Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

м.Київ

справа №750/1984/17

адміністративне провадження №К/9901/22785/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Дейнеко Віктора Сергійовича на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 квітня 2017 року (суддя: Жук М.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (судді: Саприкіна І.В., Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі №750/1984/17 за позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Дейнека Віктора Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Дейнека В.С., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 18.02.2017 серії ДР №117531 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Дейнека В.С. від 18.02.2017 серії ДР №117531 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до означеної постанови, в цей день приблизно о 10 год. 02 хв., керуючи транспортним засобом марки «ІЖ 271790», д.н.з. НОМЕР_1, позивач проїхав перехрестя вул. Громадська та просп. Миру у м. Чернігові на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим допустив порушення вимог п. 8.7.3. «ґ» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з огляду на що дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваної постанови та, як наслідок, наявність підстав до її скасування.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно частини другої статті 122 КУпАП відповідальність настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника (…).

Відповідно до п.п. «ґ» п.8.7.3 ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується скаржником, запис безпосередньо обставин вчинення правопорушення позивачем з технічних причин на відеореєстраторі не зберігся. Наданий суду DVD-диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського містить лише фіксацію процесу складання постанови про адміністративне правопорушення, однак не містить запису події - проїзду на забороняючий сигнал світлофору та, відповідно, не підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому позивач, заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, спілкуючись з інспектором, зазначав про те, що ним не порушено вимоги п.8.7.3 ПДР України.

Враховуючи, що позивачем факт вчинення адміністративного правопорушення не визнається, а відповідач не довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та фактично зводиться до переоцінки доказів та встановлених по справі обставин, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Дейнека Віктора Сергійовича, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: В.М. Бевзенко

О.В. Білоус