Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа №522/839/17

адміністративне провадження №К/9901/43814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М., суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (суддя Потапчук В.О.) у справі №522/839/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу.

УСТАНОВИВ:

1. 16.01.2017 позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, по якому просила визнати дії посадових осіб управління інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської Міської Ради протиправними; постанову заступника начальника управління-начальника інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської Міської Ради Якименка Р.К. від 28.11.2016 № 067/16 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 12 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500 гривень - скасувати за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, закривши провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 96 КУпАП.

2. В обґрунтування позову зазначила, що постанову винесено незаконно, оскільки в діях позивача взагалі відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того позивач вважає, що при складенні постанови було безпідставно установлено факт порушення позивачем норм законодавства при будівництві.

3. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2017 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1

4. Не погоджуючись з постановою суду, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради оскаржило її до суду апеляційної інстанції.

5. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з тим, що не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги та надано строк для усунення недоліків до 21.04.2017.

6. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не виконало вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017, а тому ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року апеляційну скаргу було повернуто апелянту.

7. 03.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна Відповідача на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 у зазначеній справі було відкрито провадження. Станом на 20.06.2018 відзив від Позивача не надходив.

9. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, зазначаючи, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали було допущено порушення норм процесуального права та не враховано те, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №306/17/16-а Відповідач як суб'єкт владних повноважень позбавлений обов'язку сплачувати судовий збір.

10. Оцінюючи наведені аргументи, Суд виходить з того, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

11. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи [так само як постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)] про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

12. У частині четвертій статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

13. Як вбачається з матеріалів справи, предметом даної справи є оскарження Позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення.

14. У постанові від 05.04.2018 у справі № 653/2075/15-а Верховний Суд висловив правову позицію:

«Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає».

15. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.12.2016 по справі № 21-1410а16.

16. Суд не має підстав не погодитися з вищенаведеними позиціями Верховного Суду та Верховного Суду України.

17. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

18. Враховуючи неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. задовольнити.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі №522/839/17 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб