Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №814/2655/14

адміністративне провадження №К/9901/1314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 у складі колегії суддів Градовського Ю.М. (головуючий суддя), суддів Лук'янчук О.В., Жук С.І. у справі №814/2655/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов від 22.08.2014 №44103248, №44103047.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 22.08.2014 за ВП №44103047 про стягнення виконавчого збору в сумі 1360,00 грн., від 22.08.2014 за ВП №44103047 про накладення штрафу в розмірі 680.00 грн., від 22.08.2014 за ВП №44103248 про стягнення виконавчого збору в сумі 1360,00 грн., від 22.08.2014 за ВП №44103248 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва зобов'язано провести перерахунок та виплату Жарлікову Є.І., як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 11.04.2011 по 11.10.2011. На виконання рішення суду видано виконавчий лист, за яким 23.07.2014 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження №44103047.

Крім того, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва зобов'язано нарахувати та виплачувати Жарлікову Є.І., як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, починаючи з 11.10.2011 і поки буде чинною норма закону, якою передбачено вказану виплату. На виконання рішення суду видано виконавчий лист, за яким 23.07.2014 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження №44103248.

Листом від 01.08.2014 позивач повідомив відповідача про добровільне виконання рішення суду і надав відповідні розрахунки. В листі вказано про перерахунок пенсії за період з 11.04.2011 по 11.10.2011 та визначення суми доплати в розмірі 691,13 грн. Виплата вказаної суми не відбулася через припинення державного бюджетного фінансування, використання ж коштів Пенсійного фонду на дані виплати заборонено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стосовно нарахування пенсії з 11.10.2011 позивачем вказано, що відбулися зміни в законодавстві, за якими зменшено розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Тому, з дати внесення відповідних змін у позивача відсутній обов'язок нарахування додаткової пенсії за рішенням суду. Оцінивши обставини, викладені в листі позивача, відповідач дійшов висновку про їх невідповідність дійсності. Так, за розрахунками відповідача сума доплати має становити 229,20 грн. щомісяця, у той час як позивач нараховував 114,60 грн. До того ж, норми закону, якими передбачено вказану виплату, а саме: частина 1 статті 28, стаття 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", залишились незмінними. У зв'язку з невиконанням рішення суду боржником, 22.08.2014 відповідачем у рамках виконавчого провадження №44103047 і №44103248 прийнято постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн. і про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.

Суд першої інстанції приймаючи судове рішення про відмову у задоволенні позову виходив з того, що у державного виконавця були визначені частиною 1 статті 28 та частиною 1 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV підстави для стягнення з боржника виконавчого збору через невиконання рішення у строк встановлений для його самостійного виконання та винесення постанови про накладення штрафу на боржника у зв'язку із невиконанням рішення без поважних причин. Суд дійшов висновку, що норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на спірні правовідносини не поширюються, оскільки виконавчі провадження стосувалися зобов'язання державного органу здійснити перерахунок та виплати, а не стягнення коштів з державного органу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що невиконання боржником рішення відбулося у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів на рахунках органу Пенсійного фонду України, що є поважною причиною та виключає можливість стягнення з боржника виконавчого збору і накладення штрафу на підставі частини 1 статті 28 та частини 1 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV.

Відповідачем - Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області подано касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2014.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивач при здійсненні перерахунку пенсії Жарлікову Є.І. за період з 11.04.2011 по 11.10.2011 невірно визначив його розмір, а при відмові у здійсненні перерахунку пенсії починаючи з 11.10.2011 не врахував, що норми закону, якими передбачено вказану виплату, а саме: частина 1 статті 28, стаття 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", залишились незмінними.

Позивачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва подано заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що правильність визначення розміру перерахунку пенсії Жарлікову Є.І. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а державний виконавець позбавлений повноважень самостійно визначати його розмір. Наголошує, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено, що норми статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік і аналогічна ситуація зберігалась протягом 2012-2013 років. Тому, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано положення частини 1 статті 28 та частини 1 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV і підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

У зв'язку з припиненням Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, на підставі статті 52 КАС України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво у справі шляхом заміни позивача його правонаступником - Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції, встановлені статтею 352 КАС України, відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №606-ХIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону №606-ХIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 28 Закону №606-ХIV передбачено, що в разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Частинами 1-2 статті 75 Закону №606-ХIV визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Частиною 1 статті 89 Закону №606-ХIV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки у вигляді стягнення з боржника виконавчого збору та застосування штрафних санкцій за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення та за умови його невиконання без поважних причин.

Водночас, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 05.06.2012 було прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за змістом частини 1 статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Судами попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів було встановлено, що позивачем частково виконано рішення судів, а саме, проведено перерахунок пенсії. Проте, виплата донарахованих сум не відбулася через припинення бюджетного фінансування, про що було повідомлено державного виконавця у строк для самостійного виконання рішення.

Відтак, виконання судового рішення позивачем мало місце, а часткове невиконання судового рішення відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 75, 89 Закону №606-ХIV, що виключає можливість стягнення виконавчого збору та накладення штрафу на боржника.

Правова позиція подібного змісту висловлена Верховним Судом України у постанові від 09.06.2015 року по справі №21-658а15 і колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав відступати від даного висновку щодо застосування норм права.

Колегія суддів касаційного суду відхиляє аргументи касаційної скарги стосовно невірного визначення позивачем розміру перерахунку пенсії Жарлікову Є.І. за період з 11.04.2011 по 11.10.2011.

Відповідно до частин 1-3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Тому, колегія суддів Верховного Суду позбавлена процесуальної можливості встановлювати обставини, на які посилається скаржник і підстави для виходу за межі касаційної скарги, передбачені КАС України, відсутні.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що у державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження відсутні повноваження самостійно визначати розмір перерахунку пенсії та/або ставити під сумнів їх розмір, визначений органом Пенсійного фонду України.

Крім того, не заслуговують на увагу суду доводи скаржника щодо безпідставності відмови позивача у здійсненні перерахунку пенсії починаючи з 11.10.2011, оскільки 14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011. Пунктом 7 частини 1 даного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким визначено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341-343, 350, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі №814/2655/14 за позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанов залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду