Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.06.2018 року у справі №818/48/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №818/48/16

адміністративне провадження №К/9901/19250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

18 січня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача по проведенню планової перевірки; визнати протиправним та скасувати наказ від 29.12.2015 р. № 1565.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року адміністративний позов задоволений, визнано протиправним та скасовано наказ від 29.12.2015 року № 1565 по проведенню документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2; визнані протиправними дії ДПІ в м. Сумах по проведенню документальної планової виїзної перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача безпідставно включено до плану-графіку проведення перевірок на 1 квартал 2016 року, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, оскільки відповідачем не подано доказів вчинення будь-яких дій, направлених на проведення виїзної перевірки, то суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження податкового органу про те, що виїзна перевірка була фактично проведена.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного від 18 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не надано суду доказів оскарження включення позивача до плану-графіка перевірок і матеріали справи таких доказів не містять, а, оскільки наказ про проведення перевірки містить всі необхідні реквізити (дані), передбачені законом, колегія суддів дійшла висновку про наявність у податкового органу встановлених законом правових підстав для винесення наказу. Крім цього суд зазначив, що підстави для скасування наказу відсутні також у силу того, що його дія, як акту індивідуальної дії, вже вичерпана фактом проведеної перевірки, за результатами якої складений Акт.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказав, що податковим органом безпідставно віднесено позивача до платників податку з високим ступенем ризику та неправомірно призначено на цій підставі документальну планову виїзну перевірку. Також зазначив, що фактично наказ про проведення перевірки вручений позивачу 2.01.2016 року, а перевірка повинна була розпочатись 11.01.2016 року, отже відповідачем не доведено право на проведення перевірки, встановлене п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (арк. справи 115-118).

10.10.2016 року на адресу ВАС України від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач вказав, що позивачем не надано доказів оскарження правомірності включення до плану-графіка перевірок. Крім того, оскільки документальна планова перевірка позивача була фактично проведена на підставі оскаржуваного наказу, за наслідками якої складно відповідний акт, то оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині його скасування задоволенню не підлягають. Просив врахувати правову позицію ВСУ, викладену в постанові від 24.10.2010 року, відповідно до якої, саме на етапі допуску до перевірки платник податку може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. З врахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін (арк. справи 132-133).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9.02.2018 року касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 29.12.2015 року начальником ДПІ в м. Сумах прийнятий наказ № 1565 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року (арк. справи 10).

Повідомленнями від 29.12.2015 року №175 контролюючий орган повідомив позивача, що згідно з планом-графіком проведення перевірок, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, ст. 77, п.82.1 ст. 82 ПК України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та наказу №1565 від 29.12.2015 року, з 11.01.2016 року буде проводитись документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року (арк. справи 44).

Вказане повідомлення разом із оскаржуваним наказом направлено позивачу засобами поштового зв'язку та отримано позивачем особисто 02.01.2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (арк. справи 43-44), та не заперечується позивачем.

Не погоджуючись із законністю дій, що передували винесенню наказу, та з наказом про проведення перевірки, внаслідок необґрунтованого включено позивача до плану-графіку проведення перевірок на 1 квартал 2016 року, як платника, з високим ступенем ризику діяльності, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, та вважає що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Приписами пункту 77.1 статті 77 ПК України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до п. 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року №524, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за № 751/27196, затверджений Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок), який розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків. Цей Порядок є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, та підлягає застосуванню, як джерело права відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року).

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку узгоджені відповідно до Порядку координації одночасного проведення планових перевірок (ревізій) контролюючими органами та органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 805, з органами державного фінансового контролю проекти планів-графіків на наступний квартал подаються до ДФС територіальними органами ДФС не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу у вигляді електронного файла. Інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків, включеним до проекту плану-графіка, подаються засобами інформаційних систем ДФС у той самий термін.

Після остаточного узгодження електронних баз проектів планів-графіків територіальні органи ДФС надають департаментам податкового та митного аудиту, доходів і зборів з фізичних осіб паперовий варіант плану-графіка з відповідними додатками з дотриманням вимог направлення документів з грифом «ДСК» та за потреби обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка.

Пунктом 5 розділу І Порядку передбачено, що план-графік складається із планів графіків територіальних органів Державної фіскальної служби та затверджується Головою Державної фіскальної служби.

Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів Державної фіскальної служби.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як вказувалось судом вище, позивач отримав копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що документальна виїзна планова перевірка платника податків можлива за умови включення останнього до плану-графіка проведення перевірок та прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу оформленого наказом рішення про проведення такої перевірки.

Оскаржуваний наказ містить найменування органу державної фіскальної служби, який прийняв рішення, дату рішення, найменування та реквізитів суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мету, виду перевірки, періоду діяльності, який буде перевірятися, підстав для проведення перевірки, дати початку та тривалості перевірки. Оскаржуваний наказ підписано начальником ДПІ у м. Сумах та скріплений печаткою.

До того ж, під час апеляційного розгляду справи представник відповідача зазначив, що на виконання вказаного наказу, посадовими особами податкового органу фактично проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої складений Акт перевірки, який направлено на адресу позивача. Факт складання та направлення позивачу акту перевірки був визнаний представником позивача.

За таких обставин суд погоджується також з висновком суду апеляційної інстанції, що підстави для скасування наказу відсутні у силу того, що його дія, як акту індивідуальної дії, вже вичерпана фактом проведеної перевірки, за результатами якої складено Акт.

Суд не приймає твердження позивача в касаційній скарзі про те, що фактично наказ про проведення перевірки вручений позивачу 2.01.2016 року, а перевірка повинна була розпочатись 11.01.2016 року, отже відповідачем не доведено право на проведення перевірки, встановлене п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, оскільки це не відноситься до спірного питання даної справи.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року по справі № 818/48/16, - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року по справі № 818/48/16, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник В.П. Юрченко