Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №820/1751/17

адміністративне провадження №К/9901/2765/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Комсомолець» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «Комсомолець»)на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (колегія у складі суддів: О.П. Лях, М.М. Яковенко, М.І. Старосуд)у справі№ 820/1751/17за позовом Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС)доДП «Комсомолець»простягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

ДФС звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, у якому, з урахуванням уточнень просив, стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих ДП «Комсомолець», суму коштів за податковим боргом по податку на додану вартість (далі - ПДВ) в загальному розмірі 255096 грн. 88 коп.

Свій позов обґрунтовує тим, що у відповідача, згідно даних інтегрованої картки платника з ПДВ обліковується податковий борг перед бюджетом в сумі 255096 грн. 88 коп., який виник у зв'язку із несплатою узгодженого податкового зобов'язання, визначеного податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 №00000062220 у сумі 457181 грн. 25 коп. (а.с.182).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 у задоволенні позову відмовлено. Підставою для такого висновку, був факт погашення ДП «Комсомолець» суми, визначеного податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2015, поточними платежами відповідача з ПДВ, що узгоджується із приписами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України). При цьому суд ствердив, що інтегрована картка платника податків, яка містить інформацію щодо надходження платежів та здійснення нарахування податкового боргу з певних податків не є беззаперечним доказом наявності чи відсутності податкового боргу платника податку.

Натомість, Харківський апеляційний адміністративний суд, постановою від 06.12.2017, рішення суду першої інстанції скасував та задовольнив позов. Стягнув з рахунків у банках, обслуговуючих ДП «Комсомолець», суму коштів за податковим боргом по ПДВ на загальну суму 255096 грн. 88 коп.

Мотивами, якими суд апеляційної інстанції керувався, вбачались із досліджених обставин неодноразового зарахування та зняття з податкового обліку (дані інтегрованої картки платника з ПДВ) відповідача відповідних сум коштів, визначених податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2015, шляхом їх погашення поточними платежами, в тому числі ПДВ, які надходили в період 2016- 2017 років, що в кінцевому результаті (станом на час ухвалення судом першої інстанції постанови у даній справі) мало наслідком наявності у ДП «Комсомолець» податкового боргу у сумі 255096 грн. 88 коп. Разом з тим, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив про не заперечення представником відповідача, під час апеляційного розгляду справи, щодо такого податкового боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказується на допущення судом порушень норм матеріального права, під час розгляду цієї справи, зокрема було надано перевагу пункту 59.5 статті 59 ПК України перед пунктом 1 цієї ж статті, згідно якої податковий орган в разі збільшення податкового боргу, сума якого перевищує 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, має надіслати нову податкову вимогу, що в даній справі зроблено не було. При цьому, згідно першої податкової вимоги, сума боргу складала 244 943 грн. 26 коп., тоді як ціна позову - 255 096 грн. 88 коп. Вказане свідчить, також про можливість звернення до суду із позовом про стягнення боргу лише в сумі 244 943 грн. 26 коп. Щодо порушень норм процесуального права, то з урахуванням приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України, зазначає не дослідження судом апеляційної інстанції факту сплати, на час звернення ГУ ДФС до суду із позовом, податкового бору в повному обсязі та факту узгодження податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015. Окремо зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив відповідність апеляційної скарги позивача вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) в частині її обґрунтувань із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване у ній рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача, згідно даних інтегрованої картки платника, станом на 04.07.2017 обліковується податкова заборгованість по ПДВ у сумі 255096 грн. 88 коп., яка виникла згідно податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0000062220, винесеного на підставі частково узгодженого у судовому порядку (справа №820/6455/13-а, дата надбання чинності рішення суду - 21.01.2015) податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 16.07.2013 №0000202220 у сумі 457181 грн. 25 коп., яке зменшена на розмір переплати по ПДВ в сумі 197912 грн.41 коп.

Також встановлено, у відповідача вперше виник податковий борг 08.11.2016 на суму 244943 грн. 62 коп., у зв'язку із чим сформована та надіслана відповідачу податкова вимога від 09.11.2016 №3828-17, яка станом на час звернення позивачем до суду погашена не була.

Вважаючи, що у відповідача є непогашений податковий борг зі сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015, який у хронологічному порядку зменшувався сплатою поточних зобов'язань, позивач звернувся до суду.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено апеляційним судом, податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Комсомолець» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт перевірки № 2/22.1-04/05460462 від 02.07.2013. На підставі висновків вказаної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202220 від 16.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 820115 грн. 25 коп., у т.ч. за основним платежем у розмірі 362969 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 457181 грн. 25 коп.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення №0000202220 від 16.07.2013 в судовому порядку постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 по справі №820/6455/13-а, позов частково задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 №0000202220 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 362969 грн. Однак, відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визначеного таким рішенням збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 362969 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 94212,25 грн.

У зв'язку із чим, податковим органом було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 року №0000062220, яким ДП «Комсомолець» було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ у загальному розмірі 457181 грн. 25 коп., з яких: 362969 грн. 00 коп. - за основним платежем, 94212 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Дане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та вручено платнику податків.

Абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) ухвала суду апеляційної набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 №0000202220, в частині зменшених сум податкових зобов'язань, є узгодженим з моменту набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції у справі №820/6455/13-а - 21.01.2015.

За приписами підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (пункту 60.4 статті 60 ПК України).

Отже із врахуванням наведених положень та того факту, що податковим органом було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 15.03.2015 №0000062220, Суд приходить до висновку про наявність у позивача обов'язку сплати нараховані суми податкових зобов'язань, згідно даного рішення у той період часу.

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Однак жодних доказів, на підтвердження обставин сплати узгодженого податкового зобов'язання матеріали справи не містять та самим відповідачем не оскаржується, що об'єктивно виключає правомірність дій по виконанню ним приписів визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання.

Згідно із пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України 59.5. у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно, наявної в матеріалах справи вимоги від 09.11.2016 №3828-17 у відповідача рахувався податковий борг у сумі 244943 грн. 62 коп., яка була йому надіслана та вручена.

У відповідності до приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як слідує з рішення суду апеляційної інстанції, досліджено дані інтегрованої картки платника податків ДП «Комсомолець» про рух коштів по поточних грошових зобов'язанням так і сплата відповідних сум таких зобов'язаннях в хронологічному порядку.

Оглянувши відповідні дані інтегрованої картки платника податків ДП «Комсомолець» та зіставивши з встановленими обставинами суду апеляційної інстанції, Суд вбачає на численні неодноразові дії податкового органу протягом 2015-2017 років із зарахуванням поточних платежів платника в рахунок погашення наявного податкового боргу, згідно податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 та їх зняттям.

Разом з тим, на думку Суду, даний факт не має вирішального значення для правильності вирішення даної справи по суті, оскільки за весь період часу наявна сума переплати з внесених ним поточних зобов'язань не перевищувала наявного у відповідача податкового боргу згідно податкового-повідомлення рішення від 10.03.2015, яка жодного разу не зменшувалась шляхом цільової сплати суми такого боргу.

Вбачаючи наведені положення ПК України із урахуванням встановлених та підтверджених матеріалами справи фактичних обставин, Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що у відповідача виник податковий борг зі сплати сум визначених податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 10.03.2015, розмір якого визначається за виключенням наявної переплати з ПДВ.

Таким чином, враховуючи право контролюючих органів звертатись до суду із подібними позовами, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що він повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача у касаційній скарзі, щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Як зазначено Судом, ПК України не покладено на контролюючий орган обов'язку виносити та надсилати нову вимогу в разі існування будь-якого непогашеного зобов'язання, визначеного податковою вимогою, раніше надісланою контролюючим органом. При цьому, приписи пункту 59.1 статті 59 ПК України в частині суми такого боргу не підлягають застосуванню, як це помилково вважає відповідач, так як покладають лише обов'язок на контролюючий орган направляти податкову вимогу по виявленому податковому боргу вперше.

Доказів з погашення ним, визначеної узгодженої суми податкового зобов'язання, згідно податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 відповідачем надано не було, що свідчить про передчасність доводів про сплату ним податкових зобов'язань та порушень позивачем положень статті 87 ПК України, згідно приписів якого на податковий орган покладений обов'язок зараховувати поточні надходження зобов'язань платника податків в рахунок минулих періодів, за умови наявності податкового боргу, що мало місце в даній справі.

Не може бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, доводи відповідача в касаційній скарзі про порушення цим судом вимог процесуального законодавства, оскільки вказані порушення, в більшій мірі, стосуються дій судді суду апеляційної інстанції по відкриттю апеляційного провадження, що передбачено статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017), ухвала щодо чого була остаточною та не підлягала оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Комсомолець» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду