Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №808/1092/17

адміністративне провадження №К/9901/3550/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС) на постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 (головуючий суддя - Нестеренко Л.О.) Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (колегія у складі суддів: Мельник В.В., Сафронова С.В., Круговий О.О.)у справі №808/1092/17за позовомПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» (далі - ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго»)доДніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної службипроскасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ДФС, у якому просило: скасувати рішення від 28.02.2017 №0001194613 та рішення від 27.03.2017 №0001954613 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; 2) зобов'язати ДФС вчинити певні дії в частині зарахування платежів згідно платіжних доручень в рахунок сплати Відокремленим підрозділом «Запорізька теплова електрична станція» єдиного внеску відповідно до призначення платежу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачувався належним чином, без порушення строків ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» за Відокремлений підрозділ «Запорізька теплова електрична станція», що підтверджується платіжними дорученнями. При цьому, у податкового органу було достатньо можливостей ідентифікувати дані платежі, як і платника, який їх сплачує.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.08.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані Рішення ДФС №0001194613 від 28.02.2017 та №0001954613 від 27.03.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відносно ПАТ«ДТЕК Дніпроенерго» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція». Зобов'язано ДФС зарахувати платежі ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» згідно платіжних доручень в рахунок сплати Відокремленим підрозділом «Запорізька теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» єдиного внеску відповідно до призначення платежу за грудень 2016 року, січень 2017 року.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що досліджені документи свідчать про своєчасне перерахування ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період грудень 2016 року - січень 2017 року на відповідний казначейський рахунок. При цьому відповідачем не надано належних доказів того, що Відокремлений підрозділ «Запорізька теплова електрична станція» має окремий баланс і самостійно веде розрахунки із застрахованими особами, як і не було з'ясовано податковим органом під час прийняття оскаржуваних рішень, хто саме є податковим агентом в даному випадку. При цьому Відповідач, вважаючи, що ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не є належним платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не вчиняв жодних дій, спрямованих на повернення сплачених коштів, і вимагаючи відповідної сплати саме від Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» фактично створює ситуацію подвійного оподаткування.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволенні позову, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується на те, що відокремлений підрозділ «Запорізька теплова електрична станція» вчасно не сплатив суми єдиного внеску. Сплата основним підприємством ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» за нього даного збору є не можлива, що свідчить про достатні підстави для застосування щодо нього штрафних санкцій та пені, з урахуванням чого винесенні спірні рішення. Крім того, стверджує, що суди не надали оцінки його поясненням під час розгляду справи.

Відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за несвоєчасну сплату єдиного внеску у сумі 2497424 грн. 50 коп. за грудень 2016 року, рішенням №0001194613 від 28.02.2017 застосовано до Відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» штраф у сумі 499484 грн. 89 коп. (20% від своєчасно не сплачених сум єдиного внеску) та нараховано пеню 43041 грн. 77 коп. (0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу) за період з 21.12.2016 до 20.01.2017, а всього - 542526 грн. 66 коп.

Також ДФС прийнято рішення, яким до відокремленого підрозділу застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску у сумі 2441327 грн. 16 коп. за грудень 2016 року № 0001954613 від 27.03.2017 всього - 529785 грн. 04 коп. , у тому числі: штраф у сумі 488265 грн. 43 коп. (20% від своєчасно не сплачених сум єдиного внеску), пеня - 41519 грн. 61 коп. (0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу).

З встановленого судами слідує, що доводи податкового органу як на підставу прийнятих рішень є факт сплати позивачем за відокремлений підрозділ наведених сум збору. Розмір даного збору, як і вчасність його зарахування на казначейський рахунок позивачем, відповідачем не заперечувалось.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону Закон №2464-VI платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 8 статті 9 вищевказаного Закону обумовлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Аналогічне положення кореспондується з Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 року (далі - Інструкція), пунктом 1 розділу VII якої визначено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом Закон №2464-VI покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Застосовуючи наведені положення до встановлених обставин справи, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для накладення на відокремлений підрозділ позивача відповідних санкцій.

Даний висновок ґрунтується на тому, що належні до сплати суми єдиного внеску внесені позивачем за відокремлений підрозділ вчасно, що не є порушенням вимог Закону №2464-VI. Доказами наведеного, є наявні в матеріалах справи платіжних доручень про зарахування сум єдиного внеску на казначейський рахунок.

При цьому, у Суду відсутні будь-які сумніви у законності рішень судів, які оскаржуються відповідачем у суді касаційної інстанції, оскільки ним не зазначено у своїй касаційній скарзі належних доводів, що свідчили б про зворотне. Відповідач не надав допустимих доказів, які б стверджували про законність прийнятих ним рішень, якими застосовано до позивача штрафні санкції та пеня за несвоєчасне перерахування єдиного внеску до бюджету країни.

Звідси також Суд вважає за необхідне зауважити, що основна мета діяльності відповідача в частині адміністрування єдиного внеску, є контроль по його надходженню на відповідні розрахункові рахунки бюджету країни. Подібними висновками обґрунтована постанова Верховного Суду України від 16.06.2015, справа №21-377а15.

Матеріалами справи дана обставина встановлена, а тому занепокоєння відповідача по ненадходженню від відокремленого підрозділу позивача сум єдиного внеску до бюджету країни, сплаченого за нього його основним підприємством є необгрунтованими, а прийняті рішення - незаконні.

Підсумовуючи наведене, суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.08.2017, та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 - без змін. 2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.А. Васильєва С.С. Пасічник