Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №826/14506/16

адміністративне провадження №К/9901/51194/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 (суддя Клименчук Н.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 (головуючий Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/14506/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕФСИ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕФСИ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва №0012811201 від 29.06.2016 про нарахування штрафу на суму 9673,90 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість і вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу з приводу несвоєчасної сплати узгодженого зобов`язання, з податку на додану вартість за грудень 2015 рік є хибними та необґрунтованими.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФСИ» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління ДФС у м. Києві № 0012811201 від 29.06.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що на момент подання звітності за грудень 2015 року на рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість знаходилось достатньо грошових коштів для погашення узгодженого зобов`язання, зарахування таких коштів до бюджету із порушенням строків можливо виключно з вини податкового органу у зв`язку із несвоєчасним поданням до казначейства відповідного реєстру для списання коштів до бюджету, з огляду на вказане до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права. Наголошує на тому, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу факту погашення податкового зобов`язання з простроченням.

Зокрема, зазначає, що позивач був зобов`язаний здійснити перерахування коштів у сумі 96739,00 грн податку на додану вартість до 19.01.2016, натомість згідно даних ІКП вказана сума сплачена лише 27.01.2016 із затримкою 8 днів.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, винесеними з суворим дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕФСИ», з податку на додану вартість по декларації № 9273372009 від 18.01.2016, за результатами якої складено акт №750/26-57-12-01-18 від 14.06.2016 року, в якому встановлено, що товариством в порушення строків визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено суму узгодженого зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 96739,00 грн.

У зв`язку із встановленням порушень граничних строків сплати узгодженого зобов`язання державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення рішення № 0012811201 від 29.06.2016, яким за порушення строків сплати узгодженого зобов`язання до ТОВ «ДЕФСИ» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9673,90 грн.

Позивач вважаючи висновки податкового органу щодо порушення строків сплати узгодженого зобов`язання з податку на додану вартість безпідставними та необґрунтованими, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної сплати, зокрема узгодженої суми грошового зобов`язання, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лише за наявності його вини.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Згідно з пунктом 200-1.7 статті 200-1 ПК України, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що проведеною перевіркою встановлено, що зобов`язання із сплати податку на додану вартість визначену товариством у декларації від 18.01.2016 року позивачем сплачено лише 27.01.2016 року, тобто із затримкою на 8 календарних днів, у зв`язку із чим на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до довідки державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, станом на 17.09.2015 за ТОВ «ДЕФСИ» немає заборгованості із сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Як вбачається із наданих копії Договорів про визнання електронних документів та квитанцій про не прийняття документів, податкова звітність з податку на додану вартість у період з 08.12.15 по 13.01.2016 позивачем не подавалась.

Декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2015 року подано товариством 18.01.2016 року за № 9273372009 та № 9273408198 відповідно.

Із змісту декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2015 року вбачається, що сума узгодженого зобов`язання позивачем визначена у розмірі 96739,00 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 17 від 20.11.2015 ТОВ «ДЕФСИ» зараховано на власний рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість грошові кошти в розмірі 100000,00 грн, які відповідно до виписки по банківському рахунку позивача зараховано 25.11.2015.

Таким чином, задекларована позивачем сума податку на додану вартість у розмірі 96739,00 грн у межах строку, встановленого пунктом 203.2 статті 203 ПК України, сплачена Товариством у повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок електронного адміністрування податку на додану вартість, що свідчить про безпідставність висновків ДПІ, викладених в акті перевірки, щодо порушення Товариством строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на вісім календарних днів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України та, як наслідок, протиправність прийнятого ДПІ податкового повідомлення-рішення №0012811201 від 29.06.2016 .

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 826/14506/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду