Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2019 року

м. Київ

справа №804/887/17

касаційне провадження №К/9901/3569/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя - Степаненко В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі №804/887/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2016 №0002332202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 829 873,50 грн., в т.ч., за основним платежем - 553 249 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 276 624,50 грн., від 15.07.2016 №0002312202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року на суму 9 796 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом -ТОВ «ПВП «Стандарт» з придбання соняшника та олії соняшникової були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується документально. Продукція придбавалась з метою використання у власній господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017, адміністративний позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період квітень 2015 року, за результатами якої складено акт №1454/04-63-14-01/300012738 від 27.04.2016. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого в квітні 2015 року завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 9 796 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 553 249 грн. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що придбання товару не підтверджується по ланцюгу постачання. Так, відповідач вказує на те, що єдиним постачальником контрагента позивача - ТОВ «ПВП «Стандарт» протягом січня - квітня 2015 року було ФГ «Дніпро-97», яке зареєстровано без мети здійснення господарської діяльності, що встановлено актом ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 12.02.2016 №214/1402/38867768/17 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПВП «Стандарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 по 30.11.2014». У ФГ «Дніпро-97» та ТОВ «ПВП «Стандарт» не встановлено наявності виробничих та трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства. На підставі висновків акту перевірки №1454/04-63-14-01/300012738 від 27.04.2016 контролюючим органом прийняті оспорювані у даній справі податкові повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанцій, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Контролюючим органом не надано судових рішень на підтвердження незаконних дій посадових осіб контрагента позивача по ланцюгу поставки у період господарських відносин з таким контрагентом. Господарській відносини позивача з ТОВ «ПВП «Стандарт» підтверджуються документально.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що господарські операції позивача не підтверджуються по ланцюгу постачання. Також контролюючим орган вказує на наявність кримінального провадження №12014200440004455 від 20.08.2014 відкритого з частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 212 КК України відносно ФГ «Дніпро-97», який був єдиним постачальником товару ТОВ «ПВП «Стандарт» протягом січня - квітня 2015 року.

На адресу суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому товариство просило суд залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення без змін, з посиланням на їх законність та обґрунтованість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб`єктів господарювання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «ПВП «Стандарт» згідно укладених договорів поставки № 25/07 від 17.07.2014 та № 2816 від 01.04.2015, згідно умов яких постачальник зобов`язується поставити в обумовлені договором строки продукцію, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її вартість. Під продукцією слід розуміти соняшник та олію соняшникову.

Реальність операцій з придбання товару, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит звітного періоду, досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку (податкові та видаткові накладні), які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених договорами товарів (містять найменування товару, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання товару). Заперечення щодо невідповідності первинних документів вимогам податкового обліку у контролюючого органу відсутні. Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі.

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними. Посилання контролюючого органу на окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних є недостатніми для висновку про нереальність (фіктивність) господарських операцій, позаяк помилки в оформленні товарно-транспортних документів не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших первинних документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платників податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Необхідність придбання олії соняшникової та соняшника пов`язана з господарською діяльністю позивача, оскільки позивач є виробником лаків, а олія соняшникова є одним з основних сировинних компонентів при виробництві лаків, і тому була витрачена на виробництво продукції - лаків. Соняшник у повному обсязі був переданий в цех по виробництву соняшникової олії для переробки, що підтверджується актами приймання. Виготовлена олія соняшникова витрачена у власному виробництві лаків як сировина.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій), яка кореспондується з статтю 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній з 15.12.2017).

Податковим органом не надано доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента об`єктивної неможливості здійснення господарських операцій, або ж відсутності можливості залучення до виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем третіх осіб.

Також податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Контролюючим органом не надано доказів ухвалення судових рішень за результатами кримінального провадження №12014200440004455 від 20.08.2014 відкритого за частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 212 КК України відносно ФГ «Дніпро-97»; судами наявності таких рішень не встановлено.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Така не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №804/887/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк