Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.05.2019 року у справі №826/22201/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/22201/15

адміністративне провадження №К/9901/28056/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС в м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у складі суддів Грибан І. О., Беспалова О. О., Парінова А. Б.

у справі № 826/22201/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС в м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС в м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0000951701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1521784,02 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Позов обґрунтований тим, що податковим органом при проведенні перевірки порушено положення норм статей 78, 79 Податкового кодексу України щодо наявності підстав для перевірки та порядку її проведення, отже відсутні правові підстави для здійснення перевірки та, відповідно, неправомірними є прийняті за її результатами рішення.

20 листопада 2015 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вказана сума боргу анульована Банком являє собою дохід платника податку в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, який позивач був зобов'язаний включити до податкової декларації за 2013 рік.

25 лютого 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0000951701.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався з протиправності проведення податковим органом перевірки позивача та як наслідок протиправності наслідків її проведення, у зв'язку з чим спірне рішення відповідача підлягає скасуванню.

У червні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В касаційній скарзі доводить наявність складу адміністративного правопорушення.

21 липня 2016 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 15 червня 2016 року, справу №826/22201/15 витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва.

11 серпня 2016 року справа №826/22201/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

23 лютого 2018 року справа №826/22201/15 разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/28056/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Заперечення або відзив від платника податків до Суду на касаційну скаргу відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону таке судове рішення відповідає з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку діяльності позивача за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05 вересня 2014 року № 2392/26-55-17-01-2433511482 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовані порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на доходи отриманого у вигляді додаткового блага (анулювання банком частини боргу) у розмірі 7 177 529,55 грн.

13 жовтня 2014 року на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту
54.3 статті 54, пунктом 167.1 статті 167 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0000951701 за порушення підпункту
49.18.4, пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 521 784,02 грн.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена на підставі наказу податкового органу від 01 серпня 2014 №2291, підставами проведення якої визначено підпункти 78.1.1 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України.

Разом з тим, згідно з актом перевірки вбачається, що перевірку позивача проведено на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що передумовою до такої перевірки є проведення перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, в наслідок яких виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для перевірки є виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи зміст наказу, виданого на перевірку та приписів підпунктів 78.1.1 та
78.1.4 вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки позивача є направлення письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідачем не надано доказів того, що на час призначення перевірки позивача існували підстави, зазначені у підпунктах 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та що на адресу позивача направлявся відповідний письмовий запит.

Згідно з підпунктом 78.1.2. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підставою для перевірки є неподання платником податків в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність дій відповідача щодо здійснення перевірки на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (про що зазначено в акті перевірки), оскільки правовою підставою для її проведення є саме наказ, який в даному випадку відповідачем не приймався.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів на підтвердження направлення вказаного наказу на адресу позивача не надано. Докази про ознайомлення платника податків з наказом про проведення перевірки до її початку в матеріалах справи відсутні. Позивач стверджував, що отримав лише повідомлення про дату проведення перевірки, однак вже після закінчення, зазначеного у повідомленні терміну.

Касаційна скарга податкового органу не містять жодних аргументів про належне виконання відповідачем обов'язку щодо повідомлення платника податків про час та місце проведення перевірки. Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до аргументації наявності складу адміністративного правопорушення, однак не спростовують протиправність проведення відповідачем перевірки позивача.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що невиконання відповідачем вимог підпунктів 78.1.1,78.1.4 пункту 78.1 статті 78 та пункту
79.2 статті 79 Податкового кодексу України та проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України без видання відповідного наказу є підставами для визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо проведення такої перевірки та визнання протиправним податкового повідомлення - рішення, прийнятого за її результатами.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС в м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі № 826/22201/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер