Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №814/1350/16

адміністративне провадження №К/9901/14450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №814/1350/16

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара» про стягнення заборгованості

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі судді Золотнікова О. С.) від 21 листопада 2016 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара», в якому просило стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 3286945,26 грн.

2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року адміністративний позов залишено без руху у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору; встановлено строк для усунення недоліків, з урахуванням продовження строку ухвалою від 04 серпня 2016 року, до 29 серпня 2016 року.

3. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року позовну заяву повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року залишено без руху на підставі ч. 6 ст. 187 КАС України у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору; надано апелянту строк для виправлення недоліків апеляційної скарги до 28 жовтня 2016 року.

5. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу повернуто апелянту.

6. Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

9. 02 лютого 2018 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі № 814/1350/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яку ухвалою від 19 лютого 2018 року прийнято до провадження та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Апеляційний суд, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 3 ст.108 КАС України (у редакції, що діяла на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції), виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали від 28 вересня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху та не усуненням недоліків. При цьому, відмовляючи у задоволенні повторного клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд зазначив про відсутність підстав, передбачених ст. 88 КАС України, для звільнення від сплати судового збору.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік на дату звернення не затверджено; судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності. Також зазначає, що заборгованість відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, може бути стягнута лише в судовому порядку. Примусове стягнення цієї заборгованості можливе лише на підставі виконавчого листа в судовому порядку виконання судового рішення. Така заборгованість не є недоїмкою в розумінні Закону № 1058 та може стягуватись органами державної виконавчої служби на підставі вимогти про сплату боргу. Вважає, що судом апеляційної інстанції не досліджено і не встановлено вищезазначених обставин, за результатами правової оцінки яких правомірно прийти до висновку про наявність підставі для звільнення управління від сплати судового збору.

ІV. ОЦІНКА СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у своїй оцінці виходить з наступного.

13. Статтею 187 КАС України (в редакції, яка була чинною на час апеляційного оскарження) встановлені вимоги до апеляційної скарги, частиною шостою якої передбачено необхідність додання до апеляційної скарги документа про сплату судового збору.

14. Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України (в указаній редакції) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

15. За приписами ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

16. За змістом ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

17. Аналогічне правило закріплене і у ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка була чинною на час апеляційного оскарження).

18. Проте, заявляючи повторно клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги і посилаючись на відсутність коштів для сплати судових витрат та інших витрат, пов'язаних з розглядом судових справ, позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів.

19. За приписами п. 1 ч. 3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

20. Суд дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва в установлений судом строк вимог ухвали від 28 вересня 2016 року щодо усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував приписи п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України (у редакції, що діяла на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) та повернув апеляційну скаргу заявнику, оскільки норми Закону України «Про судовий збір» в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги звільнення органів Пенсійного фонду України від сплати судового збору не передбачали, подана у вересні 2016 року апеляційна скарга підлягала оплаті судовим збором і невиконання вказаних вимог було належною підставою для залишення апеляційної скарги без руху та подальшого її повернення. Крім того, посилання на обмежене фінансування державного органу не може бути підставою для звільнення його від сплати судового збору.

21. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та є безпідставними, оскільки позивач пільгами по сплаті судового збору не наділений, документ про сплату судового збору при подачі апеляційної скарги не надав і вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконав. Отже, судом апеляційної інстанції надавалась можливість усунути недоліки апеляційної скарги, що спростовує твердження скаржника про обмеження доступу до суду та порушення принципу рівності сторін.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. Оскільки при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції не порушено норм процесуального права, суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись ст. 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі №814/1350/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. О. Анцупова

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб