Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2020 року у справі №300/195/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2021 року

м. Київ

справа №300/195/20

адміністративне провадження №К/9901/23415/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року (суддя Микитюк Р. В. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року (колегія у складі суддів Ільчишина Н. В., Довгополова О. М., Коваля Р. Й.)

у справі № 300/195/20

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці в Івано-Франківській області

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1.30.01.2020 ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просила постанову відповідача за №ІФ1872/1670/АВ/П/ПТ3/ТД-ФС від 03.01.2020 про накладення на неї штрафу у розмірі 125190,00 грн. скасувати, стягнути сплачений судовий збір.

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
05.08.2020, відмовлено в задоволенні позову.

3.09.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020.

4. У касаційній скарзі Позивач просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2020 відкрито провадження у справі. Позивач заявляла клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень, однак Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 зареєстрована 25.04.2003 як фізична особа-підприємець.

7. Управління Держпраці в Івано-Франківській області на підставі звернення від
11.11.2019 Т-517 видало наказ "Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1" від 19.11.2019 за №1410-Д.

8. Відповідно до цього наказу відповідач видав направлення за №15-10/6799 від
19.11.2019 для проведення інспекційного відвідування позивача, з питань дотримання вимог законодавства про працю. Інспектором праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області Винник Н. В., винесено вимогу про надання/поновлення документів №ІФ1872/1670/ПД від 21.11.2019.

9. Інспектор праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області Винник Н. В. у присутності ОСОБА_1 провів інспекційне відвідування. Складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ІФ 1872/1670/АВ від 25.11.2019.

10. Позивач подав заперечення на цей акт.

11. Листом №05-16/85 від 28.11.2019 відповідач надав відповідь на заперечення.

12.25.11.2019 інспектор праці склав протокол про адміністративне правопорушення № 1872/1670/АВ/П/ПТЗ, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

13.29.11.2019 відповідач вніс ФОП ОСОБА_1 припис за №ІФ 1872/1670/АВ/П, яким приписано позивачу усунути та дотримуватись вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

14.09.12.2019 позивач направила письмове повідомлення на припис №ІФ 1872/1670/АВ/П від 29.11.2019, з якого вбачається, що вимоги припису у встановлений строк не виконано.

15.27.12.2019 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, а також 27.12.2019 на адресу позивача направлено повідомлення про виклик на розгляд справи про накладення штрафу за №05-07/15-10/7875.

16.03.01.2020 за результатами розгляду справи про накладення штрафу Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову, якою застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 125190,00 грн. за виявлені під час інспекційного відвідування порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Зазначена постанова від 03.01.2020 №ІФ 1872/1670/АВ/П/ПТЗ/ТД-ФС набрала законної сили 03.01.2020.

17.16.01.2020 Городенківський районний суд Івано-Франківської області за результатом розгляду справи № 342/1519/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 прийняв постанову, якою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративну відповідальність, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн. Згідно відмітки Городенківського районного суду Івано-Франківської області постанова від 16.01.2020 в справі № 342/1519/19 набрала законної сили 27.01.2020. Штраф сплачено в сумі 8500,00 грн, що підтверджується копією квитанції №375.79.1/36717992.

18. Вважаючи постанову №ІФ1872/1670/АВ/П/ПТЗ/ТД-ФС від 03.01.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 125190 грн. протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

19. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанову про накладення штрафу прийнято Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Водночас, Городенківський районний суд прийняв постанову від 16.01.2020 у справі № 342/1519/19 визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративну відповідальність та наклав на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Позивач вважає, що постановою від 03.01.2020 її вдруге притягнуто до того самого виду відповідальності та за те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення.

20. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на правомірність своїх дій.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області не порушило вимоги частини 1 статті 61 Конституції України, оскільки постанова була прийнята 03.01.2020, тобто швидше ніж Городенківський районний суд Івано-Франківської області суд ухвалив рішення у справі № 342/1519/19, що мало місце 16.01.2019.

В даному випадку, саме ухвалення постанови Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16.01.2019, якою визнано винною позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративну відповідальність, можна трактувати, як повторне притягнення до одного виду відповідальності за те саме правопорушення.

Позивачка мала встановлену процесуальним законом можливість оскаржити постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 у справі № 342/1519/19 в апеляційному порядку, однак доказів такого оскарження суду не подано.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки:

А) суди першої та апеляційної інстанції не застосували статтю 58 Конституції України, зокрема, щодо пом'якшення відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. Закон України "Про внесення змін до статті 265 Кодексу законів про працю України" (набрав чинності
02.02.2020) передбачає попередження як санкцію за вищезгадане порушення;

Б) суди попередніх інстанцій не врахували, що позивача було двічі притягнено до відповідальності за одне й те саме порушення;

В) суди не врахували, що наказ щодо проведення перевірки позивача виданий на підставі анонімного звернення;

Г) висновки судів щодо фактичного допуску ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи, відповідач не довів наявність порушення збоку позивача.

23.05.10.2020 надійшов відзив від відповідача, в якому останній покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав, які збігаються з мотивами зазначених судових рішень.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд оцінивши доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з таких підстав.

(а) щодо підтвердження порушення

25. Обставини порушення трудового законодавства, зафіксовані в акті інспекційного відвідування від 25.11.2019 № ІФ 1872/1670/АВ, були предметом дослідження Городенківського районного суду Івано-Франківської області під час розгляду справи № 342/1519/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

26. Городенківський районний суд Івано-Франківської області у постанові від
16.01.2019 у встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушила вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме з 15.11.2019 до 21.11.2019 допустила до роботи продавця ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин.

27. Ці обставини встановлені на підставі дослідження протоколу про адміністративне правопорушення №ІФ 1872/1670/АВ/П/ПТЗ від 25.11.2019, копії акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ІФ 1872/1670/АВ від 25.11.2019, пояснень ОСОБА_2 від 21.11.2019.

28. Згідно з частиною 6 статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

29. З огляду на зміст постанови Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 в справі № 342/1519/19, яка набрала законної сили 27.01.2020, суди дійшли правильного висновку про те, що обставини щодо вчинення позивачем порушень вимог трудового законодавства, які зафіксовані в акті інспекційного відвідування №ІФ1872/1670/АВ від 25.11.2019, на підставі частин 4 та 6 статті 78 КАС України не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

(б) щодо притягнення позивача до відповідальності двічі

30. Об'єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22.12.2020 дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за статтею 265 КЗпП України та статтею 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.

Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб'єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус. Оскільки правовий статус підприємця фізична особа з повною цивільною дієздатністю набуває в порядку реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною 1 статті 42 Конституції України та частиною 1 статті 50 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України).

Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

31. Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:

- штрафи, передбаченні статтею 265 Кодексу законів про працю України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;

- фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв'язку з порушенням принципу "non bis in idem" як складового елементу принципу верховенства права.

32. Судами встановлено, що позивача було притягнено до відповідальності постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від
16.01.2020 у справі № 342/1519/19, яка набрала законної сили 27.01.2020, частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

33. Суд не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки оскаржувана постанова була прийнята 03.01.2020, тобто швидше ніж Городенківський районний суд Івано-Франківської області суд ухвалив рішення у справі № 342/1519/19, тому повторним притягненням до одного виду відповідальності за те саме правопорушення можна вважати ухвалення постанови Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16.01.2020.

34. Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

35. Цією конституційною нормою встановлено заборону саме "подвійного", а не "повторного" притягнення до відповідальності. Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше.

36. Підхід, застосований судами першої та апеляційної інстанції, в контексті обставин цієї справи, призвів до того, що позивачку фактично притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за одне й те саме порушення двічі: постановою відповідача від 03.01.2020 - 125190 грн. і постановою суду від 16.01.2020 - 8500
грн. Такий результат правозастосування, не зважаючи на причини його виникнення, не узгоджується з цілями ст. 61 Конституції України.

37. Суди обґрунтовано звернули увагу на те, що позивачка могла спробувати уникнути цієї ситуації, оскаржуючи постанову суду від 16.01.2020 з мотивів порушення ст. 61 Конституції України. Однак, зважаючи на імперативний характер цієї статті, для її застосування поведінка позивача не може бути визначальною.

38. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про помилковість позицій судів першої та апеляційної інстанцій та необхідність скасування оскаржуваних рішень.

39. Аналіз інших аргументів касаційної скарги Суд вважає недоцільним, оскільки вони не впливаються на результат касаційного розгляду.

40. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

41. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

42. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

43. Відповідно до квитанції від 29.01.2020 Позивач за подання позову сплатив судовий збір у розмірі 1252 грн, при цьому мав сплатити 1251,90 грн (1 відсоток ціни позову відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з квитанцією від 25.06.2020 за подання апеляційної скарги Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1877,85 грн. Відповідно до квитанції від 09.09.2020 за подання касаційної скарги Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2503,80 грн.

44. Враховуючи зазначене та у зв'язку із задоволенням касаційної скарги, понесенні позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, що становить 5633,55 грн.

Керуючись ст. 341, 345, 352, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі №300/195/20 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити. Постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ1872/1670/АВ/П/ПТ3/ТД-ФС від 03 січня 2020 року визнати протиправною та скасувати.

Стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39784625) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 5633,55 (п'ять тисяч шістсот тридцять три гривні п'ятдесят п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб