Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №813/7726/14

адміністративне провадження №К/9901/5569/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуСпеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної службина ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2016 року (суддя: Р.Й. Коваль)у справі№ 813/7726/14 (876/11977/15)за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної службипроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000194110/8800 від 16 червня 2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкової інспекції №0000194110/8800 від 16 червня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 2977660,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року апеляційну скаргу податкової інспекції залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору, та встановлено термін для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

На виконання вимог ухвали відповідач надав клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання податковою інспекцією відзначено, що є бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету і не має змоги сплатити судовий збір.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто на підставі частини 4 статті 169 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

27 квітня 2016 року податкова інспекція повторно звернулася із апеляційною скаргою, додавши до неї клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення та платіжне доручення про сплату судового збору від 08 квітня 2016 року №105.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що податковий орган звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку та запропоновано відповідачу в тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

У строк, встановлений судом, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій наведені аналогічні обставини, якими було обґрунтовано попереднє клопотання про поновлення процесуального строку, з посиланням на неможливість сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю (на момент первинного звернення з апеляційною скаргою) відповідного фінансування для сплати судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що наведені апелянтом доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, оскільки відсутність фінансування не доведена жодним належним доказом, а отже, не може бути належним доводом поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження. Інших доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянтом не вказано.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги наголошує на тому, що податковий орган звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення. Окрім того, відповідач просить звернути увагу на те, що податковим органом при повторному зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням від 08 квітня 2016 року №105.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить ухвалу апеляційного суду залишити в силі, а касаційну скаргу відхилити.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2016 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції й обставини звернення податкової інспекції з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений статтею 186 КАС України, яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 27 квітня 2016 року, тобто через місяць після її первинного повернення судом апеляційної інстанції та після сплати судового збору при повторній подачі апеляційної скарги; при цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду