Історія справи

Верховний

Суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018

м. Київ

К/9901/264/17

826/3650/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017 (головуючий суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Шелест С.Б., суддів Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі №826/3650/17 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, установив:

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації (надалі - Відповідач), за участю третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила:

а) визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 24.02.2017 №2 про відмову ОСОБА_2 у встановленні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А;

б) зобов'язати Київську міської державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати ОСОБА_2 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МИС України по встановленню причинного зв'язку хвороби, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 21.12.2016 №1417.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у встановлені статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017, позов задоволено повністю.

4. У поданій касаційній скарзі Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

5. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що оскільки позивачу в дитячому віці не встановлювався причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, то після набуття повноліття вона втратила право на отримання статусу особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

6. Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подали.

III. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач народилась 18.04.1988.

8. 07.04.1993 на підставі п. 5 ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Держадміністрацією м. Києва ОСОБА_2 встановлено статус дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видане посвідчення серії НОМЕР_1.

9. Правовими підставами для отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, слугувало, що мати позивача в 1986 році була учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має посвідчення категорії 1 серії А. Медичними дослідженнями встановлено, що діти, народжені від батьків-ліквідаторів, належать до групи мутаційного ризику.

10. У відповідності до Експертного висновку від 21.12.2016 №1417 виданого Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України (далі - Експертний висновок №1417) позивачу встановлено діагноз: гостра лімфоблаетна лейкемія, Т- клінічний варіант (за FAB - класифікацією), гострий період.

11. Експертним висновком №1417 встановлено, що захворювання Позивача (гостра лімфоблаетна лейкемія, Т- клінічний варіант (за FAB - класифікацією)) пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

12. З урахуванням Експертного висновку №1417 та враховуючи характер захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, позивачу встановлено І (першу) групу інвалідності.

13. Оскільки причиною захворювання, яке призвело до інвалідності є вплив аварії на ЧАЄС, позивач звернулася до відповідача із заявою щодо встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

14. Протоколом Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 24.02.2017 №2 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні вказаної заяви, з мотивів, що надані позивачем документи не відповідають вимогам ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

15. Вважаючи рішення відповідача від 24.02.2017 №2 незаконним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки причиною захворювання, яке призвело до інвалідності позивача, є вплив аварії на ЧАЕС, що встановлено медичною комісією, позивач набула право на встановлення їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії. Та обставина, що позивач у дитячому віці не проходила медичного обстеження на встановлення інвалідності не спростовує наявності причинного зв'язку між захворюванням та впливом Чорнобильської катастрофи, з огляду на документальне підтвердження цього факту Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України.

IV. ОЦІНКА СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

18. Відповідно до п. 5 ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент видачі посвідчення) до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які народилися після 26.04.1986 від батька, який на час настання вагітності матері має підстави належати до категорії постраждалих, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії постраждалих.

19. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

20. Неповнолітнім дітям, зазначеним у ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.

21. Відповідно до п. 8 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», категорії встановлюються відповідно до ст. 14 зазначеного Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.

22. За змістом ч.1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст. 10, 11 і ч. 3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

23. У свою чергу відповідно до ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, у тому числі, особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

24. Крім осіб, зазначених у ч. 1 цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у ст. 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

25. Аналіз зазначених правових норм свідчить, що до потерпілих від Чорнобильської АЕС відносяться особи, які досягли повноліття, з числа зазначених в ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким спеціалізованою медико-соціальною комісією встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи.

26. Як вже зазначено вище, експертним висновком від 21.12.2016 №1417, виданим Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України встановлено, що захворювання позивача (гостра лімфоблаетна лейкемія, Т- клінічний варіант) пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС. При цьому, Позивачу встановлено І (першу) групу інвалідності.

27. Оскільки причиною захворювання, яке призвело до інвалідності позивача, є вплив аварії на ЧАЕС, що встановлено медичною комісією, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач набула право на встановлення їй статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

28. Доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності у позивача права на встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, ґрунтуються на твердженні, що оскільки позивачу в дитячому віці не встановлювався причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, то після набуття повноліття вона втратила право на отримання статусу особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

29. Аналогічна позиція була викладена відповідачем в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.

30. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.

31. Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що та обставина, що позивач у дитячому віці не проходила медичного обстеження на встановлення не спростовує наявності причинного зв'язку між захворюванням та впливом Чорнобильської катастрофи, з огляду на документальне підтвердження цього факту Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України.

32. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

33. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

34. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

36. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

37. У справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, Рішення від 03.04.2008, п. 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

39. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі №826/3650/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб