Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №803/1397/17

адміністративне провадження №К/9901/26530/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року (суддя - Валюх В.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року (судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі №803/1397/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 жовтня 2017 року №0009641405.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилалась на порушення контролюючим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 2 жовтня 2017 року №0009641405 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 30 700,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 559,36 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 410,00 грн, за вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30 700,00 грн поза межами граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, сплив яких виключає застосування адміністративно-господарських санкцій.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, оскільки сума готівки, що оприбутковується, має відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах, однак, позивачем, всупереч вимогам податкового законодавства, не оприбутковано грошові кошти за продаж товару у спірний період, що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій, які застосовані з дотриманням строків встановлених податковим законодавством та помилковість застосування до спірних правовідносин норм Господарського кодексу України.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведена фактична перевірка господарської одиниці бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, про що складено акт від 20 вересня 2017 року №001083, яким встановлено, що позивачем не забезпечено повного оприбуткування сум готівкових надходжень на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів) реєстратора розрахункових операцій (далі РРО), чим порушено пункти 2.2, 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 2 жовтня 2017 року №0009641405, яким до позивача на підставі абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано штрафні санкції у розмірі 35 110,00 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Пунктом 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, (далі Положення №637) передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Згідно із пунктом 7.15 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено упункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12 липня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено неоприбуткування та неповне оприбуткування готівки у КОРО за реєстраційними номерами 0318010549 Р/8, 0318010549 Р/9, 0318010549 Р/7 у сумі 6 902,00 грн на підставі фіскальних звітних чеків: Z-звіту №1919 від 30 січня 2016 року на суму 1 368,00 грн, з якої оприбутковано 368,00 грн, Z-звіту №2039 від 30 травня 2016 року на суму 1 996,00 грн, з якої оприбутковано 996,00 грн, Z-звіту №2009 від 29 квітня 2016 року на суму 1 329,00 грн, з якої оприбутковано 329,00 грн, Z-звіту №2033 від 24 травня 2016 року на суму 836,00 грн, з якої оприбутковано 731,00 грн, Z-звіту №2193 від 31 жовтня 2016 року на суму 664,00 грн, яку не оприбутковано повністю, Z-звіту №2265 від 13 січня 2017 року на суму 570,00 грн, з якої оприбутковано 352,00 грн, Z-звіту №1736 від 31 липня 2015 року на суму 1 372,00 грн, з якої оприбутковано 372,00 грн, Z-звіт №1757 від 21 серпня 2015 року на суму 546,00 грн, яка не оприбуткована повністю, Z-звіт №1758 від 22 серпня 2015 року на суму 351,00 грн, яка не оприбуткована повністю, Z-звіт №1825 від 28 жовтня 2015 року на суму 1 407,00 грн, з якої оприбутковано 407,00 грн, Z-звіт №1843 від 15 листопада 2015 року на суму 656,00 грн, з якої оприбутковано 638,00 грн, оскільки на час проведення перевірки відповідні записи щодо обліку руху готівки у розділі 2 вказаних КОРО були або відсутні взагалі, або суми, занесені до розділу 2 в графу «сума розрахунків» зазначених КОРО, не відповідали (були за розміром меншими) тим сумам розрахунків, які вказані у фіскальних звітних чеках.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про порушення позивачем порядку здійснення розрахункових операцій по зазначених чеках.

Разом з тим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції було прийняте 2 жовтня 2017 року, тоді як порушення правил здійснення господарської діяльності за неоприбуткування (неповного прибуткування) готівки, мали місце у період з 31 липня 2015 року по 30 травня 2016 року, тобто поза межами річного строку для застосування адміністративно-господарських санкцій за зазначені порушення.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності (стаття 239 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що фінансові санкції, застосовані на підставі пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12 червня 1995 року, у розумінні статті 238 та статті 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а тому, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто, поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. А відтак, визначення контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішенні застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30 700,00 грн є неправомірним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі №803/1397/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф.Ханова

Судді Верховного Суду