Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

Київ

справа №804/152/16

адміністративне провадження №К/9901/14557/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (суддя Кононенко О.В.)

та ухвалу Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року (судді: Лукманова О.М. (головуючий), Божко Л.А., Прокопчук Т.С.)

у справі № 804/152/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»

до Дніпропетровської митниці ДФС

про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі - ПАТ «ДМКД», декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26 червня 2015 року № 110010000/2015/600405/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 червня 2015 року № 110010000/2015/20064.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «ДМКД» при здійсненні митного оформлення товару подало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані ПАТ «ДМКД» шляхом подання додаткових витребуваних Митницею документів та пояснень, а тому відповідач правомірно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати їх та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем протиправно, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей, не мали наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 червня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «ДМКД».

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

02 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 29 квітня 2015 року між ПАТ «ДМКД» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания», Російська Федерація (продавець) укладено контракт №15-0835-12 на поставку товару - залізорудного концентрату на умовах СРТ - станція Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці. Згідно з додатком № 4 від 27 травня 2015 року до вказаного контракту продавець зобов`язувався поставити залізорудний концентрат за ціною 1977,84 руб. РФ/т на умовах СРТ - станція Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці.

З метою здійснення митного оформлення товару позивач 26 червня 2015 року подав до Митниці митну декларацію № 110010000/2015/021356, в якій митну вартість товару визначив за першим методом (за ціною договору) на рівні 1982,06 руб. РФ/т.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: контракт від 29.04.2015 №15-0835-12; додаток від 27.05.2015 № 4 до контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12; рахунки-фактури (інвойси); залізничні накладні; сертифікати походження товару; сертифікати якості; копію митної декларації країни відправлення від 28.05.2015 №10101100/070515/0000576.

Розглянувши подані позивачем документи, Митниця встановила, що документи не містять усіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом, а також містять розбіжності, зокрема:

1) товар імпортовано за контрактом від 29.04.2015 №15-0835-12 та додатком від 27.05.2015 № 4, який є непрямим, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару. Договір із третіми особами, що пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, ПАТ «ДМКД» не надано;

2) відповідно до зовнішньоекономічного контракту залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується залежно від вмісту Fе. Базова ціна залізорудного концентрату визначається на рівні 1977,84 руб. РФ/т при вмісті Fе 66%. Залежно від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fе надбавка або знижка до базової ціни складає 21,12 руб. РФ/т за 1% Fе долі в пропорції. Відповідно до зазначеного середня вартість одиниці оцінюваного товару заявлена на рівні 1982,06 руб. РФ/т. Декларантом подано до митного оформлення рахунки-фактури продавця, рахунки виробника, які не містять умов поставки та не завірені печаткою підприємства, що видало зазначені рахунки (ВАТ «Стойленский ГОК»). Рахунки виробника містять посилання на відповідні сертифікати якості для можливості ідентифікації за вмістом Fе, ціна залізорудного концентрату при базі Fе 66,5% визначена на рівні 1290 руб. РФ/т. Отже, рахунки виробника та рахунки продавця містять вартість оцінюваного товару, визначену відносно різної базової ціни, що залежить від вмісту Fе. За відсутності договору із третіми особами, що пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, унеможливлене проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості. Рахунки продавця та виробника ідентифікуються між собою лише за вагою та, як зазначено вище, містять ціну товару, визначену залежно від вмісту Fе, що не відповідає ціні рахунку виробника. Таким чином, відповідні документи продавця та виробника містять розбіжності щодо вартості товару, що постачається;

3) надані рахунки продавця та виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, що є підставою для застосування додаткових форм митного контролю;

4) за відомостями графи 46 поданої декларантом копії декларації країни експорту від 28.05.2015 № 10101100/280515/0000576 митна вартість оцінюваного товару на умовах СРТ-Дніпродзержинськ складає 34,72 дол. США/т, що за курсом ЦБРФ станом на день оформлення зазначеної МД складає 1771,34 руб. РФ/т, а це не відповідає ні рахункам виробника, ні рахункам контрактоутримувача;

5) за умовами контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12, додатку від 27.05.2015 № 4 визначено умови поставки СРТ-Дніпродзержинськ, які передбачають покладення на продавця витрат щодо доставки товару до місця призначення на кордоні України. Відповідно до заяви ПАТ «ДМКД», що викладена у листі від 26.06.2015 № 062Д/1655, підтвердження транспортної складової територією України неможливе, тому з урахуванням умов постачання СРТ-Дніпродзержинськ вартість транспортування від виробника до пункту призначення є складовою вартості товару за контрактом, заявленої декларантом як митна вартість.

