Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №749/951/17

адміністративне провадження №К/9901/2596/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Кравчук В.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Щорського районного суду Чернігівської області з позовом до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Корюківське ОУПФ України), в якому просить:

- визнати неправомірним рішення Корюківського ОУПФ України від 07 липня 2017 року № 1176/05 та зобов'язати провести йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді без обмежень граничного розміру: з 06 серпня 2015 року, включивши до розрахунку розмір матеріальної допомоги на оздоровлення, зазначений у довідці ТУ ДСА України у Чернігівській області від 05 травня 2017 року № 03-36/793/17-вих; з 01 травня 2017 року, включивши до розрахунку розмір матеріальної допомоги на оздоровлення, зазначений у довідці ТУ ДСА України у Чернігівській області від 22 червня 2017 року № 03-36/847/17-вих.

Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року позов задоволено частково; визнано неправомірним рішення Корюківського ОУПФ України від 07 липня 2017 року № 1176/05; зобов'язано Корюківське ОУПФ України здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного розміру з 01 травня 2017 року з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з довідкою ТУ ДСА України у Чернігівській області від 05 травня 2017 року №03-36/793/17-вих; зобов'язано Корюківське ОУПФ України здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного розміру з 01 липня 2017 року з врахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з довідкою ТУ ДСА України у Чернігівській області від 22 червня 2017 року з№ 03-36/847/17-вих.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, і її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами частини третьої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (за нормами якого позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу Корюківського ОУПФ України задоволено; постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року скасовано та ухвалено в нову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому правові підстави для її врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Щорського районного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу до суду не подано.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Корюківському ОУПФ України та з 06 серпня 2015 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів». 30 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення згідно довідок ТУ ДСА України в Чернігівській області від 10 травня 2017 року № 03-36/793-вих. та від 22 червня 2017 року № 03-36/847/17- вих. Листом від 07 липня 2017 року № 1176/05 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки включити матеріальну допомогу до суддівської винагороди, з якої обчислено пенсію позивача, немає законних підстав.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до статті 133 вказаного Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічні правові норми закріплені у Законі України від 02 червня 2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання на статтю 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також є безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року № 21-430а11 та від 06 листопада 2013 року № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу», а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання суду першої інстанції на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 749/951/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду