Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 420/4447/20

адміністративне провадження № К/990/2950/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 (у складі колегії суддів: Шевчук О. А. (суддя-доповідач), Бойка А. В., Федусик А. Г.) у справі №420/4447/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог, обставин справи та судового рішення апеляційної інстанцій

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.04.2020 № 18 про відмову ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, на підставі довідки прокуратури Одеської області від 19.03.2020 за № 159, починаючи з січня 2020 року без обмеження її граничного розміру та з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 27.04.2020 № 18 про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 на підставі довідки прокуратури Одеської області № 159 від 19.03.2020 з 01.01.2020 із врахуванням раніше виплачених сум;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На адресу Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі) у справі №420/4447/20, в якому остання просила замінити стягувача у виконавчому листі з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), у зв`язку з тим, що вона є дружиною померлого ОСОБА_2 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі) у справі №420/4447/20.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали, для подання до суду апеляційної інстанції: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; доказів отримання оскаржуваної ухвали суду першої інстанції; документа, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Також роз`яснено апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга буде повернута скаржнику, а у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині пропуску строку на подання апеляційної скарги у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Залишаючи позовну заяву без руху суд апеляційної інстанції установив, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена 16 вересня 2021 року. Разом з тим, апеляційну скаргу разом з додатками здано до відділення поштового зв`язку для направлення до суду апеляційної інстанції 25.10.2021, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України.

Суд апеляційної інстанції вказав, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції отримала 18.09.2021, проте належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини не надала. У зв`язку із зазначеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність витребування у апелянта доказів отримання оскаржуваної ухвали у вказану нею дату, а саме копію конверту, в якому надійшла оскаржувана ухвала суду першої інстанції.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що з копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що з 18.09.2021 по 11.10.2021 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в амбулаторно-поліклінічному закладі.

У підсумку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для поновлення судом строку на апеляційне оскарження, апелянт повинен: надати докази наявності поважних підстав, які унеможливили подати апеляційну скаргу, а саме за період з 12.10.2021 по 24.10.2021; надати докази отримання копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції 18.09.2021; надати документ про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали від 01.11.2021 від ОСОБА_1 до апеляційного суду 24.11.2021 надійшло клопотання про відкриття провадження у справі. До вказаного клопотання також додано квитанцію про сплату судового збору № 0.0.2346210567.1 від 18.11.2021 у розмірі 2270,00 грн та довідку начальника центру поштового зв`язку м. Подільська "Укрпошта" про отримання рекомендованого листа 18.09.2021. У вказаному клопотанні апелянт просила долучити до поданої нею апеляційної скарги квитанцію про сплату судового збору, довідку центру поштового зв`язку про дату отримання оскаржуваної ухвали, а також поновити строк апеляційного оскарження ухвали від 16.09.2021 року та відкрити провадження за її апеляційною скаргою.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначила, що між 12.10.2021 та 24.10.2021, проміжок часу складає 12 днів, з яких 4 вихідні дні. КАС України передбачає строк 15 днів для оскарження ухвали суду першої інстанції. Зважаючи, що після одужання апелянт направила апеляційну скаргу через 12 днів, з яких 4 дні припадають на вихідні, а з 18.11.2021 року в Одеській області введено червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 то, на її думку, є всі підстави для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою та відкриття апеляційного провадження у справі.

Ознайомившись із доводами наведеного вище клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що викладені апелянтом причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є неповажними, оскільки з копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, з 18.09.2021 р. по 11.10.2021 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в амбулаторно-поліклінічному закладі у зв`язку з чим суд вважав обґрунтованими причини пропуску строку за вказаний період, проте в ухвалі про залишення апеляційної скарги, окрім іншого, було зазначено про необхідність надання доказів наявності поважних підстав, які унеможливили подати апеляційну скаргу за період з 12.10.2021 року по 24.10.2021 року, однак таких доказів апелянтом не надано. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи апелянта про те, що з 18.11.2021 року в Одеській області введено червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, оскільки апелянту необхідно було надати докази наявності поважних підстав пропуску строку за період з 12.10.2021 року по 24.10.2021 року.

Ураховуючи те, що апелянтом пропущений строк на апеляційне оскарження та не надано доказів на підтвердження поважних підстав для поновлення такого строку, суд апеляційної інстанції ухвалою від 02.12.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021.

Вважаючи, що відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на звернення до суду перешкоджає доступу до правосуддя, зважаючи на поважність причин такого пропуску, ОСОБА_1 , звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судом апеляціної інстанції допущено порушення норм процесуального права. Звертає увагу на те, що позивачка є особою похилого віку (повних 75 років) з 18.09.2021 року по 11.10.2021 року перебувала на лікуванні. З апеляційною скаргою до суду звернулася 25.10.2021. Також зазначає, що проміжок часу між 12.10.2021 року та 24.10.2021 року (з моменту одужання до моменту подання апеляційної скарги) складає 12 днів, з яких 4 вихідні дні. КАС України для подання апеляційної скарги на ухвалу передбачає строк 15 днів. Вказує, що апелянта хворіла та ухвалу суду першої інстанції отримала під час хвороби, що підтверджено медичною довідкою направленою на адресу суду апеляційної інстанції. На думку апелянта суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив строк на апеляційну оскарження, оскільки в оскаржуваній ухвалі зазначив, що одразу після одужання, а саме 12.10.2021 року ОСОБА_1 повинна була подати апеляційну скаргу, тобто строк для підготовки апеляційної скарги на думку суду дорівнює нулю днів . Також вказує, що клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, яке надійшло 23.11.2021 року не було зареєстроване та відповідно не було долучене разом з квитанцією про сплату судового збору до матеріалів апеляційної скарги.

Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 не відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятними з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України, строки подання скарги - статтею 295 цього Кодексу.

Згідно із статтею 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до частина 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

При цьому наслідком не усунення недоліків апеляційної скарги є відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено судом апеляційної інстанції, що копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 отримано ОСОБА_1 18.09.2021. При цьому з апеляційною скаргою на вказане судове рішення апелянт звернулася до суду апеляційної інстанції 25.10.2021. В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилалась на те, що з 18.09.2021 по 11.10.2021 перебувала на лікуванні. Через 12 днів після одужання апелянт направила апеляційну скаргу. Зазначає, що між 12.10.2021 та 24.10.2021 проміжок часу складає 12 днів, з яких 4 вихідні. КАС України встановлює 15 денний строк на звернення з апеляційною скаргою. Окрім того, на території Одеської області з 18.11.21 встановлено червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

Суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими причини пропуску строку звернення до апеляційного суду за період з 18.09.2021 по 11.10.2021 (перебування на лікарняному), проте визнав неповажними вказані апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження за період 12.10.2021 по 24.10.2021 з огляду на те, що ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів наявності поважних підстав пропуску строку за вказаний проміжок часу. Також відхилив доводи апелянта про те, що з 18.11.2021 року в Одеській області введено червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, оскільки скаржнику необхідно було надати докази наявності поважних підстав пропуску строку за період з 12.10.2021 року по 24.10.2021 року.

У зв`язку із зазначеним відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та як наслідок, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновками та мотивами суду апеляційної інстанції і звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вільний в оцінці доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про поважність або неповажність причин пропуску строку, водночас зазначає, що така оцінка повинна бути належним чином мотивована.

У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, занадто формально підійшов до оцінки обставин в частині пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, не взявши до уваги наведені ним аргументи стосовно того, що після одужання 12.10.2021 апелянт не могла одразу звернутися до суду з апеляційною скаргою, оскільки вона є особою похилого віку та їй був необхідний час для підготовки апеляційної скарги і цей час склав 12 днів (з моменту одужання до моменту звернення з апеляційною скаргою) і він не перевищує п`ятнадцятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у поновленні строків на апеляційне оскарження та внаслідок цього відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, належним чином не врахував доводів скаржника, що призвело до порушення права на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (в аспекті доступу до суду).

Таким чином, заявник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а пропуск строку на апеляційне оскарження є незначним, тому перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

Колегія суддів вважає, що у цій справі зазначений вище пропуск строку на апеляційне оскарження не є співмірним з таким наслідком, як відмова у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на наведені апелянтом аргументи, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Проте, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, не врахував, що обставини, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування причин пропуску строку, дійсно свідчать про те, що вона вчинила усі залежні від неї процесуальні дії для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011).

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, статей 121 295 КАС України знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.

Згідно із частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі №420/4447/20 - скасувати.

Справу № 420/4447/20 направити для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін