Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №817/2320/17

адміністративне провадження №К/9901/1877/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 (суддя: Недашківська К.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 (колегія суддів: Довгополов О.М., Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі № 817/2320/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монашинські сири» до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нордфокс» про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монашинські сири» (далі - ТОВ «Монашинські сири») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ «Нордфокс».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій ТОВ «Монашинські сири» з контрагентом ТОВ «Нордфокс» є безпідставними, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарської операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року адміністративний позов - задоволено.

Суди прийшли до висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТОВ «Монашинські сири» товарів і послуг у ТОВ «Нордфокс», які використовувались позивачем у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою позивача встановлено нереальність господарської операції з поставки молока та суборенди майна ТОВ «Нордфокс» для ТОВ «Монашинські сири» у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відповідно, нереальність їх одержання ТОВ «Монашинські сири» саме у ТОВ «Нордфокс».

Також відповідач зазначає, що у контрагента на момент вчинення господарських правовідносин відсутні можливості для надання відповідних послуг позивачу, у зв`язку з відсутністю видів діяльності відповідно до предмету господарської операції, власних основних засобів, трудових ресурсів, приміщень для ведення господарської діяльності.

Відповідач в касаційній скарзі вказує на те, що постачальниками ТОВ «Нордфокс» є суб`єкти господарювання (ТОВ «Південь Інвест Консалт», ТОВ «Техно-Укр-сервіс», ТОВ «Олга-Логістик»), які здійснювали оформлення податкових накладних між собою та цим підприємством у травні 2017 року, та які в подальшому не звітували і не подавали декларації з ПДВ за травень 2017 року, а також, що у цих контрагентів ТОВ «Нордфокс» відсутні власні основні засоби, трудові ресурси, засновник, директор, головний бухгалтер - одна особа.

Крім того, до перевірки представлено копії неналежним чином оформлених документів, а саме: подорожні листи не містять погодження виїзду механіка та лікаря, не заповнено час вибуття/прибуття, кількість годин у дорозі, пункт навантаження, пункт доставки, відсутні прізвище та ініціали водія, а також не надано всі документи, які можуть підтвердити реальність господарських операцій.

Окрім цього, відповідач доводить до Суду, про те, що Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201600000000525 від 19.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 222 КК України.

З таких підстав, відповідач просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року скасувати, та передати справу повністю на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2019 року, відкрито касаційне провадження.

Позиція Верховного Суду

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах зазначеного правозастосування дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Монашинські сири» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «Нордфокс» за травень 2017 року, за результатами якої складено акт від 29.09.2017 року № 1003/17-00-14-03/40854517.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2017 року на суму 423311,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2017 року №0007501401, яким ТОВ «Монашинські сири» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 529138,75 грн., з них 423311,00 грн. основний платіж і 105827,75 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Монашинські сири» (покупець) і ТОВ «Нордфокс» (постачальник) укладено договір поставки № 01-05/19 17.05.2017 року, предметом якого є поставка товару (молока коров`ячого сирого); 28.04.2017 року укладено договір суборенди обладнання № 01-05/02, предметом якого являлася передача у строкове платне користування обладнання (ваги, коптильна камера, котел, насоси, холодильна установка, молочні труби, сепаратор, сироварня, ванни, сховища молока, центрифуга, аналізатор молока тощо).; 28.04.2017 року укладено договір суборенди нерухомого майна № 01-05/01, предметом якого є передача суборендарю у строкове платне користування нежитлової будівлі молокоцеху з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 809,4 кв. м., які розташовані в урочищі Монастирський Хутір Морозівської сільської ради Корецького району Рівненської області, на земельній ділянці земель Морозівської сільської ради.

Суди встановили, що фактичне виконання договорів підтверджується податковими та видатковими накладними, копіями рахунків-фактур, платіжними дорученнями про оплату та подорожніми листами. Факт передачі позивачу обладнання підтверджується наданими позивачем копіями підписаного представниками сторін договору акту приймання-передачі від 01.05.2017 року та протоколу узгодження договірної ціни від 28.04.2017 року.

Щодо відсутності у ТОВ «Норфдекс» приміщень та відповідного обладнання для ведення господарської діяльності, судами встановлено, що контрагент позивача передавав йому на умовах суборенди об`єкти нерухомості та обладнання, які не є його власністю, а перебували в оренді (користуванні) ТОВ «Нордфекс» відповідно до договорів оренди, укладених з власниками цього майна.

Відповідач зробив висновки щодо діяльності позивача з ТОВ «Нордфокс» та його контрагентів на підставі податкової інформації, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах Державної фіскальної служби та має інформативний характер. Інших належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та висновків судів не надано.

Щодо посилання відповідача на те що, Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201600000000525 від 19.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 222 КК України, Суд зазначає, що гідно п. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду оскаржуваних правовідносин) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідачем на час розгляду справи та подання касаційної скарги не надано будь-яких судових рішень або інформації щодо розслідування зазначеної кримінальної справи, та не зазначено, яке відношення має ця справа до позивача.

З таких підстав, Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду першої та апеляційної інстанції, а лише містять вимоги щодо переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

І.А. Васильєва ,

Судді Верховного Суду