огляду на зазначене та те, що відповідачем дотримано процедуру призначення та проведення службового розслідування, враховуючи тяжкість, наслідки проступку, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, при цьому враховуючи і те, що позивач як начальник відділу УКР ГУНП не тільки ніс персональну відповідальність за стан службової дисципліни підлеглих, але й був зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, виконанні вимог Присяги, професійної та службової етики, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

8. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій касатор посилаючись на порушення норм матеріально права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2019, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

9. В обґрунтування поданої скарги касатор вказує, що в ході проведення службового розслідування обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку відповідачем не з'ясовані, порушено принцип презумпції невинуватості, в матеріалах службового розслідування відсутні будь-які докази вчинення такого проступку, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним.

10. Також ОСОБА_1 вважає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки та не взято до уваги, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням слідчого органу, який проводить досудове розслідування, яке ґрунтується на недостатніх (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація може бути змінена.

11. До Верховного Суду від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, вважаючи, що суди попередніх інстанцій дійшли до законного та обґрунтованого висновку, що при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, у зв'язку із чим, застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

12. Відповідач також просить звернути увагу, що ані під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, так і у своїй касаційній скарзі, позивач жодним чином не спростовує фактичних обставин та подій, встановлених під час проведення службового розслідування щодо вчинення ним дисциплінарного проступку, а лише зазначає про недоведеність його вини у скоєнні кримінального правопорушення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 28 грудня 2019 року.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
28.12.2019 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А. В., судді Білак М. В., Калашнікова О. В.

15. Ухвалою Верховного Суду від 03.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 804/6242/17.

16. Ухвалою судді Верховного Суду від 16.06.2021 дана адміністративна справа призначена до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу до Національної поліції з присвоєнням спеціального звання "майор поліції", а 09 грудня 2016 року - призначений на посаду начальника відділу боротьби зі злочинними проявами, пов'язаними з діяльністю радикальних молодіжних угруповань, і розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них управління карного розшуку ГУНП (далі відділ УКР ГУНП).

18. Наказом ГУНП від 04.09.2017 № 280 о/с майора поліції ОСОБА_1, начальника відділу боротьби зі злочинними проявами, пов'язаними з діяльністю радикальних молодіжних угруповань, і розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них управління карного розшуку ГУНП було звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) на підставі наказу ГУНП від 21.08.2017 № 3500 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських УКР ГУНП" з 04 вересня 2017 року.

19. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став висновок службового розслідування від 21.08.2017, проведеного на підставі наказу ГУНП 02.08.2017 №3216, за фактом відкриття кримінального провадження №42017040010000210, розпочатому 19 липня 2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України внаслідок дій начальника відділу боротьби зі злочинними проявами, пов'язаними з діяльністю радикальних молодіжних угрупувань, і розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них УКР ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_1 та оперуповноваженого цього ж відділу УКР ГУНП капітана поліції ОСОБА_2.

20. Так, проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що 01 серпня 2017 року військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, в рамках проведення досудового розслідування за кримінальним провадженням № 42017040010000210, відкритого за матеріалами УВБ 19.07.2017 за ч.

З ст. 368 КК України, спільно з Дніпропетровським управлінням ДВБ НП України та УСБУ в Дніпропетровській області задокументовано протиправну діяльність начальника відділу УКР ГУНП майора поліції ОСОБА_1 та оперуповноваженого того ж відділу УКР ГУНП капітана поліції ОСОБА_2.

21.08 червня 2017 року до Індустріального ВП Дніпровського ВП ГУНП звернулася громадянка ОСОБА_3 із заявою про те, що невідома особа незаконно заволоділа її транспортним засобом, а саме Volkswagen Polo та викрала коштовності, документи та інші речі.

22. Того ж дня слідчим слідчого відділу Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області відомості викладені в заяві громадянки ОСОБА_3 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та за вказаним фактом було зареєстровано кримінальне провадження за №12017040660001130 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

23.15 червня 2017 року слідчим слідчого відділу Індустріального ВП Дніпровського ВП ГУНП було надано доручення УКР ГУНП про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України, а саме: встановити особу, яка скоїла вказане кримінальне правопорушення; не обмежуючись даним дорученням виконати всі інші слідчі (розшукові) дії, в яких виникне необхідність для розкриття даного злочину. Виконання вказаного доручення було покладено на начальника відділу УКР ГУНП майора поліції ОСОБА_1 та оперуповноваженого цього ж відділу УКР ГУНП капітана поліції ОСОБА_2.

24. Тоді ж начальник відділу УКР ГУНП майор поліції ОСОБА_1 домовився з оперуповноваженим відділу УКР ГУНП капітаном поліції ОСОБА_2, про одержання, шляхом вимагання, від громадянки ОСОБА_3 неправомірної вигоди в розмірі 3000
доларів США, за вчинення в її інтересах дій з використанням наданої їм влади та службового становища, тобто проведення слідчих (розшукових) дій та вжиття оперативно-розшукових заходів, виконуючи доручення слідчого у кримінальному провадженні щодо розшуку викраденого автомобіля та його подальшого повернення власнику - ОСОБА_3, а також встановлення особи, що його викрала.

25.28 липня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрілися із ОСОБА_3 на території автозаправного комплексу "ОККО", який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 87Л та, діючи умисно, висунули громадянці ОСОБА_3 вимогу передати їм неправомірну вигоду у сумі 2000 доларів США за вчинення в її інтересах дії - проведення слідчих (розшукових) дій та вжиття оперативно-розшукових заходів, щодо пошуку її автомобіля та особи, що його викрала. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимагали передати їм неправомірну вигоду в зазначеній сумі у строк до 01 серпня 2017 року.

26. В подальшому, 01 серпня 2017 року приблизно о 11 годині 30 хвилин перебуваючи біля будинку № 69 по вул. Софії Ковалевської в місті Дніпро, ОСОБА_3 не бажаючи настання негативних наслідків для себе, на вимогу ОСОБА_1, передала йому неправомірну вигоду у сумі 2000 доларів США, а ОСОБА_1, реалізуючи спільний з ОСОБА_2 умисел на незаконне збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 2000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становило 51 700
гривень, за проведення слідчих (розшукових) дій та вжиття оперативно-розшукових заходів щодо пошуку її автомобіля та особи, що його викрала.

27. Таким чином, 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 діючи умисно, шляхом вимагання одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 2 000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України становить 51 700 гривень, для себе та ОСОБА_2 за проведення слідчих (розшукових) дій та вжиття оперативно-розшукових заходів щодо пошуку її автомобіля та особи, що його викрала. Цього ж дня о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_1 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

28.02 серпня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їм службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. З ст. 368 КК України. Цієї ж доби Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська поліцейському ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Дніпропетровської установи виконання покарань № 4.

29. Будучи опитаним, начальник відділу УКР ГУНП майор поліції ОСОБА_1 на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від надання пояснень.

30. Таким чином, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що поліцейським ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 7 та ст. 8 Дисциплінарного статуту, ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015, Присяги працівника поліції, абзаців 1,2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

33. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

34. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

35. Згідно із статтею 2 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (дія якого поширюється і на поліцейських згідно із Законом від 23.12.2015 №901-VІІІ) дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

36. У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

37. З огляду на вказану норму права можливо дійти висновку про те, що поняття "службова дисципліна" включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

38. Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

39. Положення статтей 8, 18 Закону України "Про Національну поліцію" та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 склав Присягу, а отже взяв на себе вищезазначені обов'язки поліцейського.

41. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію ", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

42. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що недотримання принципів діяльності поліцейського та вчинення дій, які не відповідають вимогам, що пред'являють до професійно-етичних якостей поліцейських, правильно кваліфікується відповідачем як порушення позивачем службової дисципліни.

43. Щодо аргументів касатора про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутності доказів скоєння дисциплінарного проступку, суд апеляційної інстанції зокрема вказував, що обставини, з якими відповідач пов'язує скоєння позивачем дисциплінарного проступку, наведені у висновках службового розслідування. І вказані обставини, як вбачається із заявленого позову позивачем не заперечуються. В той же час, зазначені обставини беззаперечно свідчать про те, що відображені у висновку службового розслідування дії позивача свідчать про недотримання останнім принципів діяльності поліцейського і такі дії не сумісні з вимогам, що пред'являють до професійно-етичних якостей поліцейських.

44. Суди попередніх інстанцій також зазначали, що з огляду на правове визначення таких понять як "дисциплінарний проступок ", "злочин", то рішення по кримінальному провадженню не має значення для надання оцінки правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, оскільки рішення по кримінальному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у вказаному випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі положень Кримінального кодексу України.

45. Підсумовуючи вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає, що такі є правильними та вбачає необхідність зазначити наступне.

46. Зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

47. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

48. За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

49. З урахуванням положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку.

Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.

50. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від
18.04.2019 по справі №804/1831/16.

51. Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

52. Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов'язань, які можуть бути передбачені службовими обов'язками суб'єкта проступку.

53. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі "X. v.

Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97).

54. Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

55. Подібні висновки викладені в рішеннях Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №160/1750/19, від 06.02.2020 у справі №300/1406/19, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі №818/235/17 а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №901/918/18, від
25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

56. З огляду на сукупність встановлених фактичних обставин, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, виходячи із вимог національного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про те, що задокументований факт вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1, майором поліції, начальником відділу боротьби зі злочинними проявами, пов'язаними з діяльністю радикальних молодіжних угрупувань, і розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них управління карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області, є достатньою підставою вважати, що така особа порушила вимоги статтай 7,8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункт 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про національну поліцію", Присяги працівника поліції, абзаців 1,2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліційських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.

57. А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про законність оскаржуваного наказу відповідача.

58. Доводи касаційної скарги висновків зроблених у цій постанові та висновків судів попередніх інстанцій у даній адміністративній справі не спростовують, незаконність оскаржуваного наказу відповідача не підтверджують, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

59. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

60. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 804/6242/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА. В. Жук М. В. Білак О. В. Калашнікова