У зв`язку з цим Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала ПАТ «ДМКД» повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України.

Позивач не виконав вимоги митного органу щодо подання витребуваних документів, тому 26 червня 2015 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600405/1, в якому визначила митну вартість імпортованого ПАТ «ДМКД» товару за резервним методом на рівні 2,9615 руб. РФ/кг, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/20064.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставами для його прийняття стало виявлення митним органом розбіжностей у поданих декларантом документах та відсутності в них усіх даних для визначення митної вартості товару за ціною договору, зокрема: не подано договору, укладеного з третіми особами, хоча зовнішньоекономічний контракт укладався з посередником; документи, що подавалися до митного оформлення містять розбіжності у ціні товару, оскільки в рахунку, наданому виробником, вказана базова вартість незалежно від вмісту заліза в сумі 1290 руб. РФ/т, а також не вказано умови поставки товару посереднику; рахунки контрактоотримувача та рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць; не подано документів на підтвердження вартості перевезення вантажу та формування остаточної вартості, за якою товар продано позивачу.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, відповідач мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору.

Зокрема, судами встановлено, що зовнішньоекономічний контракт є посередницьким, а не прямим, оскільки продавцем товару є ТОВ «Русская горно-металлургическая компания», а відправником товару, відповідно до графи 2 МД №110010000/2015/021356, є ВАТ «Стойленский ГОК». Договір із третіми особами, що пов`язаний із зовнішньоекономічним контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається, ПАТ «ДМКД» не подано.

При цьому товар - залізорудний концентрат - імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fe, проте подані декларантом рахунки-фактури (інвойси) не містять даних відносно вмісту Fe. Такий вміст вказано в поданих сертифікатах якості, але ідентифікувати рахунки-фактури з сертифікатами якості можливо лише за вагою товару. Крім того, в поданих позивачем для підтвердження митної вартості товару рахунках виробника вартість товару визначена в єдиному розмірі на рівні 1290 руб. РФ/т.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що оскільки ціна товару за умовами зовнішньоекономічного контракту розраховується залежно від вмісту Fe, вищевказані невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв`язку з чим відповідач мав право витребувати у позивача додаткові документи.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що рахунки контрактоутримувача та рахунки виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць всупереч вимогам чинного законодавства (передбачено положеннями: Типова технологічна схема здійснення митного контролю залізничних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2015 року № 451 (пункт 21), Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 жовтня 2012 № 1066 (пункт 3.4) та статтею 335 МК України).

Посилання позивача на те, що рахунки-фактури не слідували разом із вантажем, тому й не містять печаток та штампів митних органів, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки ці документи були вказані в графі 24 залізничних накладних щодо товарів (вантажів), які прибули на залізничну станцію призначення і перебувають під митним контролем.

За умовами зовнішньоекономічного контракту від 29 квітня 2015 року № 15-0835-12, додатку від 27 травня 2015 року № 4 визначено умови поставки СРТ-станція Дніпродзержинськ, які передбачають покладення на продавця витрат щодо доставки товару до місця призначення на кордоні України.

Під час здійснення митного оформлення імпортованого позивачем товару відповідачем встановлено, що відповідно до граф 4, 20 залізничних накладних платниками по Російській залізниці є Акціонерне товариство «Перша вантажна компанія», а по Укрзалізниці - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні». При цьому жодних документів щодо взаємовідносин між ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» (продавцем товару) та АТ «Перша вантажна компанія» і ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» до митного оформлення не подано. Відтак зазначена обставина обґрунтовано викликала у Митниці сумнів у тому, що саме продавцем товару - ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» - сплачено витрати на транспортування і що ці витрати були включені до ціни товару.

Таким чином, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що з огляду на суперечність поданих декларантом документів та за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу щодо задекларованої ним митної вартості товару, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для визначення митної вартості товару не за ціною договору (контракту).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДМКД» всупереч вимогам частини першої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з частиною першою статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), не подало до суду будь-яких документів, у тому числі з переліку витребуваних митним органом додаткових документів, які б підтвердили правильність визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору.

З огляду на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (причини вказані в рішенні про коригування митної вартості товарів) відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод. При цьому визначена відповідачем митна вартість ґрунтується на раніше визнаній митній вартості, за якою ввезений ідентичний товар.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Митниця при прийнятті оскаржуваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів діяла правомірно, відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, що знаходиться за межами касаційного перегляду згідно з частиною другою статті 341 КАС України; та не спростовують правильність доводів, якими мотивовані рішення судів попередніх інстанцій, як і не дають підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова