Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2019 року у справі №804/3411/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №804/3411/18

адміністративне провадження №К/9901/7286/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у складі судді Неклеса О. М.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у складі суддів Дурасової Ю. В., Божко Л. А., Іванова С. М.

у справі №804/3411/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2018 року № UA110150/2018/200008/1, а також скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 25 січня 2018 року № UA110150/2018/00017, з мотивів безпідставності їх прийняття.

13 серпня 2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого пунктом 3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних рішень.

15 березня 2019 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі митний орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень частини 2 статті 19, статті 67 Конституції України, статей 31, 33, 52, 53, 54, 58, 64, 337 Митного кодексу України, статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ).

Зокрема, скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано факт наявності того, що документи, які підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності, а саме за умовами контракту передбачена оплата товару двома платіжними документами в розмірі 20% та 80% від суми вказаної в специфікації. Однак в самій специфікації передплата перед відвантаженням товару містить розбіжності, що ставить під сумнів інформацію специфікації, інвойсу на відповідність вимогам контракту. Товар поставляється на умовах FOB з Китаю.

Вважає, що можливо існує не включення витрат на перевантаження, що має важливе значення при перевірці складових заявленої декларантом митної вартості. В копіях коносаментів виявлено розбіжності в графах, де зазначено відправника товару, а також відсутні відмітки про оплату перевантаження товару на інше судно.

Наведений розмір страхового тарифу не відповідає розміру, зазначеному в Генеральному договорі добровільного страхування вантажів, що свідчить про невірний розрахунок суми страхових платежів. Для підтвердження транспортних витрат не надано акт здачі-приймання.

У зв'язку із зазначеним митний орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

11 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідком усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/3411/18.

18 квітня 2019 року справа № 804/3411/18 надійшла до Верховного Суду.

Відзиву позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 24 січня 2018 року позивач з метою розмитнення товару (посуд столовий із звичайного скла), отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного контракту від 28 квітня 2016 року №303-GL/CH, укладеного між Товариством та компанією GUANGZHOU OCT GLASSWARE INDUSTRIAL CO.LTD" (Китай) подав електронну митну декларацію ЕМД №UA110150/2018/20165 з необхідним для митного оформлення пакетом документів. У подальшому на вимогу відповідача позивачем надано додаткові документи.

25 січня 2018 року митним органом рішення прийнято про коригування митної вартості товарів № UA110150/2018/200008/1, а також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 25 січня 2018 року № UA110150/2018/00017, з причин неможливості використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно з пунктом 3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України. Товариству роз'яснено необхідність подання нової митної декларації.

Як підстави для прийняття спірного акта індивідуальної дії митним органом зазначено те, що за умовами контракту передбачена оплата товару двома платіжними документами в розмірі 20% та 80% від суми вказаної в специфікації. Однак в самій специфікації передплата перед відвантаженням товару містить розбіжності, що ставить під сумнів інформацію специфікації, інвойсу на відповідність вимогам контракту. Дослідження коносаментів вказує, що під час перевезення мало місце перенавантаження товару, що не включено до витрат. Задекларовані Товариством суми витрат на транспортування є вищими, ніж підтверджені документально. Крім того, наведений розмір страхового тарифу не відповідає розміру, наведеному у генеральному договорі добровільного страхування вантажів від 01 лютого 2016 року № 01г6д - п. 2.5-0,05%, що може свідчити про невірний розрахунок суми страхових платежів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "Інкотермс-2000", а умови поставки FOB-Нанджин, Китай.

Умови поставки FOB Інкотермс 2000 (вільно на борту) означають, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем задекларовано як складові митної вартості витрати на транспортування до України у сумі 44 692
грн 36 коп. та витрати на страхування у сумі 151 грн 34 коп.

Сума витрат на транспортування складається з двох складових, а саме витрати на перевезення морським транспортом у сумі 43 008 грн 58 коп. та вартості експедиторських послуг у сумі 1683 грн 78 коп., що підтверджується наданими митному органу рахунками-фактурами та листами. При цьому навантажувально-розвантажувальні роботи вже включено до складу транспортно-експедиційних послуг, наданих за межами України (лист експедиційної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" від 24 січня 2018 року № 2401-5).

Щодо договору страхування, то судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством та Акціонерною компанією "Страхова компанія АХА Страхування" 01 лютого 2016 року укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 01 лютого 2016 року №01г6д. Відповідно до пункту 2.5 цього Договору страховий тариф складає 0,05 % від страхової суми. Разом з тим 06 грудня 2017 року сторонами договору оформлено Заяву на страхування окремого перевезення вантажу №4786, яка є додатком №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 01 лютого 2016 року та встановлює на цю партію товару страховий тариф 0,045 %, страховий платіж 151,34 грн.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій оцінено доводи митного органу щодо розбіжностей у сумах передплати та встановлено, що загальна вартість товару складає 12 380,40 дол. США. Умовами договору надано можливість сплачувати вартість товару і на інших умовах, визначених у Специфікаціях, що і здійснено Товариством (специфікація від 22 листопада 2017 року № 8-ОСТ). Спростовуючи вказану групу доводів митного органу суди обґрунтовано виходили з того, що сплата передплати в інших пропорціях загалом не вплинула на загальну ціну партії товару і фактично сплачену за неї суму.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 пункту 3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

У відповідності зі статтею 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору, а також інші складові митної вартості. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами 1 , 2 , 3 статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів. Під час проходження процедури митного оформлення Товариством надавалися всі необхідні документи на підтвердження складових митної вартості.

Верховний Суд вказує, що аргументація митного органу в касаційній скарзі в обґрунтування своєї позиції про використання інформації з ЄАІС, так само як і посилання у зв'язку з цим на положення статті VII ГАТТ, є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій доведена правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну. Митні органи з метою реалізації своїх владних управлінських функцій наділені дискреційними повноваженнями, разом з тим розсуд посадових осіб митного органу при реалізації таких повноважень не є безмежним.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі №804/3411/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер