Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №804/10145/15

адміністративне провадження №К/9901/11833/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року (суддя: Суховаров А.В.) у справі № 804/10145/15 за позовом ОСОБА_2 до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження,

УСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Нікопольської РДА про визнання протиправним і скасування розпорядження №193-к-11 від 03.10.2011 про призначення ОСОБА_3 на посаду першого заступника голови райдержадміністрації.

Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху та надано апелянтові строк тридцять днів із дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 КАС України (тут та далі в редакції Закону України від 04.02.2016 №991-VIII, чинній на час звернення позивача з апеляційною скаргою).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, не вказано поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Згідно ч.1 ст. 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Водночас, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач був присутній під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року, однак з апеляційною скаргою звернувся більш, ніж через п'ять місяців. На обґрунтування поважності пропуску стоку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 послався на те, що копію оскаржуваної постанови ним було отримано лише 18 березня 2016 року.

Суд вважає, що вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, з огляду на таке.

Дійсно, за приписами частини другої статті 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В свою чергу, частиною другою статті 167 КАС України у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час, коли особи, які беруть участь у справі, можуть одержати копію постанови в повному обсязі.

Так, на виконання вимог пункту четвертого частини першої статті 163 та частини другої статті 167 КАС України судом першої інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволені позовних вимог, роз'яснено строк і порядок набрання постановою законної сили, строк і порядок її оскарження та оголошено дату складення повного тексту судового рішення, - 12 жовтня 2015 року.

Тобто, будучи обізнаним про дату складення повного тексту судового рішення та маючи об'єктивну можливість звернутись до суду із заявою про отримання копії такого рішення та/або ознайомлення з матеріалами справи скаржник не вчинив жодних дій більш ніж п'ять місяців.

При цьому, жодних об'єктивних причин, які б унеможливлювали вчинення таких процесуальних дій скаржником, ані в апеляційній скарзі, ані в касаційній скарзі не наведено. З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що непоінформованість особи про порушення своїх прав через байдуже ставлення до них або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску процесуального строку.

Частиною другою статті 6 КАС України (в редакції Закону №2234-VIII від 07.12.2017) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав до відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на те, що апеляційну скаргу подано позивачем з пропуском передбаченого законом строку на апеляційне оскарження.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (в редакції Закону №2234-VIII від 07.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року у справі № 804/10145/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець