Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.03.2018 Київ К/9901/16941/18 826/14652/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016

в адміністративній справі 826/14652/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Система»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі ДПІ) у липні 2016 року завернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 в зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду України від 26.10.2016 відкрито провадження у справі.

06.02.2018 справа надійшла до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Згідно з приписами частини 1 статті 244 КАС України суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 вбачається, що судом було відмовлено у задоволенні касаційної скарги ДПІ та залишено в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/14652/14 якою задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Система» та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 28.05.2014 №71926552209.

При цьому суд касаційної інстанції застосувавши до спірних правовідносин положення статей 14, 198 Податкового Кодексу України та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" виходив з того, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Здійснивши аналіз матеріалів справи, доказів наданих під час її розгляду сторонами оцінивши судові рішення щодо їх законності і обґрунтованості та прийнятті їх на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи встановлено фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеним позивачем з його контрагентами, що укладений правочин відповідає економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

При цьому, на думку ДПІ, судом касаційної інстанції не враховано тієї обставини, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 засновника та керівника ТОВ «Мікас Плюс» (контрагента позивача) було визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ч.5 ст.27, ч2 ст.205 КК України.

В якості прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ДПІ посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2011 у справі №К-20475/08, від 16.02.2016. у справі К/800/55597/14, від 18.02.2015 у справі К/800/64655/14, від 26.03.2014 у справі №2а-4419/10/2670, від 21.05.2014 у справі 2а-14913/12/2670 та від 09.03.2016 у справі К/800/35445/15.

Так, в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.04.2011 у справі К-20475/08 (№ 11/76-А) суд касаційної інстанції виходив з того, що встановлений вироком суду факт створення товариства з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) свідчить, що від імені цього товариства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником товариства. А відтак і податкові накладні, виписані від імені цього товариства такими особами, не мають значення звітного податкового документа та розрахункового документа, з яким закон пов'язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №826/1850/13-а (К/800/55597/14) суд касаційної інстанції послався на те, що враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, вірними є висновки судів, зроблені за результатами дослідження всіх наявних у справі доказів, наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, що обставини реального здійснення спірних господарських операцій ними не підтверджено. З огляду на вищенаведене, колегія судів касаційної інстанції дійшла висновку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки поданими позивачем доказами не підтверджено факт реального здійснення спірних господарських операцій.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.02.2015 у справі № 826/7923/14 (К/800/64655/14) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій які до наданих платником податку первинних документів віднеслись критично, обґрунтувавши свої висновки тим, що : копії рахунків-фактур не містять жодних посилань на реквізити цивільно-правового договору щодо якого були виставлені; в актах здачі-прийняття робіт відсутні адреси місцезнаходження спеціальних конструкції з рекламними матеріалами Замовника, без зазначення видів і найменувань виготовленої рекламної продукції, видів і найменувань ЗМІ, де мала розміщатися відповідна реклама Замовника, платіжні доручення не завірені банківською установою; зі змісту спірних договорів на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях не вбачається, що предметом таких Договорів були послуги Виконавця з розміщення реклами Замовника у ЗМІ.

На цій підставі суд виходив з того, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

В усіх інших, наданих для підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права судових рішеннях Вищий адміністративний суд України, при застосуванні положень статей 14, 198 Податкового Кодексу України виходив з того, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарських операцій позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Проте, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 щодо якої подано заяву про перегляд, також наголошено, що системний аналіз статей 14, 198 Податкового Кодексу України та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю та послався при цьому на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15)

При цьому, суд касаційної інстанції під час перевірки законності та обґрунтованості постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/14652/14, з огляду на приписи статті 220 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) позбавлений був можливості враховувати наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015, який було винесено після прийняття постанови суду апеляційної інстанції і на який ДПІ не посилалось у своїй касаційній скарзі.

Таким чином судами касаційної інстанції приймались різні за змістом рішення у справах не внаслідок неоднакового застосування положень статей 14, 198 Податкового Кодексу України та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а на підставі оцінки і аналізу різних за змістом доказів та встановлення під час розгляду справ різних обставин справи.

З огляду на наведене колегії суддів Касаційного адміністративного суду доходить висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що унеможливлює задоволення заяви ДПІ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016.

Керуючись статтею 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) та пунктом 1 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 в адміністративній справі 826/14652/14.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер