Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2021 року у справі №380/3348/20
Постанова КАС ВП від 20.09.2022 року у справі №380/3348/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа №380/3348/20

адміністративне провадження №К/9901/23018/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Сподарик Н.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС - голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 15 квітня 2020 року №157-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити його на посаді начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС;

- стягнути на його користь із Галицької митниці Держмитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення рішення судом першої інстанції.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова КМУ від 02 жовтня 2019 року №858) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема Галицьку митницю Держмитслужби. До того ж, згідно з додатком 2 до Постанови КМУ від 02 жовтня 2019 року №858 прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання Постанови КМУ від 02 жовтня 2019 року №858 ДФС України 25 листопада 2019 року видала наказ №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» (далі - наказ ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг), пунктом 4 якого визначено тримісячний строк проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема Львівської митниці. 28 листопада 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення. 21 грудня 2019 року Львівською митницею ДФС видано наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) згідно списку, до якого включено також ОСОБА_1 , проте попередження про наступне вивільнення згідно із чинним на той момент законом йому ніхто не вручив, лише 11 березня 2020 року вручено попередження про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС відповідно до постанови КМУ від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і Постанови КМУ від 02 жовтня 2019 року №858, з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII та частиною шостою статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Указаним листом ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення із займаної посади 22 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи. Разом із тим, позивач звертався із заявами про переведення до Поліської митниці Держмитслужби та ГУ ДФС у Тернопільській області, проте в своєчасному переведенні йому було відмовлено, а оскаржуваним наказом від 15 квітня 2020 року №157-о його 22 квітня 2020 року звільнено із займаної посади начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. ОСОБА_1 уважає вказаний наказ протиправним, прийнятим із порушенням норм законодавства, оскільки видаючи 15 квітня 2020 року наказ №157-о Львівська митниця ДФС застосувала законодавство про працю, яке не могло застосовуватися в ході реалізації Постанови КМУ від 02 жовтня 2019 року №858 та наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг. ОСОБА_1 зазначав, що рішення про припинення Львівської митниці ДФС внесено до Реєстру 28 листопада 2019 року, тобто до набрання чинності Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» (далі - Закон №440-IX) і Законом України від 12 грудня 2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» (далі - Закон №378-IX), тому норми цих законів не підлягають застосуванню; що до 13 лютого 2020 року Закон №889-VIII не визначав жодних особливостей попередження про наступне вивільнення державних службовців; що у наказі від 15 квітня 2020 року №157-о не зазначено підставу звільнення позивача, а це порушує принцип правової визначеності; що під час звільнення було допущено дискримінацію, оскільки відповідач не застосовував критеріїв професійності, індивідуальної оцінки роботи, не взяв до уваги бездоганного послужного списку позивача; що станом на 25 березня 2020 року у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 270 посад, тоді як голова Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС у попередженні про вивільнення зазначив, що вакантні посади відсутні. На переконання ОСОБА_1 , у нього вже склалися трудові відносини із Галицькою митницею Держмитслужби, оскільки заробітну плату з січня 2020 року по день звільнення йому нараховувала та виплачувала саме Галицька митниця Держмитслужби, яка і визначила йому безпосереднє місце для праці.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС - голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 15 квітня 2020 року №157-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС з 23 квітня 2020 року. Стягнуто із Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 90547,05 грн. Рішення суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць в розмірі 11249,83 грн звернуто до негайного виконання. Установлено такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення коштів: при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід нарахувати, утримати та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки нормами спеціального законодавства, а саме Закону №889-VIII, на момент прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, реорганізацією установи, то саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню; що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, проте без зазначення конкретної причини та підстави звільнення позивача, а загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення; що повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби 08 грудня 2019 року і на момент попередження позивача про наступне вивільнення та прийняття наказу про його звільнення у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 250 посад; що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи; що відповідачами не доведено неможливості продовження позивачем державної служби у новоствореному органі та не надано доказів підставності відмови як у переведенні, так і у прийнятті на роботу з підстав перевірки рівня компетенції та професійних навиків; що із хронології подання заяв щодо переведення на іншу посаду та відповідей на них прослідковується те, що тривалий період часу Львівська митниця ДФС не приймала рішення щодо позивача, що призводило до відкликання листів Поліською митницею Держмитслужби та ГУ ДФС у Тернопільській області; що відповідач не обґрунтував своєї бездіяльності щодо ненадання позивачеві пропозиції зайняття вакантної посади у Галицькій митниці Держмитслужби і причин відмови у задоволенні його заяв про переведення; що дотримання позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку та отримання ним заробітної плати від Галицької митниці Держмитслужби може свідчити про фактичне виникнення трудових відносин між позивачем і цим органом.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року змінено в частині мотивів задоволення позову. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми, які існували на час прийняття і реалізації наказу Львівської митниці ДФС від 11 березня 2020 року №08 «Про попередження про наступне вивільнення», який слугував передумовою для подальшого звільнення позивача; у межах спірних правовідносин саме вручення попередження про наступне вивільнення є подією/фактом, на момент вчинення яких повинен застосовуватися закон, під час дії якого вони настали або мали місце; що визначення в розпорядчих наказах суб`єкта владних повноважень строку реорганізації, а згодом зміна такого строку чи його продовження, не може слугувати підставою протиправності дій/рішень, які прийняті після зміни строку чи його продовження; що внаслідок набрання чинності змін, внесених Законом України від 19 вересня 2019 року №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон №117-IX) і Законом №378-IX, на час попередження позивача про наступне вивільнення відбулася суттєва зміна правового регулювання процедури припинення державної служби внаслідок реорганізації державного органу. Суд апеляційної інстанції зауважив, що строки розгляду, погодження заяв із кадрових питань та прийняття відповідних наказів (про призначення, переведення, звільнення) повинні забезпечити дотримання законних прав працівників і швидке прийняття та реалізацію розпорядчих рішень, а, як слідує із копій заяв позивача щодо переведення, а також копій листів ГУ ДФС у Тернопільській області та Поліської митниці Держмитслужби, будь-які резолюції на цих документах відсутні, що вказує на недотримання Львівською митницею ДФС порядку розгляду та виконання таких. Відповідачами не підтверджено факт належного (коректного) розгляду заяв позивача щодо переведення, що в подальшому мало наслідком відкликання листів Поліською митницею Держмитслужби та ГУ ДФС у Тернопільській області, а це вказує на недотримання Львівською митницею ДФС законодавчих вимог щодо порядку звільнення позивача у зв`язку з реорганізацією та є самодостатньою підставою для задоволення позовних вимог. Інші обставини та мотиви, із яких виходив суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки до предмета доказування, за встановлених обставин, на переконання суду апеляційної інстанції, не входять. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що задовольняючи позов і поновляючи позивача на посаді у Львівській митниці ДФС - в органі, з якого його було протиправно звільнено, суд першої інстанції стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу із Галицької митниці Держмитслужби - з органу, з яким позивач не перебував у трудових відносинах, що є опискою, яка підлягає виправленню судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, ураховуючи вказане, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів задоволення позову, а в іншій частині залишити без змін.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Галицька митниця Держмитслужби 22 червня 2021 року подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог і прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

8. Як на підставу оскарження судових рішень Галицька митниця Держмитслужби у касаційній скарзі послалася на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №440-IX.

IV. Позиція інших учасників справи

9. Відзивів на касаційну скаргу не подано.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 11 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року №1420/0/78-22 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для розгляду цієї справи здійснено заміну судді Уханенка С.А. на суддю Шевцову Н.В.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 19 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників за наявними у справі матеріалами на 20 вересня 2022 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. ОСОБА_1 прийнятий на службу в митні органи у 1991 році, з 02 вересня 2017 року обіймав посаду начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС.

14. Постановою КМУ від 02 жовтня 2019 року №858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 Постанови), зокрема Галицьку митницю Держмитслужби. До того ж, пунктом 2 цієї Постанови вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

15. З метою реалізації пункту 2 Постанови КМУ від 02 жовтня 2019 року №858 ДФС України 25 листопада 2019 року видала наказ №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», відповідно до пункту 1 якого розпочато реорганізацію митниць ДФС, у тому числі Львівської митниці. Згідно з пунктом 2 цього наказу утворено комісії з реорганізації митниць ДФС, а пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Наказом ДФС України від 24 березня 2020 року №14-рг внесено зміни до пункту 4 наказу від 25 листопада 2019 року №30-рг і замінено слова «три місяці» на «шість місяців».

16. За даними Реєстру 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

17. Інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС внесено до Реєстру 28 листопада 2019 року.

18. Розпорядженням КМУ від 04 грудня 2019 року №1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою КМУ від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

19. Відповідно до розпорядження КМУ про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00:00 год 08 грудня 2019 року.

20. 21 грудня 2019 року Львівською митницею ДФС видано наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII згідно списку, до якого включено також ОСОБА_1 .

21. Наказом Львівської митниці ДФС від 07 лютого 2020 року №03 скасовано вказаний наказ від 21 грудня 2019 року №666 як такий, що нереалізований у зв`язку з тривалою відсутністю на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів, передбачених цим наказом, зміною складу Комісії, невиконанням цього наказу, внесенням змін до КЗпП України.

22. Львівською митницею ДФС отримано лист Поліської митниці Держмитслужби, датований 24 грудня 2019 року, з проханням розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 у порядку переведення до Поліської митниці Держмитслужби.

23. 10 лютого 2020 року до Львівської митниці ДФС надійшла заява позивача, датована 10 січня 2020 року, про розгляд питання щодо звільнення його із займаної посади у Львівській митниці ДФС в порядку переведення до Поліської митниці Держмитслужби.

24. 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівської митниці ДФС із запитом, у якому просив розглянути його заяву від 10 лютого 2020 року.

25. 21 лютого 2020 року Львівська митниця ДФС надала відповідь про те, що не може звільнити позивача в порядку переведення, оскільки Поліська митниця Держмитслужби 17 лютого 2020 року відкликала свій лист від 24 грудня 2019 року.

26. Наказом Львівської митниці ДФС від 11 березня 2020 року №08 «Про попередження про наступне вивільнення» наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС забезпечити скерування відповідно до статті 9-1 Закону №889-VIII попереджень про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно списку, до якого включено також ОСОБА_1 .

27. Попередження про наступне вивільнення із займаної посади у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 скеровано на електронну пошту 11 березня 2020 року і цього ж дня позивач з таким ознайомився. Одночасно ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

28. Наказом в.о. начальника Львівської митниці ДФС - голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 15 квітня 2020 року №157-о ОСОБА_1 звільнено 22 квітня 2020 року із займаної посади начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава: попередження про наступне вивільнення від 11 березня 2020 року.

29. 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 і ГУ ДФС у Тернопільській області подали до Львівської митниці ДФС заяву та лист із проханням звільнити позивача в порядку переведення до ГУ ДФС у Тернопільській області.

30. 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 знову звернувся до Львівської митниці ДФС із заявою про звільнення із займаної посади в порядку переведення до ГУ ДФС у Тернопільській області.

31. 22 квітня 2020 року Львівська митниця ДФС повідомила позивача про залишення поданих заяв без розгляду, оскільки листом від 21 квітня 2020 року ГУ ДФС у Тернопільській області відкликало свій лист від 15 квітня 2020 року.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

32. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон №889-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

34. Дія Закону №889-VIII поширюється на державних службовців, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; інших державних органів (пункти 2, 8 частини другої статті 3 цього Закону).

35. Приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII закріплено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

36. Частиною п`ятою статті 22 Закону №889-VIII визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

37. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

38. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

39. Приписами частини першої статті 87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

40. За змістом абзацу першого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

41. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

42. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, у пунктах 1, 4, 5 якого зазначено, що дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації. Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

43. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

45. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

46. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №440-IX.

47. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

48. Предметом спору в цій справі є правомірність наказу в.о. начальника Львівської митниці ДФС - голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 15 квітня 2020 року №157-о, яким позивача 22 квітня 2020 року звільнено з посади начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією державного органу.

49. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

50. У частині третій статті 5 Закону №889-VIII, який є спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, чітко визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

51. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII (у редакції до набрання чинності Законом №117-IX) процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалася законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалося лише у разі, якщо державного службовця не можна було перевести на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовився від такого переведення.

52. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №117-IX, яким внесені зміни та доповнення до Закону №889-VIII, зокрема частиною першою статті 83 цього Закону (у редакції Закону №117-IX) передбачено, що державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

53. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом №117-IX) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

54. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон №440-IX, яким частину третю статті 87 Закону №889-VIII доповнено новим абзацом першим такого змісту: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».

55. Водночас приписами частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом №117-IX) визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

56. Вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, ураховуючи неодноразове внесення змін до Закону №889-VIII.

57. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

58. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

59. Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

60. Як наголосив Верховний Суд у постановах від 16 лютого 2022 року в справах №380/3389/20, №380/3435/20, №380/3654/20, №380/4357/20, від 07 липня 2022 року в справі №380/3754/20, від 28 липня 2022 року в справі №380/6958/20 та інших, правовідносини щодо звільнення між роботодавцем і працівником, зокрема у разі реорганізації підприємства, виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення.

61. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач попереджений про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією державного органу 11 березня 2020 року, а 22 квітня 2020 року він звільнений оскаржуваним наказом від 15 квітня 2020 року №157-о.

62. Таким чином, процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, а так само і на момент видання оскаржуваного наказу, в цій справі врегульована нормами Закону №889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами №117-IX та №440-IX), що виключає застосування до спірних правовідносин КЗпП України.

63. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09 червня 2022 року в справі №380/3269/20, від 28 липня 2022 року в справах №140/6353/20, №380/3613/20, №380/3645/20, №380/3655/20, від 03 серпня 2022 року в справі №380/3764/20 та інших.

64. Після подання Галицькою митницею Держмитслужби касаційної скарги у цій справі Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування норми частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №440-IX.

65. Зокрема, у постановах від 28 липня 2021 року в справі №640/11024/20, від 08 грудня 2021 року в справі №380/3646/20, від 16 лютого 2022 року в справах №380/3389/20, №380/3435/20, №380/3654/20, №380/4357/20, від 22 лютого 2022 року в справі №380/3547/20, від 09 червня 2022 року в справах №380/3269/20, №380/3833/20, від 07 липня 2022 року в справі №380/3754/20, від 19 липня 2022 року в справах №380/3677/20, №380/3753/20, від 28 липня 2022 року в справах №140/6353/20, №380/3613/20, №380/3645/20, №380/3655/20, №380/6958/20, від 03 серпня 2022 року в справі №380/3764/20, від 15 вересня 2022 року в справах №380/3624/20, №380/3661/20, від 19 вересня 2022 року в справі №380/3444/20 та інших Верховним Судом досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ (у редакції Закону №117-IX) у сукупності з нормами частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції Закону №440-IX).

66. У наведених постановах Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону №889-VIII слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

67. Аналізуючи норми Закону №889-VIII, якими визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оскаржуваного наказу, Верховний Суд зробив висновок про те, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати працівникові іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

68. Водночас не має підстав для застосування до спірних правовідносин положень КЗпП України щодо обов`язку пропозиції вакантних посад при реорганізації державного органу, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до спеціального закону - Закону №889-VIII, шляхом виключення із попередньої редакції речення, яке визначало наявність обов`язку суб`єкта призначення виконати обов`язок пропонування посад.

69. Такого підходу Верховний Суд дотримувався і у постанові від 23 грудня 2021 року в справі №380/3551/20, де також зазначив, що вжите у пункті 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з переведення без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Вирішення питання переведення чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

70. У цій справі Верховний Суд ураховує, що редакції статей 41, 87 Закону №889-VIIІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом №117-IX, які набули чинності з 25 вересня 2019 року, та із Законом №440-IX, які набули чинності з 13 лютого 2020 року) були чинними як на момент попередження позивача про наступне вивільнення (11 березня 2020 року), так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення (15 квітня 2020 року), та, відповідно, підлягали застосуванню.

71. Верховний Суд зазначає, що наказом ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС і утворено Комісію з її реорганізації, проте вказані дії не породжували для позивача правових наслідків, оскільки правовідносини щодо звільнення між роботодавцем і працівником, зокрема у разі реорганізації підприємства, виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. Водночас невиконання усіх необхідних заходів з реорганізації у визначені головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС строки не зупиняє та не відміняє саму реорганізацію, яка триває до моменту внесення до Реєстру запису про припинення юридичної особи у зв`язку з реорганізацією. Із попередженням про наступне вивільнення позивач ознайомлений 11 березня 2020 року і 22 квітня 2020 року звільнений наказом від 15 квітня 2020 року №157-о. На цей момент діяла редакція Закону №889-VIІI, яка врегульовувала процедуру звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Львівською митницею ДФС дотримано обов`язок завчасного попередження позивача про наступне вивільнення у межах строків і в порядку, установлених Законом №889-VIII.

72. З приводу висновків судів першої та апеляційної інстанцій про неналежний розгляд Львівською митницею ДФС заяв про переведення позивача і допущених порушень у частині незабезпечення його права на переведення, Верховний Суд указує, що до спірних правовідносин застосовуються норми спеціального закону, тобто Закону №889-VIІI, якими на відповідача не був покладений обов`язок забезпечити працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання переведення законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення, і, відповідно, наявність заяви працівника про переведення не створювала для суб`єкта призначення обов`язку такого переведення.

73. Необхідно також звернути увагу на те, що Поліською митницею Держмитслужби та ГУ ДФС у Тернопільській області були відкликані їхні листи щодо переведення позивача, про що останньому повідомлено Львівською митницею ДФС. При цьому обставини, які слугували підставою для відкликання Поліською митницею Держмитслужби та ГУ ДФС у Тернопільській області вказаних листів, не мають відношення до предмета спору в цій справі, й твердження судів попередніх інстанцій про те, що такі листи були відкликані саме у зв`язку з несвоєчасним їхнім розглядом Львівською митницею ДФС, як і посилання суду першої інстанції на кількісний склад працівників відповідного митного органу, є безпідставними.

74. Разом із тим, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ прийнято без конкретизації причин і підстав звільнення позивача, оскільки зі змісту цього наказу слідує, що у ньому вказано підставу для його видання (попередження про наступне вивільнення, у якому чітко й конкретно окреслено, що воно надається у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС) та чітко зазначено підстави звільнення (пункт 4 частини першої статті 83, пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII); в наказі вказано дату припинення трудових відносин.

75. В обсязі установлених судами у цій справі фактичних обставин, ураховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування норм частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції Закону №440-IX) та пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII (у редакції Закону №117-IX), Суд дійшов висновку про дотримання Львівською митницею ДФС установленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII та, відповідно, про відсутність правових підстав для задоволення позову.

76. Суди першої та апеляційної інстанцій не проаналізували належним чином обставини, які склалися у спірних правовідносинах, неправильно розтлумачили норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про задоволення позову.

77. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

78. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 351 КАС України, касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

IХ. Судові витрати

79. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.

Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року в справі №380/3348/20 скасувати.

3. Ухвалити у справі №380/3348/20 нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

Н. В. Шевцова