Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.07.2018 року у справі №815/5617/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №815/5617/16

провадження №К/9901/54560/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними та скасування висновку, наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Марина П. П., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Потапчук В. О. (головуючий), Семенюка Г. В., Шляхтицького О. І.

І. Суть спору

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до прокуратури Одеської області (надалі також відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог та їх уточнень, просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати висновок про результати службової перевірки за публікаціями в мережі Інтернет щодо викриття у місті Чорноморську організованого злочинного угрупування, до складу якого входили працівники поліції та прокуратури, складений 17 жовтня 2016 року та затвердженого прокурором Одеської області 20 жовтня 2016 року;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 21 вересня 2016 року № 2223к про звільнення із органів прокуратури та займаної посади та прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області юриста 1 класу ОСОБА_1 ;

1.3. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 16 листопада 2017 року № 2081к про внесення змін у наказ прокурора Одеської області від 21 вересня 2016 року № 2223к;

1.4. поновити його на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

1.5. стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 вересня 2016 року по день прийняття судового рішення з урахуванням розміру середньоденного заробітку у сумі 477,53 гривень.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржуваний наказ про звільнення із займаної посади є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки підставою для прийняття зазначеного наказу стали матеріали кримінального провадження, в яких позивач не був ані процесуальним керівником, ані старшим групи прокурорів. До того ж, матеріали наглядових проваджень, письмові пояснення слідчих, оперуповноваженого, протокол огляду службового кабінету не підтверджують вчинення позивачем в рамках даних кримінальних проваджень будь-яких дій.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідача наголошував на тому, що звільнення позивача відбулось із дотриманням норм діючого законодавства, а саме на виконання приписів Дисциплінарного статуту прокуратури України. На час звільнення прокурором Одеської області були встановлені обставин вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, несумісних із займаною посадою, отримано його особисте пояснення, якому було надано оцінку з урахуванням встановлених під час досудового розслідування обставин позаслужбових стосунків позивача зі сторонніми особами. На думку відповідача, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугував саме встановлений факт позаслужбових стосунків позивача з притягнутим до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та сприяння останньому в ухиленні від кримінальної відповідальності за скоєні тяжкі злочини.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з жовтня 2005 року, в тому числі з березня 2016 року на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області.

5. Присягу працівника прокуратури позивач прийняв 31 січня 2011 року, а з положеннями Кодексу професійної етики ознайомлений 15 травня 2013 року.

6. Відповідно до наказу прокурора Одеської області від 5 квітня 2016 року «Про розподіл обов`язків між працівниками Іллічівської прокуратури» ОСОБА_8 здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, сумісно з прокурором ОСОБА_9

7. ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі встановленого у ході службової перевірки факту причетності позивача до скоєння ганебних вчинків, які несумісні з виконанням функцій прокурора.

8. Так, суди встановили, що прокурор ОСОБА_1 був обізнаний про минуле життя раніше судимого ОСОБА_7 та підтримував із ним дружні відносини.

9. ОСОБА_7 , будучи обізнаним про службове становище ОСОБА_1 , протягом 2016 року сумісно з іншими особами скоїв ряд злочинів: крадіжки з проникненням в житло, а також причинив різним особам тілесні та вогнепальні ушкодження.

Уночі 5 липня 2017 року в м. Чорноморськ, він з приятелями вчинив бійку. Наступного дня він сумісно з ними, з метою помсти за бійку, здійснив пошук інших учасників конфлікту та побив ОСОБА_10 , спричинив йому тілесні ушкодження з приводу яких ОСОБА_11 був госпіталізований, та знаходився тривалий час в реанімації.

Також ОСОБА_12 сумісно приятелями, організованою групою, за версією слідства, здійснював інші злочини-крадіжки з квартир, стрільбу в громадському місті з пістолета по людям, з причиненим вогнепальних тілесних ушкоджень.

10. ОСОБА_1 входив в призначену групу прокурорів з нагляду за кримінальним провадженням за фактом спричинення тілесних ушкоджень

ОСОБА_13 . Перевіркою, здійсненою прокуратурою Одеської області, встановлено, що з моменту реєстрації кримінального провадження слідчим не проведеної жодної слідчої дії та не дано доручень оперативним співробітникам щодо їх проведення.

12. За членами злочинного угрупування ОСОБА_7 співробітниками СБУ за дорученням військової прокуратури Південного регіону України здійснювались негласні оперативно - розшукові дії та негласний нагляд. Під час вказаного нагляду був задокументований неформальний, позаслужбовий зв`язок ОСОБА_1 із ОСОБА_7 та встановлено, що під час телефонних розмов ОСОБА_1 був обізнаний про противоправні поступки ОСОБА_7 , інформував останнього про дії правоохоронних органів щодо розшуку осіб, причетних до спричинення ушкоджень Полозкову, а також надав інші поради та консультації.

13. ОСОБА_1 , дізнавшись 5 липня 2016 року про вчинення ОСОБА_7 тяжкого злочину, будь яких дій для викриття вказаного злочину не здійснив і скрив його від правоохоронних органів.

14. 31 липня 2016 року, дізнавшись про скоєння ОСОБА_7 наступного злочину, пов`язаного зі стрільбою та спричиненням ним вогнепальних поранень ОСОБА_1 будь яких дій, як співробітники правоохоронного органу, для його розкриття не прийняв, скрив вказану інформацію від слідства.

15. 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 , будучи обізнаним, як працівник правоохоронного органу, з методикою оперативно-розшукової діяльності, надавав поради ОСОБА_14 як уникнути відповідальності за скоєне, отримував від останнього інформацію про лжесвідків для виклику їх в прокуратур, допиту та формуванню на їх базі неправдивих обставин щодо непричетності ОСОБА_7 до скоєного.

16. Наказом прокурора Одеської області від 20 вересня 2016 року № 418 призначено проведення службової перевірки викладених у мережі Інтернет відомостей щодо викриття у м. Чорноморську організованого злочинного угрупування, до складу якого входили працівники поліції та прокуратури, та створено комісію для проведення службового розслідування.

17. Відповідно до наказу прокуратури Одеської області від 21 вересня 2016 року № 2223к позивача звільнено з посади прокурор Іллічівської місцевої прокуратури та з органів прокуратури до закінчення службового розслідування за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

18. Відповідно до висновку про результати службової перевірки за публікаціями в мережі Інтернет відомостей щодо викриття у м. Чорноморську організованого злочинного угрупування, до складу якого входили працівники поліції та прокуратури від 17 жовтня 2016 року, затвердженого прокурором Одеської області 20 жовтня 2016 року, зокрема, встановлено, що військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України 20 вересня 2016 року за результатами проведених негласних слідчих дій (розшукових) в ході розслідування кримінального провадження № 12016162500000562, розпочатого 17 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 187, частиною другою статті 296, частиною першою статті 376, частиною першою статті 377, частиною п`ятою статті 185, частиною четвертою статті 296, частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України, задокументовано факт причетності до діяльності організованої злочинної групи, спрямованої на вчинення корисливих злочинів проти власності з метою незаконного збагачення, прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 , 20 вересня 2016 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 121, частиною п`ятою статті 185, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України. Під час службової перевірки позивач заперечував проти своєї причетності до скоєних кримінальних правопорушень та пояснив, що ніяких злочинних дій не вчиняв, винним себе не вважає, водночас вказані пояснення розцінені комісією критично, як спробу уникнути від відповідальності.

19. 16 листопада 2017 року прокурором Одеської області на підставі пункту 3 частини першої статті 11, пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прийнято наказ № 2081к, яким змінено наказ від 21 вересня 2016 року № 2223к і визначено юриста 1 класу ОСОБА_1 визначено вважати звільненим з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури та з органів прокуратури за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості ОСОБА_1 незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, з 20 жовтня 2016 року, підставою вказаного наказу визначено висновок службової перевірки від 20 жовтня 2016 року.

20. Не погоджуючись із вказаними наказами, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

21. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 8 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, в позові відмовив повністю.

22. Такі свої рішення суди мотивували тим, що викладені в оскаржуваних наказах обставини повністю підтверджуються матеріалами службового розслідування, а характер накладеного дисциплінарного стягнення відповідає ступеню вини і тяжкості вчиненого позивачем проступку.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

23. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

24. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

25. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне регулювання та оцінка Верховного Суду

26. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

28. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру», згідно з частиною третьою статті 16 якого прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

32. За приписами частин третьої, четвертої статті 19 цього ж Закону прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

Прокурор зобов`язаний:

1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;

2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;

3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

33. Відповідно до статті 36 Закону України «Про прокуратуру» особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю:

неухильно додержуватися Конституції та законів України;

сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;

захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави;

постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання прокурора».

34. Як правильно зазначили суди, в основі поведінки працівника прокуратури закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. При цьому, складаючи Присягу, працівник прокуратури покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

35. Своєю чергою, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння працівником прокуратури проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів прокуратури та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

36. Відповідно до статті 6 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 (надалі - Кодекс) при виконанні службових обов`язків працівник прокуратури має поважати права та свободи людини і громадянина відповідно до вітчизняних та міжнародних правових норм, усвідомлюючи, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

37. За приписами статті 15 Кодексу при виконанні службових обов`язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

38. Статтею 18 Кодексу обумовлено, що працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

39. Підстави звільнення прокурора з посади визначені частиною першою статті 51 указаного Закону.

40. Поряд із цим, статтею 43 Закону України «Про прокуратуру» визначені підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, згідно з частиною першою якої прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з таких підстав:

невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків (пункт 1);

вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (пункт 5);

систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6);

втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення (пункт 8).

41. Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом (частина друга цієї ж статті).

42. Відповідно до пункту 51 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» цього Закону дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1795-XII (далі - Статут).

43. Статтею 2 Статуту передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

44. Відповідно до статті 8 Статуту дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

45. Стаття 9 Статуту серед дисциплінарних стягнень виокремлює звільнення.

46. З вищенаведеного правового регулювання висновується, що, як правильно зауважили суди, робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед Державою та суспільством, а тому вимоги щодо поведінки працівників прокуратури є більш суворими і в першу чергу вимагають від таких осіб суворо додержуватись та поважати вимоги закону та правила суспільного життя. У разі скоєння вчинку, який можна кваліфікувати як ганебний, така особа не має права продовжувати службу в органах прокуратури, оскільки робота на таких посадах передбачає високі моральні якості та бездоганну поведінку не тільки в робочий час, а і поза межами роботи.

47. Зважаючи на встановлені судами фактичні обставини цієї справи у їх взаємному зв`язку та сукупності, беручи до уваги позицію сторін, Верховний Суд вважає доведеним у випадку, що розглядається, факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а також констатує співмірність стягнення тяжкості цього проступку.

48. Відтак, висновок судів щодо відсутності підстав для задоволення позову є правильним.

49. Що ж стосується доводів позивача про неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності до набрання законної сили вироком суду, в якому будуть констатовані обставини, що ставляться йому в провину, слід зауважити, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

50. Вирішення питання про правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях особи.

51. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

52. В іншій частині покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи позивача висновків судів також не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.

53. Натомість Верховний Суд діє в установлених статтею 341 КАС України межах, за змістом яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

54. За наведеного правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильній юридичній оцінці встановлених фактичних обставин справи, із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

55. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати в порядку статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 815/5617/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова