Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №823/911/16

адміністративне провадження №К/9901/10438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О. Яковенка М.М.

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Бєлової Л.В. у справі №823/911/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати вихідної допомоги при звільненні, стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час затримки всіх виплат,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з Національної поліції та стягнути з ГУПН в Черкаській області одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби у сумі 29744 грн;

- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 18.12.2015 по день фактичного розрахунку у сумі 27747,20 грн.

2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року та прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі.

3.1. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з органу Національної поліції в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні повні тринадцять календарних років служби у сумі 29744 грн.

3.2. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з органу Національної поліції у розмірі 29 744 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 27 747 (двадцять сім тисяч сімсот сорок сім) гривень 73 коп. та судовий збір в розмірі 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) гривень 11 копійок.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. У період з 04.04.2002 по 18.12.2015 ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції, зокрема, з 07.11.2015 на посаді інспектора Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. Календарна вислуга років на день звільнення складає 13 років 09 місяців 03 дні.

4.2. Наказом від 18.02.2016 №25 о/с ОСОБА_1 була звільнена зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п. 2 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

4.3. Листом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02.03.2016 №29/Ш-8 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з посиланням на статтю 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги при звільненні особам, які мають право на пенсію за цим Законом, оскільки при звільненні з Національної поліції за станом здоров`я з календарною вислугою 13 років та на момент звільнення позивачка не набула права на пенсію.

5. Вважаючи протиправним відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та відповідно затримки за час розрахунку зазначеної виплати ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні передумови, передбачені ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для виплати одноразової грошової допомоги, а Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок №393) на час звільнення позивача зі служби не поширювався на поліцейських.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до норм чинного законодавства, а саме: Закону України «Про Національну поліцію», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Порядку №393, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку її виплати.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

8. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в цій частині.

9. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.

9.1. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції, було безпідставно стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки спеціальним законодавством не врегульовано виплату середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги.

9.2. Крім того скаржником зазначено, що розрахунок середнього заробітку за час затримки було помилково здійснено виходячи з норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

10. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

10.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

11. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

12. Вказана норма права встановлює певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги. Так, зазначена допомога виплачується особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» або при звільненні зі служби за станом здоров`я.

13. Згідно зі статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

14. Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 06.04.2016 № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

15. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

16. Відповідно до абзацу 3 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

17. За правилами встановленими частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

18. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом від 18.02.2016 №25 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п. 2 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

20. При цьому, фактичний розрахунок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні станом на день звернення позивача до суду проведено не було.

21. Верховний Суд звертає увагу, що а ні Законом України «Про Національну поліцію», а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів внутрішніх справ.

22. Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

23. Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

24. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

25. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

26. З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних позивачу при звільненні сум, оскільки фактичний розрахунок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 27747, 20 грн в день звільнення позивача проведений не був.

27. З аналізу зазначених норм та з огляду на встановлені судом обставини вбачається, що доводи відповідача про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального не знайшли свого підтвердження.

28. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Аргументи касаційної скарги про неправильність зробленого судом апеляційної інстанції висновку в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 18.12.2015 по день фактичного розрахунку у сумі 27747, 20 грн є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.

30. Також безпідставними є доводи скаржника про те, що розрахунок середнього заробітку за час затримки було помилково здійснено виходячи з норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

31. Необхідно зауважити, що одноразова грошова допомога при звільненні поліцейського зі служби має бути виплачена працівникові в день звільнення.

32. Санкція, регламентована статтею 117 КЗпП України є певною гарантією права особи на отримання своєчасного розрахунку при звільненні, що безпосередньо стосується її майнових прав, гарантованих статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

33. У свою чергу, обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), за положеннями якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

34. Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення №572 від 18.08.2016, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 18.12.2015 становив листопад - 4576 грн та грудень - 3321,29 грн. Таким чином середньоденне грошове забезпечення становило -213,44 грн.

35. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції були зроблені обґрунтовані висновки, що сума, яка підлягає виплаті позивачу за час затримки станом на час звернення ОСОБА_1 до суду дорівнює 27747, 20 грн, що складається із наступного розрахунку, відповідно до вимог Порядку № 100: середньомісячне грошове забезпечення в сумі 7897, 29 грн поділені на 37 днів та помножене на 130 днів затримки (7897,29:37*130=27747,20).

36. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

37. За таких обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

38. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

41. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення.

42. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі №823/911/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати вихідної допомоги при звільненні, стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час затримки всіх виплат - залишити без змін.

43. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко