Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року

Київ

справа №818/2596/14

адміністративне провадження №К/9901/1170/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Сумської області (далі - прокуратура) на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Кравченка Є.Д. від 3 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Старостіна В.В. (головуючий), суддів Бегунца А.О., Бондара В.О. від 6 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури, третя особа - прокурор Сумської області, про скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просив: скасувати наказ прокуратури «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 13 серпня 2014 року № 677 дк (далі - наказ № 677 дк).

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом № 677дк його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків, істотні недоліки та прорахунки в організації роботи на основних напрямах прокурорської діяльності, послаблення контролю та вимогливості до підлеглих працівників.

На думку позивача, оскаржуваний наказ не відповідає вимогам статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року №1795-XII (далі - Дисциплінарний статут), а саме: накладене на нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани не відповідає ступеню вини та тяжкості проступку, відповідач не з'ясував всі обставини проступку, а надані ним письмові пояснення не врахував, службової перевірки для їх спростування не призначав.

Крім того, позивач зазначає, що при вирішенні питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не було досліджено усіх істотних обставин у справі, не надано належного аналізу та оцінки, тому, що вчиненні позивачем дії не потягли за собою негативні наслідки, відповідно, їх не можна кваліфікувати як службову невідповідність, недбалість або несумлінність.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 3 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2015 року позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, прокуратура просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відзив на касаційну скаргу позивач не надав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наказом Генеральної прокуратури України від 21 листопада 2012 року № 1762к позивач призначений на посаду Сумського прокурора за додержанням законів у транспортній сфері.

Наказом № 677дк позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків, істотні недоліки та прорахунки в організації роботи на основних напрямах прокурорської діяльності, послаблення контролю та вимогливості до підлеглих працівників на підставі статті 48 Закону України від 5 листопада 1991року № 1789-XII «Про прокуратуру» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №1789-XII), статті 8, пункту 1 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення стало заслуховування 4 червня 2014 року на оперативній нараді стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які перебували у провадженні СВ ЛВ на ст. Суми УМВС України на Південній залізниці та обговорення 23 травня 2014 року на оперативній нараді при прокуророві області результатів перевірки стану організації роботи з виконання галузевих наказів Генерального прокурора України.

Суди попередніх інстанцій проаналізувавши наявні у справі докази, дійшли висновку що відповідач не довів вину позивача у порушенні ним норм законодавства України, недбалості, недобросовісності або ганебного вчинку - тобто тих обставин, які передбачають притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності.

При цьому суди зазначили, що на оперативних нарадах не було встановлено конкретної вини позивача, здійснення ним при виконанні своїх службових обов'язків недобросовісності, недбалості або несумлінності. Крім того, відповідач не скористався правом проведення службової перевірки, яка відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту може бути призначена в разі необхідності, а лише послався в наказі на матеріали обговорення оперативних нарад при прокуророві Сумської області.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права ,суд приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів ? без змін.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 3, 4 Закону № 1789-XII, повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, а діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства права.

Згідно зі статтею 5 Закону № 1789-XII прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 48 Закону № 1789-XII, за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Згідно із статтею 8 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту прокуратури України, дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Стаття 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачає, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не довів фактів порушення позивачем своїх службових обов'язків, що спричинили настання негативних висновків, тобто тих обставин, які передбачають притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що приймаючи наказ № 677дк, відповідач діяв не на підставі та не в межах закону.

Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника щодо безпідставності посилань судів попередніх інстанцій на протокол оперативної наради при Сумському прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері від 30 січня 2014 року яким визнано, що стан діяльності Сумської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері у 2013 році в цілому відповідає Закону № 1789-XII та галузевим наказам Генерального прокурора України стан діяльності Сумської спеціалізованої прокуратури.

Безпідставними також є аргументи прокуратури про те, що суд не дослідив ряд доказів, які мали істотне значення для вирішення справи.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокуратури Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2015 року у справі № 818/2596/14 за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Сумської області, третя особа - прокурор Сумської області, про скасування наказу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду